5.Еволюція глобальних економічних трансформацій.
В результаті міжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного розподілу праці, зовнішній торгівлі і міжнародних економічних відносинах в цілому відбувається зміцнення взаємозв’язків і взаємозалежності національних економік, нормальний розвиток яких неможливий без врахування внутрішнього фактору. Дане явище отримало назву інтернаціоналізація господарського життя, під якою розуміють посилення взаємозв’язків і взаємозалежностей економік окремих держав, вплив міжнародних економічних відносин на національні економіки, участь держав в світовому господарстві.
В своєму розвитку інтернаціоналізація економіки пройшла ряд етапів:
Етап 1. Міжнародне економічне співробітництво, яке торкалось перш за все сфери обігу і було пов’язано з виникненням міжнародної торгівлі (кінець ХVІІІ – поч. ХІХ ст.). Прикладом даного співробітництва є міжнародний рух капіталу, яке набрало силу вкінці ХІХ століття.
Міжнародне економічне співробітництва означає розвиток стійких господарських зв’язків між державами і народами, вихід виробничого процесу за рамки національних кордонів.
Етап 2. Міжнародна економічна інтеграція, об’єктивно обумовлена посиленням міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізації капіталу, глобальним характером науково-технічного прогресу і збільшенням степені відкритості національних економік і свободи торгівлі. Інтеграція з лат. – об’єднання окремих частин в загальне, ціле, єдине.
Міжнародна економічна інтеграція – це зближення і взаємоадаптування національних економік, включення їх в єдиний виробничий процес в інтернаціональних масштабах. .
Етап 3. Інтернаціоналізація господарської діяльності, в рамках якої відбуваються глибокі зміни у всій системі міжнародних відносин. Суттєвою їх рисою стає глобалізація. Схематично процеси, що ведуть до економічної інтеграції і глобалізації можна зобразити так:
6.Трансформаційні особливості перехідної економіки.
На сьогодні у загальносвітовому масштабі найбільш актуальним є питання переходу від індустріального до постіндустріального суспільства. Його особливістю є не тільки зміни в матеріальній основі суспільства (технологія, техніка, рівень життя), а й переоцінка ціннісних орієнтацій, менталітету людей.
Рух перехідних економік до постіндустріального суспільства має деякі особливості порівняно з розвиненими ринковими державами. Так, у трансформаційних економіках на перший план виходить процес імпорту нових технологій, оновлення основних фондів, запровадження загальносвітових стандартів якості.
Ще однією тенденцією, притаманною для країн з трансформаційною економікою, є неодмінне виникнення конфлікту між нагромадженням та споживанням, який в основному вирішується на користь споживання.
Проте однією з найбільш істотних характерних для перехідної економіки рис більшість науковців визнають глибокий спад виробництва. Однією з головних рис трансформаційного спаду Я. Корнаї називає перетворення платоспроможного попиту на визначальний фактор економічної динаміки.
Отже, в економіці перехідного типу відбуваються важливі структурні зрушення, тобто структурна перебудова. Структурна перебудова економіки потребує певного механізму – певних засобів, форм і методів, за допомогою яких вона здійснюється в найкоротші строки і з найбільшим ефектом.
На думку деяких дослідників, найістотнішою перешкодою на шляху перехідного періоду є відсутність справжньої системи чітко визначених прав на власність, яка є одним із фундаментальних компонентів організаційної інфраструктури ринкової економіки і водночас життєво необхідною умовою виникнення і розвитку нового стабілізуючого сектора класу малого та середнього підприємництва.