- •1. Принципи державної політики в галузі оп
- •2. Основні поняття, терміни з ооп їх визначення.
- •3. Складові частини оп
- •4. Законодавство України з оп
- •5. Державні нормативні акти з оп
- •6. Гарантії прав громадян на оп
- •7. Компенсації за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці
- •8. Охорона праці жінок
- •9. Охорона праці підлітків
- •10. Відповідальність за порушення вимог оп
- •11. Організація оп на промисловому підприємстві
- •12. Види інструктажів і навчання безп. Методам праці
- •13. Державний нагляд за станом оп
- •14. Відомчий і громадський контроль за станом оп
- •15. Планування і фінансування заходів з оп
- •16. Методи аналізу виробничого травматизму
- •17. Класифікація причин виробничого травматизму
- •18. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я
- •19. Шкідливі фактори в умовах виробництва
- •20. Заходи захисту від пилу, газів і парів
- •21. Метеорологічні умови виробничого середовища
- •22. Нормування метеорологічних умов
- •23. Прилади для вимірювання метеорологічних умов
- •24. Вентиляція виробничих приміщень
- •25. Аерація виробничих приміщень
- •26. Розрахунок систем механічної загально обмінної вентиляції.
- •27. Місцева вентиляція. Розрахунок місцевої вентиляції.
- •28. Вибір виду вентиляції. Вимоги до влаштування вентиляції.
- •29. Природне освітлення, його нормування, кпо.
- •30. Штучне освітлення вимоги влаштування, нормування.
- •31. Кількісні та якісні показники освітлення.
- •32. Розрахунок та вимірювання природного освітлення
- •33. Методи розрахунку штучного освітлення
- •34. Шум, вплив на організм людини, кількісні показники шуму.
- •35. Нормування, вимірювання і заходи захисту від шуму.
- •36. Вібрація. Характеристики вібрацій. Захист від вібрацій.
- •37. Дія виробничих вібрацій на організм людини. Нормування і вимірювання вібрацій.
- •38.Дія електричного струму на організм людини.
- •39. Фактори які визначають ступінь ураження електричним струмом.
- •40. Двохфазне включення людини в електромережу.
- •41. Наслідки ураження людини при однофазному включенні в електричну мережу.
- •43. Захист від дотику до струмоведучих частин.
- •44. Захисне заземлення, його нормування, розрахунок.
- •45. Занулення, його призначення.
- •46. Засоби захисту при роботі на електричних установках.
- •47. Перша допомога при ураженні ел. Струмом.
- •48. Організація пожежної охорони в Україні.
- •49. Поняття про процес горіння
- •50. Джерела і причини виникнення пожеж і вибухів.
- •51. Вибухо- і пожежонебезпечні властивості горючих речовин.
- •52.Категорія приміщень по вибухопожежонебезпеці згідно онтп 24-86.
- •55. Способи та засоби гасіння пожеж
- •56.Типи та будова вогнегасників
- •57. Первинні засоби гасіння пожежі
- •58. Протипожежна сигналізація
- •59. Спринклерні та дренчерні установки.
- •60. Блискавкозахист будівель та споруд.
57. Первинні засоби гасіння пожежі
До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники; пожежні крани-комплекти, ручні насоси, лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри; ящики з піском, бочки з водою; азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).
Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.
Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.
Найбільш розповсюдженими є:
ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;
ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.
У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури - 80?С.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.
58. Протипожежна сигналізація
Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії.
Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м один від одного, всередині приміщення – на відстані 50 м.
У плавких автоматичних сповісниках пружини спаяні легкоплавким сплавом, при підвищенні температури сплав плавиться, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. Біметалевий сповісник (викривлювання пластинок) забезпечує плавне регулювання пристрою спрацювання, який відновлюється після припинення пожежі.
У термістерному сповіснику при підвищенні температури знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніту, що вмикає пожежну сигналізацію.
Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення світлового променя, спрямованого на фотоелемент. Дія диму використовується і у швидкореагуючому іонізованому сповіснику “КИ-1”. Дим проникає в камеру з штучно іонізованим повітрям та збільшує опір струму іонізації; потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації.
Теплові сповісники: ПТИМ-1, ПТИМ-2, ТРВ-1; Димовий ДИ-1; Світловий СИ-1; Комбінований КИ-1.