- •1.Світогляд,сутність,структура,типи.
- •2.Виникнення філософії
- •3. Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4.Багатоманітність форм і способів буття філософії
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релігійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду
- •7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури
- •8. Охарактеризуйте роль особистості в філософї
- •9. Охарактеризуйте світоглядну природу філософського знання
- •10. Обґрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •11. Філософія і релігія: особливості співвідношення
- •12. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва
- •13. Філософія і наука: характер співвідношення
- •14. Місце філософії в сучасній культурі
- •15. Розкрийте сутність філософської проблематики
- •16. Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обґрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.
- •17. Основні риси та проблематика античної філософії
- •18. Порівняти східну і західну парадигми філософування.
- •19. Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій доби Середньовіччя і Відродження.
- •Середньовічний світогляд
- •20. Основні риси Середньовічної філософії.
- •21. Основні риси і проблематика філософії Відродження.
- •22. Проблеми пізнання і субстанції в філософії XVII ст.
- •23. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •24. Проблема методу пізнання у філософських поглядах Бекона та Декарта
- •25. Основні риси філософії Просвітництва
- •26. Німецька класична філософія як втілення класичного типу раціональності.
- •27. Розкрийте сутність коперніканського перевороту Канта у філософії.
- •28. Основні риси філософії Гегеля.
- •29. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л. Фейєрбаха.
- •30. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму
- •31. Проблематика раціонального та ірраціонального в філософії XX ст.
- •32. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрями філософії XX ст.
- •33. Сцієнтизм та антисцієнтизм у філософії XX ст.
- •34. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї
- •35. Проблема людини в філософії XX ст.: екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм.
- •36. Світова та українська філософія: особливості взаємозв’язків
- •37. Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •38. Філософські погляди г.Сковороди
- •39. Особливості розвитку української філософії 2-ої половини XIX-XX ст.
- •40. Філософські ідеї Києво-Могилянської Академії.
- •41. Проблема буття та її місце в філософії.
- •42. Проблема буття та небуття в філософії. Розкрийте відмінності тлумачення цієї проблеми в західній та східній філософії.
- •43. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •44. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога
- •45. Філософське розуміння простору та часу.
- •46. Рух і розвиток: зміст і співвідношення.
- •47. Діалектика як вчення про розвиток.
- •48. Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •49. Проблема духовності в філософії.
- •50. Свідомість: сутність та властивості.
- •51. Свідомість як філософська проблема.
- •52. Свідомість як цілісна система.
- •53. Проблема несвідомого та його роль в людському бутті
- •54. Самосвідомість: її природа і специфіка.
- •55. Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання.
- •56. Особливості чуттєвого та раціонального пізнання та їх роль у формуванні системи знань.
- •57. Пізнання і теорія істини
- •58. Наука: її особливості та соціальні функції
- •59. Наукове пізнання: специфіка, форми та методи.
- •60. Наука та основні закономірності її розвитку.
- •61. Розкрийте суть і співвідношення понять «парадигма», «наукова революція».
- •62. Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.
- •63. Технократизм та технократичне мислення: сутність та особливості.
- •64. Практика: сутність, види та роль в людській життєдіяльності.
- •65. Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення.
- •66. Розкрийте предмет логіки і сутність її основних законів.
- •67. Поняття, судження, умовиводи як форми законів.
- •68. Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенційний та екзистенцій ний підходи до тлумачення сутності людини.
- •69. Проблемність людського буття: філософське осмилення.
- •70. Буття людини як буття можливого: творчість, своюода, вибір, відповідальність.
- •71. Проблема достотності людського буття.
- •72. Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •73. Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •74. Природа-людина-суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •75. Філософське розуміння суспільства.
- •76. Суспільство як цілісна система.
- •77. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •78. Історичність буття суспільства.
- •79. Проблема прогресу та сенсу історії.
- •80. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •81. Проаналізуте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •82. Логіка розвитку технічного прогресу в світлі проблеми виживання людства.
- •83. Глобальні проблеми сучасності та майбутнє людства. Феномен глобалізації.
- •84. Природа цінностей і ціннісних орієнтацій та способи їх обґрунтування та передачі.
- •85. Базові життєві цінності, їх смисл і співвідношення.
- •86. Проблема свободи: філософський аналіз.
- •87. Особливості ціннісно-духовних орієнтирів сучасної культури.
- •88. Філософське тлумачення техніки.
- •89. Поняття «ноосфера» та його та його філософський зміст.
- •90. В чому полягає специфіка етичних, естетичних та релігійних цінностей?
- •91. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •92. Розкрийте зміст релігії як тип духовності.
- •93. Розкрийте сутність естетики як типу духовності.
- •94. Відчуження: способи його осмислення та подолання.
- •95. Назвіть та охарактеризуйте основні категорії естетики.
- •96. Етика: її предмет, зміст, основні категорії.
34. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї
Помітно поширений серед сучасних філософських течій фрейдизм – теорія і методи психоаналізу. Його засновником був австрійський лікар-невропатолог і психіатр Зігмунд Фрейд. В основі його поглядів лежать уявлення про сексуальну етіологію неврозів, про шар несвідомого в мозку, про особливе тлумачення сновидінь та їм подібне.
