1. Об’єднане королівство Великої Британії та Північної Ірландії

1. Територія країни складає 244, 8 тис. км², населення – 60, 8 млн. чол. Державне свято – День народження королеви (1926) – відзначається у другу суботу червня. Великій Британії належить 15 заморських територій, в т. ч. Гібралтар, Бермудські острови, частина Віргінських островів, Фолклендські острови, о. Св. Єлени, території в Антарктиді. Королева – номінальний глава Співдружності, до складу якої входить 54 держави. Країна омивається водами Ірландського і Північного морів. Від континенту Британія відділяється Дуврською протокою (Па-де-Кале) і Англійським каналом (Ла-Манш). Для Британії характерний пересічний рельєф. Північно-Шотландське нагір’я відділене від Південно-Шотландського Середньо-Шотландською низовиною. Гірські масиви займають Уельс і Корнуол. У середній частині Північної Англії розташовані Пеннінгські гори, які відділяють Ланкаширську низовину на заході від Йоркширської на сході. Країна відносно багата на корисні копалини. Загальні запаси кам’яного вугілля – 190 млрд. т. (три основних басейни – Йоркширський, Нортумберленд-Даремський, Південно-Уельський), нафти – 1, 4 млрд. т (шельф Північного моря), природного газу – 1, 8 трлн. м³, залізної руди – 4, 6 млрд. т. (північний схід Англії). Є поклади вапняку, міді, солі, гіпсу, кремнезему. У країні переважають бурі лісові і підзолисті ґрунти. Гольфстрім сприяє тому, що домінує м’який, вологий, океанічний клімат. У Великій Британії значна кількість річок. Найбільші – Темза (336 км), Северн (328 км). Найбільше озеро розташоване У Північній Ірландії Лох-Ніх. Ліси (хвойні і широколистяні) займають 9% території.

Густота населення в країні одна з найвищих в світі – понад 240 чол. на км². Середня тривалість життя – 78 років. Майже 90% населення проживає у містах. Корінні нації країни: англійці – 81, 5%, шотландці – 9, 6%, ірландці – 2, 4%, валлійці – 1, 9%. У другій половині ХХ ст. спостерігався значний притік іммігрантів з Індії, Пакистану, Бангладеш, країн Карибського басейну, а наприкінці ХХ ст. з Кенії, Уганди, Малаві. Вихідці з цих країн складають понад 7 %. Пануюча церква в країні – англіканська (бл. 34 млн. послідовників). Прихильників пресвітеріанської церкви у Шотландії бл. 800 тис. У королівстві бл. 6 млн. католиків, 1, 5 млн. мусульман.

2. Велика Британія – конституційна монархія. Конституція складається з ряду конституційних актів. Глава держави – королева Єлизавета ІІ. За нею закріплене формальне право скликати і розпускати парламент, призначати прем’єр-міністра. Королева затверджує закони, схвалені парламентом, є верховним головнокомандувачем, главою судової влади і англіканської церкви. Королева має право оголошувати війну й укладати мир, підписувати міжнародні договори й угоди. Попри те, що королева є главою виконавчої влади, практично всі її складові зосереджені у прем’єр-міністра. Він, як правило, є лідером партії, що отримала перемогу на виборах. Нині цю посаду займає Девід Кемерон.

Вищим органом законодавчої влади є парламент, що складається з палати громад і палати лордів. Палата громад обирається раз на 5 років за мажоритарною системою. Складається з 659 депутатів. Основна функція палати громад – схвалення законів і бюджету країни. Палата лордів складається з спадкових, пожиттєвих, духовних і судових перів (останні три призначаються монархом). З часу схвалення Актів про парламент 1911 і 1949 рр. право цієї палати на вето щодо законопроектів сильно обмежено, але вона відіграє важливу роль у судовій системі країни. Пропонується скоротити число спадкових лордів, а пожиттєвих призначати міжрпартійними комісіями з врахуванням результатів парламентських виборів.

