59. Адаптивні моделі прогнозування інв. Модель хікмена

Більш складною інвестиційної функцією є модель Хікмана, в якій шукана величина капітальних вкладень передбачається залежною від обсягу виробництва Yt очікуваного рівня цін Pt та технологічного прогресу, що вводиться через індекс часу t. Модель має такий вигляд:

(9)

де - шукані параметри.

Введення безпосередньої залежності від часу дозволяє вважати потребу в капітальних вкладеннях змінною величиною навіть при постійному обсязі виробництва і незмінному рівні цін.

У результаті модель стає динамічною. Оскільки технічний прогрес, як правило, зменшує капіталомісткість, при постійному обсязі виробництва і незмінних цінах величина питомих капітальних вкладень виявиться від’ємною. Іншими словами, постійний рівень виробничих потужностей може бути забезпечено основними фондами кращої якості, обсяг яких зменшується. Таким чином, в моделі Хікмена незмінний рівень чистих капітальних вкладень зовсім не означає відсутності зростання виробничих потужностей.

При практичному використанні рівняння регресії виникають труднощі в отриманні інформації про перспективні значення показників Yt і Pt. Оцінку їх імовірнісних значень передбачається визначати як середньозважену величину поточного та минулого років, а для знаходження ваг складати рівняння регресії, що враховують умови виробництва та співвідношення цін у різних галузях.

На основі даної моделі в США проводилися розрахунки потреб у виробничих інвестиціях як в економіці в цілому, так і по окремих галузях. Розрахунки показали, що модель більш пристосована до розрахунків на макрорівні. Деталізовані оцінки інвестицій в розрізі галузей обробної промисловості і транспорту виявились значно гіршими, ніж в агрегованих секторах економіки.

60. Адаптивні моделі відбору інв-но првабливих цп

Інвестиційна політика в галузі фінансового інвестування може здійснюватися за трьома напрямками: стратегічне інвестування, інвестування для володіння цінними паперами (ЦБ); інвестування для розпорядження ними.

Найбільш оперативними рішеннями в інвестиційній політиці є рішення, пов'язані з розпорядженням цінними паперами. Управління в процесі розпорядження повинно володіти найбільшим ступенем адаптивності, отже, елементи інвестиційної політики, які дозволяють визначати моменти купівлі-продажу, є інструментом адаптивного управління. Такими елементами виступають методи технічного аналізу. Дані методи тісно пов'язані з поняттям тренду. Методи, які використовуються для технічного аналізу, можна поділити на дві групи: Методи, слідкуючі за трендом, тобто ті, які відображають рух тренду з деяким запізненням. Найбільш поширеними є методи простого та експоненційного згладжування; Методи зворотного тренду, тобто методи, які характеризують переоцінку або недооцінку акцій. До найбільш поширених відносяться:

Метод ковзних середніх (MA):

Показує середнє значення даних в періоді, за який розраховується. Проста

m – період згладжування, m=2k+1; - ціна закриття в n-й період

Експоненційна ковзна середня (EMA):

_,ЕМАі – значення експ. Ковзної середньої в і-й період, α – параметр експоненційного згладжування

Метод осцилятора – один з найпоширеніших в технічному аналізі, ґрунтується на аналізі короткострокових коливань курсів вартостей акцій на фоні їх довгострокових тенденцій. Індикатор Сходження / Розходження Ковзаючих Середніх (MACD) - це слідуючий за тенденцією динамічний індикатор. Він показує співвідношення між двома ковзаючими середніми ціни. Індекс відносної сили RSI - індикатор технічного аналізу, що визначає силу тренда і вірогідність його зміни. Популярність RSI зумовлена простотою його інтерпретації. Метод Каірі дозволяє визначити момент часу t, в який поточне значення ціни має різке збільшення чи зменшення. Метод смуги Боулінджера (BBU) - як і всі методи зворотного тренда, дозволяє знаходити моменти переоцінки або недооцінки акцій. Суть методу смуги Боулінджера полягає в побудові смуги (довірчого інтервалу) навколо ковзаючого середнього. Критерієм для визначення цієї смуги виступає середньоквадратичне відхилення. Акція вважається переоціненою або недооціненою, якщо поточне значення курсу перевищило чи не досягло даної смуги.

61.АДАПТИВНІ МОДЕЛІ ПРОГНОЗУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ. МОД. ЙОРГЕНСЕНА-СІБЕРТА ТА ЇЇ МОДИФІКАЦІЯ

В даній моделі послідовно визначаються потреби в основних фондах, об’єм інвестицій, направлених на відшкодування вибуття засобів праці, а потім знаходиться аналітичний вигляд функції розподільчого лагу.

Центральним рівнянням в моделі Йоргенсона-Сіберта є вираз виду: (10) Де L – оператор лагу (*, ; - поліном від оператора лагу або функція розподілених лагів; - інвестування на відшкодування вибуття основних фондів. Функція (10) виражає залежність об’єму валових інвестицій від лагових змін потреб в основних фондах і об’єму капітальних вкладів, направлених на оновлення. Після ряду перетворень інвестиційна функція Йорсенсона-Сіберта буде мати вигляд:

(13) Модель (13) ще називають моделлю простого акселератора. Із неї виходить, що модель капітальних вкладів залежить не тільки від усього об’єму виробництва, а й від його приросту (зниження). Інші умови моделі: вона симетрична, тобто приріст збільшення випуску продукції на одну і ту ж величину викликає відповідне збільшення потреби у капітальних вкладеннях; не враховується вплив ціни. Модифікації моделі Йоргенсена-Сіберта

Моделювання інвестицій відбувається за наступним рівняням: (14) де

Такий підхід означає, що при зростанні масштабів виробництва в цьому періоді (Xt>X’) відбуваються додаткові капітальні вкладення, а при його скороченні (Xt<X’) капітальні вклади направляються тільки на відшкодування вибуття основних виробничих фондів.

При використанні функції розподільчого лагу модель Йоргенсена-Сіберта приймає вигляд: (17) Після перетворень, модель набуде наступного вигляду: (18)Таким чином, схема розподільчих лагів дозволяє вивести співвідношення, в якому моделювання інвестицій здійснюється за даними про їх значення в попередній період, про приріст потреби в основних фондах, а також про параметр λ.