11. Моделювання економічногорозвитку країни в умовах глобалізації світової економіки.

Під глобалізацією світової економіки розуміють посилення взаємозалежності і взаємовпливу різноманітних сфер і процесів світової економіки, що виражаються в поступовому перевтіленні світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань.

Глобалізація світової економіки виражається в наступних процесах:

1) поглиблення інтернаціоналізації виробництва; 2) поглиблення інтернаціоналізації капіталу; 3) глобалізація продуктивних сил через обмін засобами виробництва, науково-технічними і технологічними знаннями, а також в формі міжнародної спеціалізації і кооперації, що зв’язують господарські одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи, через виробниче об’єднання, міжнародні перевезення виробничих ресурсів; 4) формування глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародної співпраці; 5) посилення інтернаціоналізації обміну на основі поглиблення міжнародного поділу праці; 6) збільшення масштабів міжнародної міграції робочої сили; 7) зростаючій інтернаціоналізації впливу виробництва і споживання на оточуюче середовище.

Важко заперечувати певні прогресивні сторони глобалізації. Серед них – формування нового виробничого укладу і моделі трудових відносин, розширення виробничої демократії і стимулювання виробництва. Глобалізація надала прискорення формуванню нового виробничого укладу, основою якого стала комплексна автоматизація, що супроводжується введенням гнучкої інформаційної технології. Глобалізація виявила необхідність побудови нової моделі трудових відносин, яка орієнтується на знання, кваліфікацію і творчий потенціал найманих працівників. В межах нового виробничого укладу глобалізація розширила сферу і зміст виробничої демократії. Впровадження нової організації праці спонукало до перерозподілу управлінських функцій між менеджментом і найманими працівниками. Глобалізація володіє також значними резервами підвищення ефективності виробництва завдяки поглибленню поділу праці, збільшенню економіки за рахунок маcштабу і зниження витрат, оптимізації розміщення ресурсів у світовому маcштабі і передачі технологій. Глобалізація веде до зростання конкуренції у світовому масштабі, що викликає поглиблення спеціалізації та поділу праці із властивими їм наслідками – зростанням продуктивності праці та скороченням витрат. Відбувається зміна ролі національних ринків: дедалі більше орієнтуючись на глобальний ринок з його досить жорсткими умовами конкуренції, національне виробництво об’єктивно прагне до досягнення високої ефективності, більш повного та якісного задоволення внутрішнього попиту. Економіка, відкрита для міжнародної конкуренції, забезпечує гнучкість у використанні ресурсів, що потенціально приводить до зростання виробництва, і від цього виграють споживачі, для яких розширюється вибір товарів та послуг.

Економія на масштабах виробництва потенційно може привести до скорочення витрат і зниження цін, і відповідно до стійкого економічного розвитку. Переваги глобалізації пов’язані також із виграшем від торгівлі на взаємовигідних умовах, які задовольняють усі сторони, у якості яких можуть бути окремі індивіди, фірми та інші організації, країни, торговельні союзи і навіть цілі континенти. Глобалізація може спричинити зростання продуктивності праці у результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні та поширення передових технологій.