У Великій Британії склалася двопартійна система. До провідних політичних партій належать лейбористська і консервативна. Консервативна партія втратила владу у 1997 р. Нині її лідером є Девід Камерон. З 1988 р., коли ліберали об’єдналися з соціал-демократами, ліберальній пратії вдалося дещо посилити свої позиції. У країні є ряд партій, що формуються за регіональною (з етнічним чи релігійним акцентом) ознакою: Плайд Камрі (Уельс), Шотландська національна партія, Ольстерська юніоністська партія, Шин Фейн (політичне крило Ірландської республіканської армії).

Країна складається з 4 історичних провінцій – Англії, Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії. В адміністративному відношенні поділяється на графства, округи і міста. Для останнього десятиліття для королівства характерний процес деволюції – децентралізації влади. З 1998 р. обирається Асамблея Північної Ірландії, а з 1999 р. – Національна асамблея Уельсу і парламент Шотландії. Провідні політичні партії по-різному відносяться до цього процесу. Лейбористи фактично його ініціювали, консерватори до останнього часу витупали категорично проти, а ліберали вимагають поглиблення деволюції і перетворення королівства у федерацію.

До початку 1970-х рр. британська зовнішня політика проводилася по трьох основних напрямах: 1) стосунки з колишніми колоніями, 2) відносини з США, 3) стосунки з провідними європейськими країнами. З того часу перший напрям втратив для Великої Британії пріоритетне значення. Натомість, Лондону вдалося зберегти і, певною мірою, навіть посилити особливі відносини з США і значно посилити європейський вектор своєї зовнішньої політики. Королівство є ядерною країною – має на озброєнні підводних човнів близько 200 боєголовок.

3. Велика Британія займає 4-5 місце серед розвинених країн світу – близько 3% світового ВВП. Ще більша роль країни у світовій торгівлі – 4,5 – 5%. Серед 500 ТНК британські за чисельністю (29) поступаються лише ТНК США і Японії. Серед них Брітіш Петролеум, Ройял Датч Шелл (британсько-голландська) (нафто-газовий сектор), Глаксо Сміт Клайн, Астра Зенака (фармацевтика), Водафон (телекомунікаційні технології), Ейч-ес-бі-сі (банківська справа), Юнілевер (парфумерія). Столиця країни – Лондон – є крупним світовим фінансовим центром. Тут здійснюється кожна третя валютна операція в світі. За обсягом фінансових операцій Лондон поступається лише Нью-Йорку. У Лондоні знаходиться третя в світі (після Нью-Йорка і Токіо) фондова біржа і найбільша в Європі нафтова біржа. До провідних галузей промисловості належить добувна: у королівстві добувається бл. 100 млн. т. нафти і бл. 100 млрд. м³ природного газу. В оброблюваній промисловості лідирує машинобудування, зокрема електротехнічна промисловість, оптичне приладобудування, виробництво транспортних засобів. Зростає роль хімічної промисловості, за розвитком якої Британія в Європі поступається лише ФРН. За рівнем розвитку фармацевтики країна поступається лише США. Провідні позиції в світі належать Британії у виробництві обладнання для морського видобування нафти. Значне місце в енергетиці країни належить атомному сектору – 22%. Кожна третя теплоелектростанція працює на вугіллі. Британія має високотехнологічне с/г. За рівнем розвитку тваринництва країна наближається до Данії і Нідерландів. Поголів’я ВРХ складає бл. 12 млн. голів, 22% з якого є молочним. Чисельність овець нараховує бл. 29 млн. голів і має тенденцію до поступового скорочення. Поголів’я свиней, навпаки, зростає – 8 млн. С/г забезпечує бл. 65% потреб країни. Основний транспорт в країні – автомобільний. Залізничний транспорт поступово втрачає своє значення – мережа залізниць скорочується. Теж саме можна сказати про річковий транспорт. Морський транспорт зберігає своє значення, але чисельність британського флоту зменшується. Динамічно розвивається авіатранспорт. «Брітіш Еруей» - одна з провідних міжн. авіакомпаній. В країні розвинена індустрія туризму. Щороку країну відвідують понад 20 млн. туристів. В основу соціально-економічного розвитку Британії покладена модель акціонерного капіталізму. Для неї характерно розпилення акціонерної власності. Основні зовн-екон. партнери – країни ЄС і США.