29.Модель Солоу-Свана.

У моделі Солоу-Свана економічне зростання залежнить від рівня технічного прогресу. В ній використовується виробнича функція, в якій випуск є функцією капіталу і праці. Капітал може заміщатися працею, але ці чинники не є абсолютно взаємозамінними .

Цю модель можна подати у вигляді системи з п’яти макроекономічних рівнянь:

1. Виробнича функція: Y = AK N де Y – обсяг виробництва; K і N – відповідно капітал і праця; А – коефіцієнт пропорційності; а – коефіцієнт еластичності обсягу виробництва за витратами праці і капіталу. Для визначення продуктивності на душу населення і капіталоозброєності важливим є співвідношення у виробничій функції: Y = АK N↔y=АK , яка є виробничою функцією, розділеною на N,

2. Рівняння валового національного продукту:

Y=C+I+G+NE, де С – споживчі витрати; І – валові приватні інвестиції; G – державні витрати; NE – чистий експорт. У моделі чистий експорт і державні витрати не враховуються.

3. Функція заощадження: I=sY. Ця функція визначає заощадження І як частку s повного виробництва Y.

4. Рівняння зміни капіталу: ΔK = sY −δ K , δK – норма амортизації.

5. Рівняння зміни робочої сили: N=N(1+gN) , gN – функція зростання праці N.

Умов моделі недостатньо для того, щоб повністю пояснити відхилення показників

зростання у різних країнах. Для цього потрібен більш глибокий аналіз чинників і умов,пов’язаних з людським капіталом. Слід мати на увазі, що концепція певної

відповідності умов виходу на стаціонарну траєкторію – центральна умова моделі – має велике значення для пояснення умов економічного зростання окремих країн і регіонів. При деяких значеннях q_t =  q* і _t =* капіталоозброєність праці стабілізується.

sq* = n*(1)

Отже, рівність відповідає економіці, що зростає, в якій повністю використовуються об'єми праці і капіталу, що постійно збільшуються

30.Модель стійкого економічного росту Калдора.

Моделі економічного росту описані в попередніх параграфах, на жаль, виявились нестійкими. Н.Калдор поставив перед собою мету знайти умови, при яких стан рівноважного зростання виявився б стійким. Для цього він прийняв, що норма збереження не є екзогенною величиною, а може бути визначена, як ендогенний параметр при наступних допущеннях:

- підприємці зберігають значно більшу частину свого доходу у порівнянні із прац., що отримують заробітну плату;

- ціни на ринках факторів виробництва (L,K) гнучко реагують на співвідношення попиту і пропозиції (умова досконалої конкуренції).

Отже, позначимо норму збереження підприємців і працівників відповідно та . Так як (7.5.1) та, враховуючи, що при досконалій конкуренції , а , (7.5.2) де  – ставка реальної заробітної плати, а  – реальна доходність капіталу, то отримуємо .

Загальний обсяг збережень в країні буде становити . (7.5.4)

Звідси отримуємо . (7.5.5)

Позначимо долю підприємців у національному доході . (7.5.6)

Тоді народногосподарську норму збереження можна представити у вигляді функції від долі підприємців в національному доході . (7.5.7)

Тепер рівн (7.4.13), яка вираж ум рівноважного зростання національного доходу з гарантованим темпом при повному використанні зростаючих трудових ресурсах і капіталу, прийме вигляд .

Ця умова вже може виконуватись, якщо доля прибутку підприємців у національному доході . Гнучкі ціни на факт виробн та ендог норма збереж в моді Калдора забезп стійке рівн зрост, незал від типу виробничої функції.