- •1.Світогляд,сутність,структура,типи.
- •2.Виникнення філософії
- •3. Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4.Багатоманітність форм і способів буття філософії
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релігійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду
- •7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури
- •8. Охарактеризуйте роль особистості в філософї
- •9. Охарактеризуйте світоглядну природу філософського знання
- •10. Обґрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •11. Філософія і релігія: особливості співвідношення
- •12. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва
- •13. Філософія і наука: характер співвідношення
- •14. Місце філософії в сучасній культурі
- •15. Розкрийте сутність філософської проблематики
- •16. Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обґрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.
- •17. Основні риси та проблематика античної філософії
- •18. Порівняти східну і західну парадигми філософування.
- •19. Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій доби Середньовіччя і Відродження.
- •Середньовічний світогляд
- •20. Основні риси Середньовічної філософії.
- •21. Основні риси і проблематика філософії Відродження.
- •22. Проблеми пізнання і субстанції в філософії XVII ст.
- •23. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •24. Проблема методу пізнання у філософських поглядах Бекона та Декарта
- •25. Основні риси філософії Просвітництва
- •26. Німецька класична філософія як втілення класичного типу раціональності.
- •27. Розкрийте сутність коперніканського перевороту Канта у філософії.
- •28. Основні риси філософії Гегеля.
- •29. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л. Фейєрбаха.
- •30. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму
- •31. Проблематика раціонального та ірраціонального в філософії XX ст.
- •32. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрями філософії XX ст.
- •33. Сцієнтизм та антисцієнтизм у філософії XX ст.
- •34. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї
- •35. Проблема людини в філософії XX ст.: екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм.
- •36. Світова та українська філософія: особливості взаємозв’язків
- •37. Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •38. Філософські погляди г.Сковороди
- •39. Особливості розвитку української філософії 2-ої половини XIX-XX ст.
- •40. Філософські ідеї Києво-Могилянської Академії.
- •41. Проблема буття та її місце в філософії.
- •42. Проблема буття та небуття в філософії. Розкрийте відмінності тлумачення цієї проблеми в західній та східній філософії.
- •43. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •44. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога
- •45. Філософське розуміння простору та часу.
- •46. Рух і розвиток: зміст і співвідношення.
- •47. Діалектика як вчення про розвиток.
- •48. Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •49. Проблема духовності в філософії.
- •50. Свідомість: сутність та властивості.
- •51. Свідомість як філософська проблема.
- •52. Свідомість як цілісна система.
- •53. Проблема несвідомого та його роль в людському бутті
- •54. Самосвідомість: її природа і специфіка.
- •55. Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання.
- •56. Особливості чуттєвого та раціонального пізнання та їх роль у формуванні системи знань.
- •57. Пізнання і теорія істини
- •58. Наука: її особливості та соціальні функції
- •59. Наукове пізнання: специфіка, форми та методи.
- •60. Наука та основні закономірності її розвитку.
- •61. Розкрийте суть і співвідношення понять «парадигма», «наукова революція».
- •62. Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.
- •63. Технократизм та технократичне мислення: сутність та особливості.
- •64. Практика: сутність, види та роль в людській життєдіяльності.
- •65. Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення.
- •66. Розкрийте предмет логіки і сутність її основних законів.
- •67. Поняття, судження, умовиводи як форми законів.
- •68. Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенційний та екзистенцій ний підходи до тлумачення сутності людини.
- •69. Проблемність людського буття: філософське осмилення.
- •70. Буття людини як буття можливого: творчість, своюода, вибір, відповідальність.
- •71. Проблема достотності людського буття.
- •72. Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •73. Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •74. Природа-людина-суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •75. Філософське розуміння суспільства.
- •76. Суспільство як цілісна система.
- •77. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •78. Історичність буття суспільства.
- •79. Проблема прогресу та сенсу історії.
- •80. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •81. Проаналізуте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •82. Логіка розвитку технічного прогресу в світлі проблеми виживання людства.
- •83. Глобальні проблеми сучасності та майбутнє людства. Феномен глобалізації.
- •84. Природа цінностей і ціннісних орієнтацій та способи їх обґрунтування та передачі.
