
- •1. Об’єднане королівство Великої Британії та Північної Ірландії
- •2. Французька республіка
- •3. Федеративна республіка Німеччина
- •4. Італійська республіка
- •14.Сербія
- •15. Албанія і косово
- •16. Хорватія
- •17. Словенія
- •26. Ірландія
- •28. Китай
- •29. Японія
- •33. Індонезія
- •38. Єгипет
- •40. Демократична Республіка Конго
- •41. Південно-Африканська Республіка
- •45. Канада
- •47. Австралія
- •48. Нова Зеландія
- •56. Характеристика школи політичного ідеалізму.
- •57.Характеристика класичного політичного реалізму.
- •58. Погляди представників марксистської парадигми на мв.
- •59. Школа неореалізму в Теорії мв.
- •60. Модернізм або «науковий» напрям в аналізі мв.
- •65. Моделі міжн. Систем м. Каплана.
- •70. Держава як центральний міжн. Актор.
- •75. Цілі та засоби в мв.
- •76. Стратегія як єдність цілей та засобів
- •77. Основні компоненти зовнішньополітичної могутності міжн. Актора
- •78.Сила як засіб міжн. Акторів. Елементи сили.
- •81. Поняття «національна безпека», «національний інтерес» і «міжн. Безпека» в тmb.
- •82. Система і структура національної і міжнародної безпеки в сучасному світі.
- •85. Міжн. Право як юридична база системи мв. Принципи міжн. Права.
- •87. Особливості взаємодії права і моралі у мв.
- •88.Різноманіття трактувань міжнародної моралі.
- •99. Міжн. Система і міжн. Порядок. Особливості світопорядку в сучасних умовах.
- •100. Особливості сучасного етапу міжн. Порядку.
- •101. Зовнішня політика Риму у період Республіки ііі – і ст. До р.Хр
- •102.Зовнішня політика Греції у македонсько-елінністичну епоху.
- •103.Зовнішньополітична діяльність Італії у XII – XV ст
- •105.Імперія Карла Великого та зовнішньополітичні вектори її політики
- •110. Віденський конгрес
- •127.Створення і початок діяльності Організації Об'єднаних Націй
- •128.Рурські справи
- •129.Визнання срср Англією та Італією
- •130.Панамер. Конференції
- •131. Напад Німеччини на срср
- •133.Перемога Німеччини й радянське втручання
- •134.Конференція в Потсдамі
- •135. Перші кроки Ліги Націй
- •136. Стосунки між союзниками з 1942 по 1944 рр.
- •Вихід на перші ролі у світовій політиці сша та срср після Другої світової війни.
- •1.1. Політична ситуація
- •Дві Німеччини в системі міжн. Відносин
- •140. Дезінтеграція срср та створення снд.
- •141.Епоха конфліктів (1957-1962 рр.)
- •II. Берлінська криза (1958—1961 рр.)
- •142.Конференція у Сан-Франциско 1951 року.
1. Об’єднане королівство Великої Британії та Північної Ірландії
1. Територія країни складає 244, 8 тис. км2, населення – 60, 8 млн. чол. Державне свято – День народження королеви (1926) – відзначається у другу суботу червня. Великій Британії належить 15 заморських територій, в т. ч. Гібралтар, Бермудські острови, частина Віргінських островів, Фолклендські острови, о. Св. Єлени, території в Антарктиді. Королева – номінальний глава Співдружності, до складу якої входить 54 держави. Країна омивається водами Ірландського і Північного морів. Від континенту Британія відділяється Дуврською протокою (Па-де-Кале) і Англійським каналом (Ла-Манш). Для Британії характерний пересічний рельєф. Північно-Шотландське нагір’я відділене від Південно-Шотландського Середньо-Шотландською низовиною. Гірські масиви займають Уельс і Корнуол. У середній частині Північної Англії розташовані Пеннінгські гори, які відділяють Ланкаширську низовину на заході від Йоркширської на сході. Країна відносно багата на корисні копалини. Загальні запаси кам’яного вугілля – 190 млрд. т. (три основних басейни – Йоркширський, Нортумберленд-Даремський, Південно-Уельський), нафти – 1, 4 млрд. т (шельф Північного моря), природного газу – 1, 8 трлн. м3, залізної руди – 4, 6 млрд. т. (північний схід Англії). Є поклади вапняку, міді, солі, гіпсу, кремнезему. У країні переважають бурі лісові і підзолисті ґрунти. Гольфстрім сприяє тому, що домінує м’який, вологий, океанічний клімат. У Великій Британії значна кількість річок. Найбільші – Темза (336 км), Северн (328 км). Найбільше озеро розташоване У Північній Ірландії Лох-Ніх. Ліси (хвойні і широколистяні) займають 9% території.
Густота населення в країні одна з найвищих в світі – понад 240 чол. на км2. Середня тривалість життя – 78 років. Майже 90% населення проживає у містах. Корінні нації країни: англійці – 81, 5%, шотландці – 9, 6%, ірландці – 2, 4%, валлійці – 1, 9%. У другій половині ХХ ст. спостерігався значний притік іммігрантів з Індії, Пакистану, Бангладеш, країн Карибського басейну, а наприкінці ХХ ст. з Кенії, Уганди, Малаві. Вихідці з цих країн складають понад 7 %. Пануюча церква в країні – англіканська (бл. 34 млн. послідовників). Прихильників пресвітеріанської церкви у Шотландії бл. 800 тис. У королівстві бл. 6 млн. католиків, 1, 5 млн. мусульман.
