Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Bileti_z_filosofiyi.doc
Скачиваний:
85
Добавлен:
22.12.2018
Размер:
1.04 Mб
Скачать

39. Особливості розвитку української філософії 2-ої половини XIX-XX ст.

Друга половина ХІХ ст. ознаменувалася плідною філософською діяльні­стю в рамках багатьох напрямків та течій. Назвемо творця "філософії мови" Олександра Потебню. На українському ментальному ґрунті він творчо, розвинув деякі оригінальні ідеї Гумбольдта, видатного німецького лінгвіста, який в своїй творчості був тісно пов'язаний з філософією романти­зму.

Ще одним з визначних представників цієї доби був Памфил Данилович Юркевич. Він продовжив і значно розвинув "філософію серця», започатковану Г.Сковородою й підтриманою М.Костомаровим, П. Кулішем та ін. Філософія Юркевича була плюралістичною, складеною із трьох сфер «ноуменального світу" – ідеального царства вічної правди (схо­жого на "царство ідей" Платона), реального світу – царства розумних істот, феноменального світу – примарного існування тілесності. Саме взаємодія цих трьох сфер і становить гармонію цілого, проте повної прозорості в цьому немає через реальний світ розумних істот. Будучи сферою загального, світ цей не може вичерпати індивідуального. Вчення про серце П.Юркевича ввійшло складовою часткою у так званий "російський космізм", й передусім в систему учня Юркевича – Володимира Соловйова, і стало фактично основою російськомовної філософської школи "київського гуманізму", представленої М.Бердяєвим, Л.Шестовим, В.Зеньковським та ін., яка заявила про себе наприкінці XIX - початку XX ст.

Значний вклад у розвиток філософії України зробили видатні вчені-природознавці другої пол. ХІХ – початку XX ст. Основними центрами розви­тку прогресивних світоглядних ідей у природознавстві були такі установи, як Київський, Харківський та Новоросійський (Одеський) університети. В них працювали всесвітньовідомі вчені – М.П.Авенаріус, М.С.Вашенко-Захарченко, В.П.Єрмаков, Й.Й.Косоногов, Т.Ф.Осиповський, М.В.Остроградський, С.М.Реформатський та ін. Вони сконцентрували свою світоглядно-філософ­ську увагу на тому, що таке об'єктивне, незалежне від свідомості людей існу­вання світу. Вони ж обґрунтували прогресивні погляди на рух, простір, час як форми існування матерії. Одним із центральних моментів їх праць є те, що світ не є продуктом людської свідомості, а, навпаки, людина є продукт цього світу.

В другій половині XIX ст. виступила плеяда оригінальних мислителів, які намагалися пов'язати свої філософські устремління з потребами українсь­кого народу. Таким був, зокрема, Михайло Драгоманов. Хоч творчість його мала суперечливий характер, все ж його відзначала боротьба проти російського самодержавства.

Помітний вклад в розробку філософсько-світоглядних проблем внесли й представники української літератури. Найбільш величною постаттю серед них є Іван Якович Франко. Він першим в українській і одним із перших в європейській літературі розробляє тему праці й трудової моралі, що згодом розвивається в одну з провідних філософських тем. Ставлячи в центр своєї філософії людину, Франко стверджує, що праця – єдине, що здатне тво­рити і вдосконалювати людську душу, вселяти в неї почуття правди й гідності

Багата, сповнена ліризму української душі, була й духовна скарбниця Лесі Українки – Косач Лариси Петрівни. Так, міфологічно-атеїстична ідея органічної "зрощеності" людини з природою пронизує зміст найвидатнішого твору поетеси - "Лісову пісню". Глибоко екзистенціалістські мотиви бринять у поезії "Contra Spem Spero".

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]