
- •Лекція 1 План
- •2. Висловлення. Логічні операції над висловленнями.
- •Формули алгебри висловлень
- •Лекція 2 План
- •1. Логічні значення складного висловлення.
- •2. Класифікація формул алгебри висловлень
- •3. Тавтології алгебри висловлень
- •4. Основні правила одержання тавтологій
- •Лекція 3 План
- •1.Логічна рівносильність формул
- •Розглянемо ознаку рівносильності формул.
- •2. Рівносильні перетворення формул
- •Приклад двоїстих формул: і .
- •Нормальні форми
- •1. Логічний наслідок формул
- •2. Ознаки логічного наслідку.
- •3. Дві властивості логічного наслідку.
- •4. Логічний наслідок і рівносильність формул.
- •Лекція 6 План
- •Правила логічного висновку
- •2. Знаходження наслідків з даних посилок
- •3. Знаходження посилок для даного наслідку.
- •Лекція 7 План
- •1. Числення висловлень
- •Лекція 8 План
- •1. Властивості числення висловлень
- •2. Проблема повноти
- •2. Несуперечність числення висловлень
- •3. Проблема розв’язності
- •4. Незалежність системи аксіом чв
- •1. Поняття предиката
- •2. Класифікація предикатів.
- •3. Множина істинності предиката
- •4. Рівносильність і наслідок предикатів
- •Приклад. Нехай p (n) “n ділиться на 6”, q (n) “n ділиться на 3”, тоді p q .
- •Логічні операції над предикатами.
- •Кванторні операції над предикатами.
- •Обмежені квантори.
- •1. Логічні операції над предикатами
- •Імплікація й еквівалентність двох предикатів. Імплікація визначається як такий предикат, що для будь-яких предметів , , ..., , , , ..., має місце висловлення
- •Аналогічно визначається еквівалентність двох предикатів.
- •2. Кванторні операції над предикатами
- •3. Обмежені квантори
- •1. Поняття формули логіки предикатів.
- •2. Класифікація формул логіки предикатів.
- •1. Поняття формули логіки предикатів
- •2. Класифікація формул логіки предикатів
- •Лекція 12 План
- •1. Деякі найбільш важливі тавтології логіки предикатів
- •2. Рівносильні перетворення формул
- •3. Логічний наслідок логіки предикатів
- •Лекція 13 План
- •1. Проблеми установлення загальнозначущості й виконуваності формул
- •Нехай маємо
- •2. Вплив потужності множини і структури формули на її виконуваність
- •3. Розв’язання проблеми для -формул і -формул.
- •Лекція 14 План
- •1. Формалізоване числення предикатів
- •2. Вплив потужності множини і структури формули на її виконуваність
- •3. Розв’язання проблеми для -формул і -формул.
- •Лекція 15 План
- •1. Поняття формальної аксіоматичної теорії
- •2. Метамова та метатеореми формальної аксіоматичної теорії
- •3. Інтерпретація й модель формальної аксіоматичної теорії
- •Деякі властивості формалізованого числення висловлень як формальної аксіоматичної теорії
- •Лекція 16 Властивості формалізованого числення предикатів
- •Лекція 17 План
- •1. Повнота і адекватність формалізованого числення предикатів
- •2. Неповнота формалізованого числення предикатів в абсолютному й вузькому розумінні
- •3. Теорема компактності
- •Лекція 18 План
- •1. Формальні теорії першого порядку
- •2. Теорії першого порядку з рівностями
- •3. Формальна арифметика
Лекція 8 План
-
Властивості числення висловлень.
-
Проблема повноти.
-
Несуперечність числення висловлень.
-
Проблема розв’язності.
-
Незалежність системи аксіом числення висловлень.
1. Властивості числення висловлень
В основі формалізованого числення висловлень лежать поняття, котрі відносяться до так званої області синтаксису, тобто поняття, котрі є деякими абстрагованими від змісту символами й формальні дії з ними: алфавіт, формула, аксіома, правило виведення, доведення, теорема. Ці поняття прийнято називати синтаксичними.
У той же час в алгебрі висловлень за кожною пропозиційною змінною стоїть конкретне висловлення, кожна формула може перетворюватися в конкретне складне висловлення, котре може бути істинним або хибним. У цій сфері, яка є областю семантики, кожне поняття наповнене певним змістом. Поняття істини, хиби, тотожно істинної й тотожно хибної формул, рівносильності й логічного наслідку формул є поняттями семантики.
2. Проблема повноти
Проблема повноти полягає у з’ясуванні питання, чи достатньо аксіом і правил виведення даного числення для того, щоб можна було вивести будь-яку формулу, яка в змістовному розумінні є тотожно істинною.
Дещо інше поняття повноти системи аксіом ґрунтується на неможливості доповнення системи аксіом будь-якою формулою, яку не можна вивести з даних аксіом.
Система аксіом називається семантично повною, якщо із неї можна отримати всі тотожно-істинні формули, записані засобами цього числення. Це означає, що в даній системі є достатньо аксіом, щоб вивести довільну формулу, котра є істинною прибудь-якому наборі змінних.
Система аксіом називається синтаксично повною, якщо приєднання до неї невивідної у цій системі формули робить систему суперечливою.
Теорема 8.1. Будь яка теорема ЧВ є тавтологією, тобто ├ F ╞ F.
Доведення. Тотожна істинність усіх аксіом перевіряється безпосередньою побудовою таблиць істинності для кожної із них. Отже усі аксіоми тавтології.
Покажемо тепер, що правило виведення МР перетворює тотожно істинні формули в тотожно істинні формули, тобто покажемо, що коли F і FG тотожно істинні, формули то й G тотожно істинна. Припустимо супротивне. Нехай G не є тотожно істинною формулою, тобто існує набір значень її змінних, на якому вона набуває значення 0. Тоді підставимо цей набір у формулу FG .Оскільки F є тавтологією, то дістанемо вираз 10, значення якого є 0. Останнє суперечить припущенню про тотожну істинність формули FG. Отже всі вивідні формули числення висловлень є тотожно істинними формулами тобто тавтологіями.
Має місце й обернена теорема, яку ми наведемо без доведення.
Теорема 8.2. Будь-яка тотожно істинна формула алгебри висловлень є теоремою ЧВ.
Об’єднавши розглянуті теореми одержимо теорему про повноту (теорема тавтології) ЧВ.
Теорема 8.2 (про повноту). Множина теорем числення висловлень збігається з множиною тавтологій алгебри висловлень, тобто ├ F ╞ F.
З теореми про повноту випливає її узагальнення теорема адекватності.
Теорема 8.3 ( адекватності). Формула вивідна в ЧВ із скінченної множини гіпотез Г тоді й тільки тоді, коли вона є логічним наслідком усіх формул цієї множини, тобто F1, F2, ..., Fm ├ G F1, F2, ..., Fm ╞ G.
Доведення. Нехай F1, F2, ..., Fm ├ G . Тоді за наслідком 7.2 теореми про дедукцію маємо: ├ F1 (F2 ... (Fm-1 (Fm G))…).
Звідси за теоремою про повноту одержуємо:
╞ F1 (F2 ... (Fm-1 (Fm G))…).
Остання формула рівносильна формулі (F1 F2 ... Fm ) G . Тоді
із тотожної істинності однієї із формул і їх рівносильності випливає, що і друга формула є тавтологією, тобто ╞ (F1 F2 ... Fm ) G .