42.Алгоритм методу аналізу ієрархій.

Крок 1. Здійснюється декомпозиція мети в ієрархію, На 1 рівні знаходиться загальна мета, на 2 рівні - h факторів або критеріїв, уточнюючих мету; на 3 рівні - k альтернатив, які повинні бути оцінені по відношенню до критеріїв другого рівня. Крок 2. Формується матриця, в якій кожен критерій порівнюється по відносній важливості з усіма іншими. Матриця має наступний вигляд: де h - число критеріїв. Крок 3. Здійснюється ранжування критеріїв на підставі головного власного вектора у, одержуваного в результаті обробки матриці парних порівнянь [С₀]. Крок 4. Оцінюється однорідність суджень експертів. Однорідність суджень оцінюється індексом однорідності (ІО) чи відношенням однорідності (ВО) у відповідності з наступними виразами: де М (ІО) - середнє значення (математичне сподівання) індексу однорідності випадковим чином складеної матриці парних порівнянь [С₀]. Якщо для матриці парних порівнянь ставлення однорідності ВО> 0,1, то це свідчить про істотне порушення логічності суджень. Якщо відношення однорідності знаходиться в допустимих межах (ВО ≤ 0,1), то здійснюється перехід до п'ятого кроку алгоритму. Крок 5. Здійснюється порівняння наявних альтернатив за кожним з критеріїв. Для цього необхідно побудувати матриці С₁, С₂ ,..., С_h для кожного критерію (K_j). Ці матриці будуть відображати альтернативи за кожним критерієм. Крок 6. Здійснюється ранжування альтернатив за кожним з критеріїв. Крок 7. Оцінюється узгодженість думок експертів щодо рівня значущості кожної з альтернатив з даного множини критеріїв. Для цього, як було зазначено вище, використовуються індекси однорідності. Крок 8. Здійснюється синтез пріоритетів. Для цього локальні пріоритети перемножуються на пріоритет відповідного критерію на вищому рівні і сумуються по кожному елементу. Отриманий вектор можна вважати оцінкою значущості альтернатив. Чим вище ця оцінка, тим важливіша реалізація відповідного управлінського рішення для досягнення заданої мети і тим більший пріоритет має відповідний комплекс управлінських впливів серед інших альтернативних рішень.

43. Способи визначення бажаних сценаріїв

За першою стратегією проводиться побудова ієрархічної системи. Альтернативи в новій ієрархії не змінюються порівняно з попередньою ітерацією процесу. У знов сформовану ієрархію включають елементи, що характеризують бажані цілі, критерії і встановлюють їх відносну ступінь переваги. Зміні піддаються також матриці попарних порівнянь альтернатив, при заповненні яких експерту слід відповісти на питання: Яка альтернатива з двох порівнюваних більш бажана за даним критерієм, наскільки? Результатом реалізації першої стратегії є нормалізований вектор пріоритетів бажаних сценаріїв, розрахований щодо фокусу ієрархії.

Друга стратегія передбачає визначення бажаних сценаріїв за результатами оцінки вигод і витрат, які очікуються від реалізації кожного сценарію. Для вирішення будуються дві ієрархії, за якими оцінюються відносні вигоди і витрати сценаріїв. В ієрархіях використовуються всі альтернативи з попередньої ітерації прямого процесу планування. При побудові і заповненні матриць попарних порівнянь альтернатив слід дати відповіді на наступні питання: --Яка з двох порівнюваних альтернатив має більше перевагу і наскільки? Результатом проведення другої стратегії спочатку є ненормований вектор пріоритетів альтернатив, розрахований за критерієм, що характеризує відношення значень ненормованих векторів пріоритетів, що відображають вигоди і витрати. Потім ненормований вектор співставляється із нормованим і далі використовується в наступному процесі планування.

Третя стратегія передбачає використання ієрархії попереднього прямого процесу. Зміні в даному випадку підлягають вагові коефіцієнти елементів ієрархічних рівнів, крім рівня альтернатив. При цьому вагові коефіцієнти будуть відображати не найбільш або найменш ймовірну їх значущість в майбутньому, як в прямому процесі, а найбільш або найменш бажану. Результатом реалізації третьої стратегії є нормований вектор пріоритетів альтернатив-виходів щодо фокусу видозміненої ієрархії.

Четверта стратегія заснована на визначенні пріоритету бажаних сценаріїв за результатами оцінки передбачуваних наслідків від реалізації кожного розглянутого сценарію. Оцінка наслідків здійснюється на матриці спеціального виду. Найменуваннями рядків матриці є критерії (Ki), що характеризують майбутні важливі характеристики досліджуваної системи, а найменуваннями стовпців - сценарії (Аi), взяті з попереднього прямого процесу. На перетині рядків і стовпців експертом в матриці зафіксовані оцінки (aij), значення яких визначені шкалою різниць. Для кожного сценарію розраховується інтегральна оцінка ОАj: , де рі - ваговий коефіцієнт критерію Кі. На підставі отриманої інформації про інтегральні оцінки ОАj по кожному сценарію експерт визначає ступінь важливості бажаних сценаріїв методом попарних порівнянь.