
- •Лекція 1 План
- •2. Висловлення. Логічні операції над висловленнями.
- •Формули алгебри висловлень
- •Лекція 2 План
- •1. Логічні значення складного висловлення.
- •2. Класифікація формул алгебри висловлень
- •3. Тавтології алгебри висловлень
- •4. Основні правила одержання тавтологій
- •Лекція 3 План
- •1.Логічна рівносильність формул
- •Розглянемо ознаку рівносильності формул.
- •2. Рівносильні перетворення формул
- •Приклад двоїстих формул: і .
- •Нормальні форми
- •1. Логічний наслідок формул
- •2. Ознаки логічного наслідку.
- •3. Дві властивості логічного наслідку.
- •4. Логічний наслідок і рівносильність формул.
- •Лекція 6 План
- •Правила логічного висновку
- •2. Знаходження наслідків з даних посилок
- •3. Знаходження посилок для даного наслідку.
- •Лекція 7 План
- •1. Числення висловлень
- •Лекція 8 План
- •1. Властивості числення висловлень
- •2. Проблема повноти
- •2. Несуперечність числення висловлень
- •3. Проблема розв’язності
- •4. Незалежність системи аксіом чв
- •1. Поняття предиката
- •2. Класифікація предикатів.
- •3. Множина істинності предиката
- •4. Рівносильність і наслідок предикатів
- •Приклад. Нехай p (n) “n ділиться на 6”, q (n) “n ділиться на 3”, тоді p q .
- •Логічні операції над предикатами.
- •Кванторні операції над предикатами.
- •Обмежені квантори.
- •1. Логічні операції над предикатами
- •Імплікація й еквівалентність двох предикатів. Імплікація визначається як такий предикат, що для будь-яких предметів , , ..., , , , ..., має місце висловлення
- •Аналогічно визначається еквівалентність двох предикатів.
- •2. Кванторні операції над предикатами
- •3. Обмежені квантори
- •1. Поняття формули логіки предикатів.
- •2. Класифікація формул логіки предикатів.
- •1. Поняття формули логіки предикатів
- •2. Класифікація формул логіки предикатів
- •Лекція 12 План
- •1. Деякі найбільш важливі тавтології логіки предикатів
- •2. Рівносильні перетворення формул
- •3. Логічний наслідок логіки предикатів
- •Лекція 13 План
- •1. Проблеми установлення загальнозначущості й виконуваності формул
- •Нехай маємо
- •2. Вплив потужності множини і структури формули на її виконуваність
- •3. Розв’язання проблеми для -формул і -формул.
- •Лекція 14 План
- •1. Формалізоване числення предикатів
- •2. Вплив потужності множини і структури формули на її виконуваність
- •3. Розв’язання проблеми для -формул і -формул.
- •Лекція 15 План
- •1. Поняття формальної аксіоматичної теорії
- •2. Метамова та метатеореми формальної аксіоматичної теорії
- •3. Інтерпретація й модель формальної аксіоматичної теорії
- •Деякі властивості формалізованого числення висловлень як формальної аксіоматичної теорії
- •Лекція 16 Властивості формалізованого числення предикатів
- •Лекція 17 План
- •1. Повнота і адекватність формалізованого числення предикатів
- •2. Неповнота формалізованого числення предикатів в абсолютному й вузькому розумінні
- •3. Теорема компактності
- •Лекція 18 План
- •1. Формальні теорії першого порядку
- •2. Теорії першого порядку з рівностями
- •3. Формальна арифметика
4. Основні правила одержання тавтологій
Теорема
2.2
(правило
висновку).
Якщо формули
F і
F
Н
є
тавтологіями, то формула Н також є
тавтологією. Іншими словами, із ╞ F і ╞
F
H
випливає ╞ H.
Доведення.
Нехай ╞ F
(,
...,
„)
і
╞ F
(
,
...,
„)
H
(
,
...,
).
Покладемо,
що формула H
(
,
...,
)
не
є тавтологією. Це означає, що існують
такі конкретні висловлення
,
...,
,
що
.
Оскільки
F (
,
...,
)
тавтологія, то для
,
...,
,
маємо
.
Далі маємо:
,
що
суперечить тотожній істинності формули
F
Н.
Отже, припущення, що H
(
,
...,
)
не
є тавтологією неправильне. Звідси
одержуємо: ╞ Н,
що й потрібно було довести.
Правило висновку називається також правилом “модус поненс”
Друге
правило одержання тавтологій має назву
правила підстановки. Нехай у формулі F
міститься пропозиційна змінна X
,і
H
довільна формула. Якщо в формулу F
замість символу X
всюди, де вона входить в F,
вставити
формулу Н,
то
одержимо нову формулу. Вона позначається
й називається формулою, одержаною з
F
в результаті підстановки в неї формули
Н
замість пропозиційної змінної
X. Наприклад,
якщо в формулу
замість змінної Y
підставити формулу (
),
то
одержимо
.
Теорема
2.3 (правило
підстановки).
Якщо формула
F,
що містить пропозиційну змінну
X, є
тавтологією, то підстановка в формулу
F замість
змінної
X будь-якої
формули
Н знову
приводить до тавтології. Іншими словами,
із
╞
F
випливає
╞
.
Доведення безпосередньо випливає із означення тавтології. Так як ╞ F(X,Y,...), то формула F(Х, Y,...) перетворюється в істинне висловлення при підстановці замість всіх пропозиційних змінних X, Y, ... довільних конкретних висловлень. Істинність одержуваного висловлення не залежить від структури висловлень, які підставляються заміст змінних X, Y, ... .
Зауваження.
Кожна із пропозиційних змінних у даних
формулах може розглядатися не як змінна,
а як довільна формула алгебри висловлень.
Наприклад, тавтологія виду ╞
,
де
довільні
формули алгебри висловлень.
Розглянуті два правила утворення тавтологій будемо називати основними.
Лекція 3 План
-
Логічна рівносильність формул.
-
Рівносильні перетворення формул.
1.Логічна рівносильність формул
Формули F і H алгебри висловлень називаються рівносильними (еквівалентними), якщо при довільних значеннях пропозиційних змінних із яких вони складаються, логічні значення висловлень, які одержуються із F і Н збігаються.
Якщо
формули F
і
Н
рівносильні, то пишуть FН.
Означення рівносильності формул F
і
Н
можна записати символічно: F
H
=
для будь-яких висловлень А1,
А2,
..., Аn.
Означення логічної рівносильності
формул не вимагає, щоб у кожну із цих
формул обов’язково входили одні й ті
ж змінні. Деякі із змінних можуть бути
відсутніми в будь-якій із них. Наприклад,
формули
і
рівносильні. Це випливає із наступної
таблиці істинності
|
|
|
|
|
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
0 |
1 |
0 |
Рівносильними
є, наприклад, формули
.