47. Діалектика як вчення про розвиток.

Діалектика – вчення та філософська дисципліна про протиріччя як джерело розвитку. В своєму вищому розвитку стверджує відповідність логіки пізнання закономірностям розвитку буття.

Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сущого, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Розвиток – це закономірна якісна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, яка має незворотний і спрямований характер. Основою розвитку становить рух, зміна матерії, але не будь-яка зміна є розвитком. В процесі розвитку створюється нове, здатне до саморуху, самовідтворення, саморух і саморозвиток – важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток виростає з саморуху як невід’ємного атрибута матерії. Саморух відображає зміну явища.

Діалектика як вчення про розвиток базується на єдності категорій, комплексів, заходів, комплекс принципів, які вивчають специфіку буття, групи категорій:

• група категорій визначеності – який є об’єкт, що він в себе включає: загальне; особливе; одиничне; ціле; частина; елемент; система; структура; зміст; форма; сутність; внутрішні, скриті, невідомі характеристики чогось; явище; зовнішній прояв сутності;

• група категорій детермінізму або спричиненості, обумовленості: причина; явище; привід;

• група категорій вибору: необхідність і випадковість; можливість і дійсність.

Діалектика як теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття, як зв’язок, взаємодія, відношення. Поняття зв’язку є одним із найважливіших у діалектиці. Поняття зв’язку відбиває взаємообумовленість речей і явищ. Залежно від рівня організації і форм руху матерії, зв’язки є фізичні, хімічні, біологічні та суспільні. Суспільні зв’язки є виробничі, класові, національні, родинні, групові, особисті. Зв’язки можуть бути об’єктивними і суб’єктивними, внутрішніми і зовнішніми, простими і складними тощо. Можуть бути одиничними, загальними і всезагальними.

Для розуміння діалектики як теорії розвитку є поняття взаємодія, що відображає процеси взаємовпливу різних об’єктів один на одного. Відношення характеризує взаємозалежність елементів певної системи. Альтернативним діалектиці є метафізика.

Відмінності:

1. М: розвиток є зовнішньоспричиненим, Д: Основа розвитку – внутрішня суперечність буття;

2.М: розвиток являється результатом кількісних змін, Д: розвиток являє собою результат кількісно-якісних змін.

3.М: ігнорує наявність зв’язків між ступенями і стадіями розвитку, Д: враховує зв’язки між студіями; стадіями розвитку.

4.М: розвиток мислиться як повне заперечення попередньої фази буття, Д: Розвиток є результатом діалектичного заперечення.

5.Д: Розвиток базується на наявності і поступальності (розвиток по спіралі), М: розвиток відбувається по замкнутому колу відсутніми елементами поступальності (розвиток по колу).

Основні закони, що описують розвиток світу і процесу пізнання: закон переходу кількісних змін в якісні, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення заперечення.

Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває джерело розвитку (суперечність). Те, все що існує складається з протилежностей. Протилежності – це такі сторони, моменти, предмети, які одночасно: нерозривно зв’язані; взаємовиключають одне одного; їх боротьба – суперечлива взаємодія дає імпульс розвитку

Розвиток тому постає як процес виникнення, зростання, загострення та вирішення багатоманітних протиріч. Вони ж в свою чергу можуть бути: внутрішніми і зовнішніми; основними і неосновними; сутнісними і несутнісними; антагоністичними і неантагоністичними;

Якщо розвиток обумовлений основними суперечностями – результатом його буде зміна, що стосуватиметься буття всього цілого, а не лише окремих його елементів.

Розвиток на основі сутнісних суперечностей буде завжди носити довготривалий характер.

Антагоністичні суперечності обумовлять неминуче знищення в процесі розвитку попередньої форми та змісту буття і перехід до нових.

Закон переходу кількісних змін в якісні розкриває загальний механізм розвитку, те як відбувається останній. Поступове накопичення кількісних змін в певний момент часу призводить до досягнення міри, - далі відбувається якісний стрибок, в результаті виникає нова якість. В межах міри кількісних змін розвиток відбувається поступово. При переході через міру кількісних змін розвиток відбувається стрибкоподібно.

Слід мати на увазі те, що залежність між кількісними і якісними змінами може носити як прямо пропорційний , так і обернено пропорційний характер. Звідси витікає можливість того, що розвиток може мати різну спрямованість: прогресивну і регресивну. Це визначається дією закону заперечення заперечення. Його суть: нове завжди заперечує старе і займає його місце, але поступово вже саме перетворюється на старе і заперечується все більш новим, і так далі. Найважливішою категорією цього закону є «заперечення» - відмова системи, що розвивається, від старої якості. Система повинна зберегти власну єдність і спадковість. Тому в діалектиці заперечення розуміється як відмова від попередньої стадії розвитку із збереженням кращих моментів на новому етапі. Тільки так можна забезпечити спадковість системи.