- •85. Базові життєві цінності, їх смисл і співвідношення.
- •86. Проблема свободи: філософський аналіз.
- •87. Особливості ціннісно-духовних орієнтирів сучасної культури.
- •88. Філософське тлумачення техніки.
- •89. Поняття «ноосфера» та його та його філософський зміст.
- •90. В чому полягає специфіка етичних, естетичних та релігійних цінностей?
- •91. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •92. Розкрийте зміст релігії як тип духовності.
- •93. Розкрийте сутність естетики як типу духовності.
- •94. Відчуження: способи його осмислення та подолання.
- •95. Назвіть та охарактеризуйте основні категорії естетики.
- •96. Етика: її предмет, зміст, основні категорії.
24. Проблема методу пізнання у філософських поглядах Бекона та Декарта
У філософії XVII ст. виникають 2 напрямки – емпіризм і раціоналізм. Родоначальником емпіризму є англійський філософ Ф.Бекон. Переосмислюючи предмет і завдання науки, він вважав, що мета наукового пізнання – принесення користі людям, а завдання всіх наук - розширення влади людини над природою. Наука – не мета, а засіб, і завдання її полягає у пізнанні природних явиш для того, щоб їх використати на благо людини. Вважають, що саме Бекону належить вислів "Знання – сила", який можна вважати гаслом XVII ст.
Ф. Бекону належить розробка нового – індуктивного методу дослідження. Досі панував метод дедуктивний, тобто думка рухалася від загальних і очевидних положень до фактів. Щоправда, індукція може бути різноступеневою, і завдання дослідника – вибрати з кількох варіантів найбільш оптимальний, який би максимально наближався до істини.
Треба вказати, що індуктивний метод не усунув із сфери наукового дослідження дедукції, - цей метод надалі залишається плідним. Індукція, запропонована англійським філософом-емпіриком, лише певним чином доповнює дедукцію. Взагалі Бекон закликав до спостереження над фактами, їх класифікації. Він ратував за те, щоб підходити до пізнання неупереджено, тверезо зважуючи усі реалії буття, враховувати їх у дослідженні . Й особливу роль тут відіграє ретельний пошук, перевірка істин через досвід. Як бачимо, він був дуже близьким до матеріалістичної гносеології, хоч до кінця теологічний вплив на себе він не подолав. Визнавав, зокрема Бога, а у розумінні суспільства залишався ідеалістом.
На відміну від Френсіса Бекона Рене Декарт підкреслює раціональний початок в пізнанні. Розум – є головне джерело пізнання і більш того, критерій його істинності. У такому разі Декарт зводить роль досвіду до простої емпіричної перевірки даних розумових побудов. Крім того, його раціоналізм припускає наявність в людському розумі вроджених ідей, які апріорі визначають результати пізнання. До таких, наприклад, він відносить ідею Бога як абсолютно досконалої істоти. Сюди ж належать і деякі загальні ідеї та аксіоми математики, фізики тощо.
В теорії пізнання Декарт був скептиком, на перше місце висунув принцип сумніву. Але в вирішенні питання про достовірність, ясність, виразність думки йому довелося подолати власний філософський скептицизм. Через достовірність думки і існування мислячого суб'єкта – „Я” – він йде до достовірності буття речей. «Мислю, отже існую» (вислів цей прийнято називати девізом Декарта). Якщо ж хтось сумнівається в ньому, то сумнів його є теж мисленням. Таким чином, через достотність думки й буття мислячої істоти Декарт іде до достотності буття речей.
Розроблений ним метод, який Декарт називав аналітичним, потребує чіткості й несуперечливості операцій самого мислення, розчленування об'єкту мислення на найпростіші елементарні частинки, вивчення їх поодинці, а потім – рух думки від простого до складного. Й не треба обмежувати можливості пізнання, бо нема нічого настільки далекого, чого б не можна досягти, ані настільки потаємного, чого б не можна збагнути.
Щодо онтології Декарта, то він був дуалістом, тобто стверджував одночасне існування матеріальної й духовної субстанції. Цілісність, яку утворюють вони, стала можливою, на погляд Декарта, внаслідок втручання Бога.