2. Велика Британія – конституційна монархія. Конституція складається з ряду конституційних актів. Глава держави – королева Єлизавета ІІ. За нею закріплене формальне право скликати і розпускати парламент, призначати прем’єр-міністра. Королева затверджує закони, схвалені парламентом, є верховним головнокомандувачем, главою судової влади і англіканської церкви. Королева має право оголошувати війну й укладати мир, підписувати міжнародні договори й угоди. Попри те, що королева є главою виконавчої влади, практично всі її складові зосереджені у прем’єр-міністра. Він, як правило, є лідером партії, що отримала перемогу на виборах. Нині цю посаду займає Девід Кемерон.
Вищим органом законодавчої влади є парламент, що складається з палати громад і палати лордів. Палата громад обирається раз на 5 років за мажоритарною системою. Складається з 659 депутатів. Основна функція палати громад – схвалення законів і бюджету країни. Палата лордів складається з спадкових, пожиттєвих, духовних і судових перів (останні три призначаються монархом). З часу схвалення Актів про парламент 1911 і 1949 рр. право цієї палати на вето щодо законопроектів сильно обмежено, але вона відіграє важливу роль у судовій системі країни. Пропонується скоротити число спадкових лордів, а пожиттєвих призначати міжрпартійними комісіями з врахуванням результатів парламентських виборів.
У Великій Британії склалася двопартійна система. До провідних політичних партій належать лейбористська і консервативна. Консервативна партія втратила владу у 1997 р. Нині її лідером є Девід Камерон. З 1988 р., коли ліберали об’єдналися з соціал-демократами, ліберальній пратії вдалося дещо посилити свої позиції. У країні є ряд партій, що формуються за регіональною (з етнічним чи релігійним акцентом) ознакою: Плайд Камрі (Уельс), Шотландська національна партія, Ольстерська юніоністська партія, Шин Фейн (політичне крило Ірландської республіканської армії).
Країна складається з 4 історичних провінцій – Англії, Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії. В адміністративному відношенні поділяється на графства, округи і міста. Для останнього десятиліття для королівства характерний процес деволюції – децентралізації влади. З 1998 р. обирається Асамблея Північної Ірландії, а з 1999 р. – Національна асамблея Уельсу і парламент Шотландії. Провідні політичні партії по-різному відносяться до цього процесу. Лейбористи фактично його ініціювали, консерватори до останнього часу витупали категорично проти, а ліберали вимагають поглиблення деволюції і перетворення королівства у федерацію.
До початку 1970-х рр. британська зовнішня політика проводилася по трьох основних напрямах: 1) стосунки з колишніми колоніями, 2) відносини з США, 3) стосунки з провідними європейськими країнами. З того часу перший напрям втратив для Великої Британії пріоритетне значення. Натомість, Лондону вдалося зберегти і, певною мірою, навіть посилити особливі відносини з США і значно посилити європейський вектор своєї зовнішньої політики. Королівство є ядерною країною – має на озброєнні підводних човнів близько 200 боєголовок.
3. Велика Британія займає 4-5 місце серед розвинених країн світу – близько 3% світового ВВП. Ще більша роль країни у світовій торгівлі – 4,5 – 5%. Серед 500 ТНК британські за чисельністю (29) поступаються лише ТНК США і Японії. Серед них Брітіш Петролеум, Ройял Датч Шелл (британсько-голландська) (нафто-газовий сектор), Глаксо Сміт Клайн, Астра Зенака (фармацевтика), Водафон (телекомунікаційні технології), Ейч-ес-бі-сі (банківська справа), Юнілевер (парфумерія). Столиця країни – Лондон – є крупним світовим фінансовим центром. Тут здійснюється кожна третя валютна операція в світі. За обсягом фінансових операцій Лондон поступається лише Нью-Йорку. У Лондоні знаходиться третя в світі (після Нью-Йорка і Токіо) фондова біржа і найбільша в Європі нафтова біржа. До провідних галузей промисловості належить добувна: у королівстві добувається бл. 100 млн. т. нафти і бл. 100 млрд. м3 природного газу. В оброблюваній промисловості лідирує машинобудування, зокрема електротехнічна промисловість, оптичне приладобудування, виробництво транспортних засобів. Зростає роль хімічної промисловості, за розвитком якої Британія в Європі поступається лише ФРН. За рівнем розвитку фармацевтики країна поступається лише США. Провідні позиції в світі належать Британії у виробництві обладнання для морського видобування нафти. Значне місце в енергетиці країни належить атомному сектору – 22%. Кожна третя теплоелектростанція працює на вугіллі. Британія має високотехнологічне с/г. За рівнем розвитку тваринництва країна наближається до Данії і Нідерландів. Поголів’я ВРХ складає бл. 12 млн. голів, 22% з якого є молочним. Чисельність овець нараховує бл. 29 млн. голів і має тенденцію до поступового скорочення. Поголів’я свиней, навпаки, зростає – 8 млн. С/г забезпечує бл. 65% потреб країни. Основний транспорт в країні – автомобільний. Залізничний транспорт поступово втрачає своє значення – мережа залізниць скорочується. Теж саме можна сказати про річковий транспорт. Морський транспорт зберігає своє значення, але чисельність британського флоту зменшується. Динамічно розвивається авіатранспорт. «Брітіш Еруей» - одна з провідних міжн. авіакомпаній. В країні розвинена індустрія туризму. Щороку країну відвідують понад 20 млн. туристів. В основу соціально-економічного розвитку Британії покладена модель акціонерного капіталізму. Для неї характерно розпилення акціонерної власності. Основні зовн-екон. партнери – країни ЄС і США.