31. Соціологія молоді і проблеми фізичного і духовного розвитку особистості.

Духовний розвиток - це внутрішній світ людини, фызичний – зовнішня оболонка. Біологічне в особистості пов'язане з фізичним розвитком, а соціальне – з духовним. У науці проблема розвитку особистості стоїть поряд з проблемою виховання і навчання, які сприяють гармонійному та всебічному удосконаленню особистості. У цій системі фізичне виховання досліджується як процес цілеспрямованого впливу на фізичний розвиток особистості, в якому за допомогою фізичних вправ оптимізуються біологічні процеси в організмі людини. Естетичне виховання веде за собою естетичний розвиток, в процесі якого формуються духовні потреби, емоційно-естетичне ставлення до дійсності, до мистецтва, формуються поняття краси, розвиваються творчі здібності.

. Соціологія молоді і проблеми фізичного і духовного розвитку особистості. Проблема дослідження молоді є важливою в системі соціологічних досліджень, бо саме становище молоді є головним показником розвитку суспільства. Соціологія молоді – галузь, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації. Предмет соціології молоді:

• вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєдіяльності в суспільстві;

• опис стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді;

• вивчення процесів формування політичних, моральних, професійних і естетичних інтересів і позицій;

• вивчення факторів, які впливають на формування свідомості та поведінки різних груп молоді:

• дослідження механізмів взаємодій поколінь, соціалізації і виховання молодого покоління.

В соціологічних дослідженнях молодіжних проблем використовуються такі поняття і категорії, як становлення молоді, вибір професії, професійне самовизначення, професійна мобільність, потреби, поведінка, діяльність, соціальний портрет молоді та інші.

Основні напрями дослідження молодіжних проблем: праця, навчання, сім’я, неформальні організації, дозвілля.

Розробка молодіжних проблем у вітчизняній соціології пройшла наступні етапи:

1. 20-30 рр. ХХ ст. – вивчення робітничої молоді, джерел поповнення робітничого класу, мотивів обрання професії, інтересів і потреб ( Л. Виготський, М. Рубінштейн, О. Колодна та інші);

2. сер. 60-х рр. – комплексне дослідження людини у поєднанні всіх етапів її життєвого циклу, включаючи юність, проблеми юнацького віку, розвитку молодіжної свідомості, дружби і кохання в молодіжному середовищі, процесу духовного становлення молоді (І.Кон);

3. поч. 80-х рр. – ставлення молоді до праці, особливості формування трудових орієнтацій, підготовка молоді до праці (І.Лукінов, Ю.Пахомов, Є.Головаха та ін.), соціальна зрілість молоді, формування молодого спеціаліста (О. Якуба, Т. Старченко, Н. Черниш та ін.)

4. 90 - поч. 2000-х рр. – низький рівень життя молоді, безробіття, економічна і соціальна залежність від батьків, шлюбно-сімейні стосунки, низька народжуваність, поганий стан здоров’я, зростання соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція), втрата ідеалів, соціальної перспективи тощо.