Психоаналітичне бачення людини засноване на виділенні свідомих та несвідомих аспектів життєдіяльності., що не пов’язані між собою характерними власними законами, структурами й функціями. При цьому віддається пріоритет несвідомому, котре і є джерелом мотиваційної поведінки особи. Фрейд справедливо ремствував, що несвідоме не стало для класичної філософії, психології й природничих наук про людину предметом спеціального дослідження. У вчених минулих часів, справедливо казав Фрейд, панував культ розуму та культ свідомості. Він визнавав, що вчення про свідомість є дуже важливим, оскільки саме за її допомогою індивід орієнтується в навколишньому світі, воно формує власне «Я» (ego). Але крім цього «Я» в свідомості людини існує ще «над-Я» (super ego). Це певна сукупність привнесених у свідомість, в середину психіки індивіда соціально значущих, безособових ідеальних принципів, регуляторів. Існує, за Фрейдом. У психіці і якесь «воно», якому й відповідає невидимий для зовнішнього спостереження «мікросвіт» несвідомого.
Ще за життя Фрейда між ним та представниками класичних течій філософії й наук велися гострі дискусії з приводу несвідомого. Безперечно, класики визнавали, що несвідоме існує, але воно відрізняється від свідомого тільки ступенем «висвітленості», тобто ступенем усвідомлення змісту психіки. Фрейд погоджувався з цим, але користуючись цим же образом, казав, що ми не відмовляємося від того, щоб запалити свічку в темній кімнаті... Так повинні ми діяти й щодо несвідомого, тим більше, що існує воно у тісному зв'язку із свідомим. Можуть зустрічатися й певні переходові явища й стани психіки, коли, наприклад, свідоме може - тимчасово чи назавжди - витіснятися несвідомим. Несвідоме може триматися на межі із свідомим або переходити ці межі, й тоді воно стає «перед свідомим». Багато функцій нашого тіла, які обов'язково пов'язані з функцією мозку, одначе, як норма здійснюється несвідомо (у чому Фрейд, безперечно, правий). Вихід деяких несвідомих «автоматизмів» у свідоме, як правило, виявляється у психопатології. Несвідомі, за Фрейдом, і деякі інші бажання й потяги. І це проривається в снах, гіпнотичних снах, а також тоді коли змушує вас робити помилки в слові (обмовки), описки, безконтрольно ховати речі тощо. Це свого роду «нижче підсвідоме». Вище ж підсвідоме Фрейд зв'язував з процесами творчості, в яких спонтанність інтуїції, уявлення «приховані» від свідомості, назрівання ідеї, задуму, але дійсно відіграють чималу роль.
Таким чином, ввівши новий вимір у філософії й звернувшись до несвідомого, Фрейд тим самим ніби вивернув навиворіт саму свідомість, оголосивши цим самим приховані сторони буття людини в світі.
Важливим моментом є вчення Фрейда про людські потяги і нахили. Найголовнішим серед них є «ерос», інстинкт життя, статевий потяг. Вчений назвав його латинським «лібідо». Йому протистоїть потяг до смерті. Від боротьби цих двох протилежностей і залежить доля кожної людини. Лібідо Фрейд тлумачив як психічну енергію людини. Вона може або розряджатися в дії, або витіснятися в несвідоме, або сублімується (заміщується, «знімається») завдяки дії моралі.
Якраз інстинкти, вважає Фрейд, визначають характер діяльності людини, орієнтуючи її на задоволення потреб. Тут зафіксований важливий момент життєдіяльності - прагнення до задоволення. Але абсолютизація цього моменту, зведення людини лише до біологічного, завели фрейдизм у тупик. Він відкидає якісну специфіку людини, яка полягає в тому, що вся людська життєдіяльність опосередковується системою суспільних потреб й відповідних їм видам діяльності.
Подальші дослідження в галузі антропології, психології, психіатрії довели обмеженість вчення Фрейда. яке претендувало на загальнозначуще розв'язання проблем особистості. Тому послідовники Фрейда - неофрейдисти - Е.Фромм, Г.Саллівен, К.Юнг, А.Адлер та ін. намагаються вийти за рамки біологічних характеристик людини. Й пошуки ними відповідей на питання про сутність людини усе частіше ведуть у сферу соціальних явищ.
Карл Юнг розробляв теорію позаособистого, «родового» або колективного шару несвідомого, яке складається з сукупності архетипів (прообразів) стародавніх способів розуміння і переживання світу . Архетип — це система установок і реакцій на світ стародавніх людей, коли світ відкривався страшним, кошмарним, невідомим, але до якого люди пристосовувалися через пояснення і інтерпретацію.
Еріх Фромм відрізняється різносторонністю обхвату проблем. Він розробляв цілісну концепцію особи, досліджуючи механізм взаємодії психологічних і соціальних чинників в процесі їх формування, намагався з'єднати психоаналіз Фрейда з марксистським вченням про суспільство («демократичний соціалізм», «коммунітарне суспільство»). Фромм вважав, що соціальна структура формує потреби людини, а її власна антропологічна основа визначає способи її існування. Він вводить поняття типів соціальних характерів: рецептивного, експлуататорського, накопичуючого і ринкового. Фромм звернув увагу на небезпечний симптом сучасності – дегуманізацію й деперсоналізацію соціального характеру. Соціальний характер – це сполучна ланка між психікою людини й соціальною структурою суспільства. Майбутнє людства він вбачав у побудові суспільства гуманістичної етики.