38.Дія електричного струму на організм людини.

Протікаючи через тіло людини, електричний струм спричиняє термічну, електролітичну, механічну (динамічну), біологічну дію.

Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку і інших органів, що спричиняють незворотні явища (функціональні зміни).

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини на складові, зокрема крові, що супроводжується значним порушенням їх фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) – це розшарування, розрив та інші механічні ушкодження тканин організму, зокрема м’язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і тісно пов’язані з його життєвими функціями.

Подразнювальна дія струму може бути прямою і рефлекторною.

Травми: місцеві та елект. удари

Ел. травми – пошкодження частин організму

5 ступенів ел. ударів:

1-ступінь – больові відчуття без втрати свідомості

2-ступінь – нестерпний біль

3-ступінь – судоми

4-ступінь – втрата свідомості

5-ступінь – клінічна смерть

39. Фактори які визначають ступінь ураження електричним струмом.

Величина сили струму, що протікає через тіло людини, є вирішальним фактором, який визначає наслідок ураження: чим більший струм, тим небезпечніша його дія.

Розрізняють порогові значення струму

пороговий відчутний струм при змінному 0,6–1,5 мА, при постійному 5–7 мА;

пороговий невідпускаючий – це найменший струм, за якого людина вже не може самостійно керувати м’язами, крізь які протікає струм, і звільнитися від захоплених руками предметів при змінному 10–15 мА, при постійному 50–80 мА. При 25–50 мА дія струму поширюється і на грудну клітку, що приводить до утруднення дихання людини. При тривалості дії струму декілька хвилин – може наступити клінічна смерть;

пороговий фібриляційний – це струм, що спричиняє при протіканні через організм фібриляцію серця. Це відбувається за величини змінного струму 100 мА – 5А, постійного струму – 300 мА – 5А.

Тривалість протікання струму. Дія електричного струму залежить від часу протікання його через тіло людини. Чим довше протікає струм через організм людини, тим більше зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку. Зростання сили струму зі зростанням часу його дії пояснюється зниженням опору тіла людини внаслідок місцевого нагрівання шкіри та подразнювальної дії на тканини.

Під час нагрівання шкіри виділяється піт, який містить сіль, а сіль є добрим провідником. Це спричиняє рефлекторну, швидку зворотну реакцію організму у вигляді розширення судин шкіри, а відтак, посилене постачання її кров’ю і підвищення потовиділення, що й призводить до зниження електричного опору шкіри в цьому місці.

Наслідки впливу струму на організм полягають в порушенні функціонування центральної нервової системи, зміні складу крові, місцевому руйнуванні тканини організму під впливом тепла, порушенні роботи серця, легенів. Найуразливішим серце є в фазі серцевого циклу, тривалість якої становить близько 0,2 с.

Шлях протікання струму через людину. Шлях має велике значення з огляду на наслідки ураження. Якщо на шляху струму виявляться життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, – то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм протікає іншим шляхом, то його вплив на ці життєво важливі органи може бути лише рефлекторним.

Існує багато можливих шляхів протікання струму в тілі людини, які називаються петлями. Небезпека петлі оцінюється за значенням струму і через який орган протікає струм. Найнебезпечніший шлях протікання струму через серце, легені.

Найхарактернішими і найбільш поширеними шляхами протікання струму через тіло людини є голова – руки; голова – ноги; рука – рука; ліва рука – ноги; права рука – ноги; нога – нога.

Вид та частота струму. Постійний струм в 4–5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою f = 50 Гц. Людина, тримаючи циліндричний електрод в руках, може витримати (за больовим відчуттям) прикладену до неї U<21–22 В при змінному струмі частотою 50 Гц і не більше – напругу 100–105 В при постійному струмі. Така порівняльна оцінка постійних і змінних струмів для U<500 В. При U>500 В постійний струм стає небезпечніший, ніж змінний частотою f = 50 Гц.

Через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової, зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла та зростання струму, що протікає через тіло людини.

Найнебезпечніший є змінний струм частотою 20–100 Гц. За частоти <20 Гц або f>100 Гц небезпека ураження електричним струмом зменшується, а при f = 450–500 Гц повністю зникає.

Значення фібриляційного струму при частоті f = 50-100 Гц практично однакові, при частоті f = 200 Гц значення фібриляційного струму зростає ~ в 2 рази (порівняно з його значенням при f = 50–100 Гц), а при частоті f = 400 Гц – більше ніж в три рази.

Індивідуальні властивості організму людини

Стан здоров’я. Здорові та фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж хворі та слабкі.

Стан організму. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові розлади. 

Індивідуальні властивості організму: настрій, фактор уваги, зосередженість. Психологічна підготовка до можливої небезпеки ураження електричним струмом. Правила техніки безпеки (ТБ) передбачають обов’язкову медичну перевірку персоналу, котрий обслуговує електричні установки перед початком роботи та робить періодичні перевірки

Напруга доторкання – це напруга між двома точками електричного кола, до яких одночасно доторкається людина. Граничнодопустимі значення напруги доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та аварійного режимів електроустановок під час протікання струму через тіло людини по шляху “рука—рука” чи “рука—ноги” регламентуються ГОСТ 12.1.038-82.

Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що протікає через тіло людини, за тривалості дії більше ніж 1 с нижчі за пороговий невідпускаючий струм, тому за таких значень людина, доторкнувшись до струмопровідних частин установки, здатна самостійно звільнитися від дії електричного струму.