16. Класифікація еволюційних моделей. Модель життєвого циклу за к.Хофером.

Розвиток еволюційних моделей йде по 2 напрямках. Перший фокусується на особистісних характеристиках, другий – на дослідженні розвитку компаній з побудовою моделей росту та розвитку.

Існують наступні класифікації еволюційних моделей:

1.По Старбаку:

Дивізіонів;

Змін (метаморфоз);

Обєднання;

Моделі процесів прийняття рішень.

2.По К. Хоферу (найпоширеніші):

Життєвих циклів;

Етапів (послідовностей);

Розвитку (еволюції);

Переходів (трансформацій).

Моделі життєвого циклу описують ріст, який відбувається за зразком з біологічними життєвими циклами. Зазвичай мають 5 етапів. Спірними моментами є:

1)Неповна відповідність поведінки деяких підприємств біологічним аналогам;

2)Важкість визначення тривалості етапів;

3)Вплив суб’єктивних помилок керівництва.

17.Класифікація еволюційних моделей. Модель змін.

Базується на моделі органічних с-м и передбачає поділ процесу розвитку на три основні стадії:

1) формування с-ми,

2) нормування с-ми,

3) інтегрування с-ми.

На стадії формування с-ма виникає коли взаємодоповнюючі елементи встановлюють необхідні обов’язки та зв’язки між собою. Це відбувається з метою формування деякого взірця. Виникнення с-ми знаходиться в протиріччі з домінуючим середовищем. Прийняття рішень визначається необхідністю відповідей на всі дії середовища хоча с-ма і не має ще досвіду і навиків взаємодіїі домінування в середовищі. На норматіинвій стадії с-ма формує свою безпеку, впроваджує елементи і обов’язки, які є типовими і виявлені на першій стадії розвитку. Це відбувається для встановлення і впровадження визначених на першій стадії стандартних рішень. На цій стадії процес прийняття рішення проходить через усю с-му, яка отримала досвід в конкурентній боротьбі. При переході в 3-тю стадію с-ма досягає точки коли вона затрачає більше зусиль для підтримки ідентичності своїх елементів та структурних особливостей ніж для отримання переваг від цих змінних. Процес прийняття рішень підпорядковується отриманню великої к-сті інформації із зовнішнього середовища та активного впливу на саме середовище. На цій стадії організація реально переросла можливості свого зовнішнього середовища , що в свою чергу веде до кризи, якщо с-ма не знайде нові елементи та сегменти свого розвитку.

18.Класифікація еволюційних моделей. Модель етапів чи фаз за к.Хофером.

Класифікація за К. Хофером:

- моделі циклів життя;

- моделі етапів (послідовностей);

- моделі розвитку (еволюції);

- моделі переходу (трансформації).

Моделі етапів або фаз (Stage models) визначають серію фаз(етапів) розвитку, через які фірма проходить у часі. На відміну від моделей життєвого циклу перехід між фазами розвитку залежить не_тільки від часу, але й від інших параметрів. Це означає, наприклад,що проходження першої фази до її закінчення не є обов'язковим для підприємства. Що ще важливіше - організації не потрібно проходити кожну фазу, і можливі різні послідовності проходження фаз розвитку.

Ці моделі також показують різні альтернативи „смерті” організацій.

Істотним недоліком фазових моделей є те, що всі вони, за деякими винятком, не ідентифікують деталі процесу, а також складності й проблеми, що виникають при переході від однієї фази до іншої.

У цих моделях кожен етап - це свого роду стабільний стан системи, коли вона може бути точно й чітко описана.