64. Роль фактора неповної інформації в управлінні підприємством

Причини неповноти:1.невизначеність економічних процесів 2. Висока вартість повної 3.необхідно замовчувати про повну з різних причин.

Використання:поява в економіці нових понять і питання, почали використовуватись ймовірнісні моделі якими почали описувати різні процеси (Прогнози планування, страхування…).

Неповна інформація може існувати у всіх сферах діяльності – сфера послуг,продажу, поставки ресурсів, сфера обслуговування.

Зі зростанням інформації зростає і її неповнота. Підприємства вирішують цю проблему залучивши додаткову інформацію за вільні кошти.

Під час планування діяльності неповну інформацію і шляхи її усунення слід враховувати у альтернативних планах.

У зв’язку з неповною інформацією для багатьох підприємств є характерне : маневреність дій, рівень гнучкості високий.

65-МОДЕЛІ РЕАГУВАННЯ ПІДПР-СТВА НА ЗМІНУ РИНКУ

Здійснюючи план виробництва, потрібно пам’ятати що план у великій мірі залежний від того наскільки точно визначені параметри економіко-виробничої системи. Проте в реальних умовах економіко виробниче планування може в тій чи іншій мірі мати так звані «збої», що наступають ззовні. В силу таких збоїв підприємство розробляє механізми адаптації, які виділяють два класи параметрів:1 зовнішня адаптація – коли параметри підлаштовуються на основі реальних даних по мірі їх поступлень 2.внутрішні – підлаштовуються параметри моделі і параметри імітаційної системи, які не визначені по реальних даних.

Модель адаптації (реагування підприємства) можна зобразити наступним чином: y –блок що реалізує функції, w2 – блок що реалізується імітації зовнішнього адаптера, ID – блок форми інформації, P – блок плану і майбутніх дій, IP – блок імітації реального плану, A – блок якісного аналізу, W – блок функції внутрішнього адаптера.

66.Циклічність як форма економічного розвитку. Види екнономічних циклів.

Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється. Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз. У.К.Мітчелл, учений, який глибоко вивчав економічні цикли, а також багато інших учених-економістів поділяють цикли на чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення (див. рис. 1).

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином:

1) цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює 40-60 років. Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

2) цикли Кузнєца – 20 років, а рушійними силами є зрушення у відтворюваній структурі виробництва;

3) цикли Джаглера 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

4) цикли Кітчина 3-5 років, що обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

5) приватні господарські цикли, що охоплюють період 1-12 років та існують у зв’язку з коливаннями інвестиційної активності.