46. Принципи та моделі зниження ступеня ризику в антикризовому управлінні підприємством. Модель марковіца

Модель базується на тому, що показники прибутковості різних цінних паперів взаємопов'язані: із зростанням доходності одних паперів спостерігається одночасне зростання дохідності інших паперів, треті залишаються без змін, а в четвертих, навпаки, дохідність знижується.

Модель Марковіца має наступні основні припущення:

• за доходність цінних паперів приймається математичне очікування доходності;

• за ризик цінних паперів приймається середнє квадратичне відхилення доходності;

• вважається, що дані минулих періодів, які використані при розрахунках доходності і ризику, повністю відображають майбутні значення доходності;

• ступінь і характер взаемозв'язку між цінними паперами виражається коефіцієнтом лінійної кореляції.

Де W – частка ЦП в портфелі, r – доходність, Rreq та σreq – мінімальне допустиме значення доходності та макс доп значення ризику.

47. Принципи та моделі зниження ступеня ризику в антикризовому управлінні підприємством. Модель шарпа.

Модель Шарпа розглядає взаємозв'язок доходності кожного цінного папера з доходністю ринку в цілому. Основні припущення моделі:

• доходність – математичне очікування доходності;

• існує деяка безризикова ставка доходності R_f, доходність якогось ЦП, ризик якого завжди мінімальний

• взаємозв'язок відх дох ЦП від безризикової ставки з відх дох ринку в цілому від безризиковоі ставки описується функцією лінійної регресії;

• під ризиком ЦП слід розуміти ступінь залежності змін доходності ЦП від змін доходності ринку в цілому;

• вважається, що дані минулих періодів, які використовуються при розрахунку доходності та ризику, відображають повною мірою майбутні значення доходності.

Відх доходності ЦП пов'язуються з відх дох ринку ф-ією лінійної регресії виду: , де – відх доходності ЦП від безризикового; – відх дох ринку від безризикового; – коефіцієнти регресії. Виходячи з цього, можна по прогнозованій дох ринку ЦП у цілому розрахувати дох будь-якого ЦП, що його складає: . Теоретично, якщо ринок ЦП перебуває у рівновазі, то коефіцієнт =0, але оскільки на практиці ринок завжди розбалансований, то показує надлишкову доходність даного цінного паперу (позитивну чи негативну), тобто наскільки даний цінний папір переоцінюється або недооцінюється інвесторами. Коефіцієнт називають -ризиком, оскільки він характеризує ступінь залежності відхилень дох ЦП від відхилень дох ринку в цілому. Основна перевага моделі — математично обгрунтована взаємозалежність доходності та ризику: чим більший -ризик, тим вища доходність цінного паперу. Крім того, модель Шарпа має особливість: існує небезпека, що оцінюване відхилення доходності цінного паперу не належатиме побудованій лінії регресії. Цей ризик називають залишковим ризиком, він характеризує інтервал значень відхилень доходності ЦП навколо лінії регресії. Модель може застосовуватися при розгляді великої кількості ЦП, що описують велику частку відносно стабільного фондового ринку.

48-ПРИНЦИПИ ТА МОДЕЛІ ЗНИЖЕННЯ СТУПЕНЯ РИЗИКУ В АНТИКРИЗОВОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ. МОДЕЛЬ КВАЗІ-ШАРП.

Модель грунтується на взаємозв'язку доходності кожного цінного папера з деякого набору N цінних паперів з доходністю одиничного портфеля з цих паперів. Основні припущення моделі:

• доходності ЦП – її математичне очікування;

• одиничний портфель ЦП складається з усіх ЦП, що розглядаються, взятих у рівній пропорції;

• взаємозв дох ЦП і дох од портф описується лінійною функцією

• під ризиком цінного папера слід розуміти ступінь залежності змін доходності ЦП від змін доходності одиничного портфеля;

• вважається, що дані минулих періодів, використані при розрахунку доходності та ризику, відображають повною мірою майбутнє значення доходності.

За моделлю дох ЦП пов'язується з доходністю од-ного портф функцією лінійної регресії виду: де: R_i — доходність цінного паперу; R_sp — доходність од портф; — коефіцієнт регресії; — середня доходністъ ЦП за минулі періоди; — середня доходність одиничного портфеля за минулі періоди.

Коефіціент характеризує ступінь залежності доходності цінного папера від доходності одиничного портфеля. В моделі існує ризик того, що поцінована доходність цінного папера не належатиме вибудованій лінії регресії – залишковий ризик – характеризує ступінь відхилень значень доходності цінного папера навколо лінії регресії. За моделлю доходність портфеля цінних паперів — це середньозважена доходностей цінних паперів, що його складають.

Модель раціонально застосовувати при розгляді порівняно невеликої кількості ЦП, що належать одній або кільком галузям, добре підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфеля. Основний недолік моделі – розглядається окремий сегмент фондового ринку, без урахування глобальних тенденцій.