3. Основні риси перехідної економіки, сучасні типи та закономірності розвитку.

Перехідна економіка хар-зує проміжний етап у розвитку суспільства, на якому відбувається докорінна трансформація економічної системи.

Перехідна економіка відрізняється від усталеної, ринкової, адміністративно-командної або змішаної цілим рядом специфічних ознак. Серед них слід виокремити наявність в ній перехідних економічних форм, котрі віддзеркалюють саме перехідний стан економічної системи, котрий передбачає поєднання нового і старого.

Наступною ознакою перехідної економіки є її нестійкість. Вона породжена тим, що на відміну від стабільної економічної системи, у якій зміни охоплюють ті її складові, що стосуються переважно механізму її функціонування, в перехідних системах зміни стосуються їх розвитку.

Для перехідної економіки притаманні альтернативність і багатоваріативність розвитку.

Специфічною ознакою перехідної економіки є її історичність. Це означає, що її існування обмежене в часі. В її розвитку настане момент, коли вона перейде в якісно новий стан.

Кожна економічна система проходить стадії становлення і розвитку, зрілого стану і занепаду, коли відбувається становлення нової системи.

Перехідний період від адміністративної економічної системи до ринкової характеризується великою своєрідністю. Нинішні розвинені країни переходили від традиційної, аграрної економіки до ринкової. Цей період супроводжувався промисловим переворотом, народженням промисловості, насамперед виробництва засобів виробництва, яке стало матеріальною основою переростання виробництва і суспільства в цілому.

Для адміністративно-командної системи були х-рні висока централізація економіки та монополізм, розвиток нар/госп. визначався єдиним державним народногосподарським планом.

Найістотнішою перешкодою на шляху перехідного періоду є відсутність справжньої системи чітко визначених прав на власність, яка є одним із фундаментальних компонентів організаційної інфраструктури ринкової економіки і водночас життєво необхідною умовою виникнення і розвитку нового стабілізуючого сектора класу малого та середнього підприємництва.

На сьогодні у загальносвітовому масштабі найбільш актуальним є питання переходу від індустріального до постіндустріального суспільства. Його особливістю є не тільки зміни в матеріальній основі суспільства (технологія, техніка, рівень життя), а й переоцінка ціннісних орієнтацій, менталітету людей. Основними напрямками цих змін є гуманізація та екологізація.

4. Теорії перехідної економіки: неокласична концепція загальної рівноваги л. Вальраса та в. Парето.

Теоретичні концепції перехідної економіки ґрунтуються на неокласичній концепції загальної конкурентної рівноваги, яку було започатковано Л. Вальрасом, В. Парето.

Вихідними принципами аналізу моделі загальної рівноваги є «методологічний індивідуалізм», що базується на припущенні про раціональність поведінки індивідів, та принцип оптимізації ек. діяльності суб’єктів господарювання. Залежні змінні моделі загальної рівноваги визначаються індивідуалістичними перевагами суспільства з урахуванням його можливостей. Існує нескінченна кількість можливих варіантів розміщення ресурсів і доходів, однак, у результаті функціонування системи взаємозв'язаних ринків завжди формується лише одне оптимальне співвідношення. Досягнення загальної рівноваги за своєю економічною сутністю є системою рівноважних станів кожного із економічних агентів на всіх ринках товарів і ресурсів за даного вектора цін.

П'ять необхідних і достатніх умов для досягнення загальної рівноваги в ринковій економіці:1. рівність зважених за цінами переваг для всіх товарів;2.рівність доходів і витрат кожного із суб'єктів господарювання;3. зміна ціни на один із товарів вимагає приведення решти цін;4. ціни готових продуктів дорівнюють сукупним витратам на їх виробництво;5. повне і ефективне використання всіх наявних благ.

Неокласики вважали, що економічна система вільної конкуренції (в її статичному розумінні) завжди перебуває у стані рівноваги. Отже, перехідний стан економічної системи трактується як перехід від одного рівноважного стану до іншого, де основна увага приділяється сумісності значень змінних між собою, їх сумісності із загальним рішенням та стабільності рівноважних значень змінних.

Економічна система може бути виведена зі стану загальної рівноваги через: 1. цінові очікування суб'єктів господарювання; 2. невідповідність планів у господарській поведінці індивідів; 3. невідповідність оцінки поточної ситуації; 4. невизначеність із основними параметрами ек. системи створює ризик при прийнятті рішень і D<>S.

Є дві фундаментальні теореми.

Перша теорема економіки добробуту: за певних умов конкурентні ринки призводять до розподілу ресурсів з певною особливістю: не існує такого перерозподілу ресурсів, а отже, неможливі такі зміни у виробництві та споживанні, щоб підвищення добробуту одного суб'єкта господарювання відбулося не за рахунок іншого. Таке розміщення ресурсів дістало назву парето-ефективного (або парето-оптимального) на честь італійського економіста-соціолога Вільфредо Парето. Парето-ефективність – це те, що зазвичай розуміють під економічною ефективністю.

Друга теорема економіки добробуту: кожна точка на кривій утилітарних можливостей може досягатися конкурентною економікою за умови здійснення правильного розподілу ресурсів, який має відповідати таким умовам:

1. гранична норма заміщення в споживанні між двома благами має бути однаковою для всіх споживачів;

2. гранична норма технічного заміщення має бути однаковою в усіх виробничих процесах;

3. гранична норма трансформації будь-яких двох благ має = гр. нормі заміщення у споживанні цих благ;