- •Предмет і об’єкт соціології.
- •2. Соціальні відносини, соціальні інститути, соціальні спільноти.
- •3.Трансформація соціальних інститутів в процесі розвитку суспільства.
- •4. Структура соціології:
- •5. Функції соціології:
- •6.Соціологічна робота в Україні: напрямки, форми, перспективи.
- •7. Типи досліджень.
- •8. Етапи проведення соціологічних досліджень.
- •9. Форми і засоби збору соціологічної інформації та узагальнення і вибірка інформації.
- •10. Методи соц. Пізнання, взаємозв’язок з теоріями різних рівнів.
- •11. Процедура інтерпретації результатів досліджень.
- •12.Вчення про суспільство в концепціях стародавнього світу.
- •13. Соціальна думка хviii – хіх ст.
- •14. Класичний період у розвитку соціології хіх - хх ст.
- •15. Історія соціології в Україні.
- •16. Соціологія хх ст.
- •17. Поняття соціальної структури.
- •18. Проблема стратифікації суспільства та соціологічні системи соціальної стратифікації.
- •19. Соціальна структура сучасного суспільства.
- •20.Зміни соціально-класової структури в умовах переходу до нових соціально-економічних умов.
- •21. Розвиток соціально-демографічних процесів у сучасному світі.
- •22. Поняття особистості. Суспільство й особистість, їхні взаємозв’язки і взаємозалежність.
- •23. Соціальна структура особистості.
- •24. Діяльність і поведінка особистості, її потреби і інтереси.
- •25. Типологія особистості.
- •26.Соціалізація особистості, її етапи і рівні.
- •27. Девіантна поведінка та її види.
- •Основні види девіантної поведінки
- •28. Соціологія особистості як наукова галузь, її взаємозв’язки з іншими науками.
- •29. Сім’я як соціальний інститут і форми сімейно-шлюбних взаємин.
- •Рідство
- •30. Типи особистості і основа формування особистості.
- •31. Соціологія молоді і проблеми фізичного і духовного розвитку особистості.
- •32. Конфлікт як соціальне явище.
- •Характеристика конфліктів
- •33. Умови виникнення конфліктів.
- •34. Соціальні конфлікти в різних суспільних системах.
- •35. Способи та правила поведінки в конфліктних ситуаціях.
- •36. Класифікація соціальних конфліктів.
- •37. Соціологія конфлікту як галузь соціології, її об’єкт і предмет.
- •38. Розвиток світової конфліктології у хх ст. (р. Дарендорф, л. Козер та ін).
- •39. Виникнення і розвиток економічної соціології (а. Сміт, о. Конт, к. Маркс, е.Дюркгейм та ін.).
- •40.Основні наукові напрями економічної соціології.
- •41. Теоретико-методологічні і емпіричні дослідження економічної соціології.
- •Основні проблеми економічних досліджень
- •42. Взаємозв’язок економічної соціології з соціологією політики.
- •43. Предмет і об’єкт соціології політики.
- •44. Громадська політична думка як соціальний інститут.
- •45. Політична система і політична сфера як об’єкт дослідження.
- •46. Політичні рухи і політичні партії та їхня роль в житті суспільства.
- •47. Форми держави та суспільне життя.
- •48. Аналіз влади як механізму регулювання суспільних відносин.
- •49. Предмет соціології праці.
- •50. Зміст, умови, характер праці та її значення в життєдіяльності суспільства.
- •51. Поняття про соціологію управління.
- •52. Теорія рестрикціонізму ф. Тейлора.
- •53. Теорія «людських стосунків» е. Мейо.
- •54. Теорія «збагачення праці» ф. Херцберга.
- •55. Менеджмент як мистецство управління економікою.
- •56. Соціологія вільного часу. Вільний час студентської молоді.
- •57. Предмет і об’єкт соціології культури.
- •Культура
- •Культурна статика
- •58. Категорії та функції соціології культури.
- •59. Форми і види культури.
- •60. Культурна діяльність людини.
- •61. Цінності їхня роль в культурному житті суспільства.
- •62. Взаємозв’язок соціології культури з іншими науками.
- •63. Вплив суспільства на культуру і культури на розвиток суспільства.
- •64. Предмет і об’єкт соціології релігії.
- •65. О. Конт, м. Дюркгейм, м. Вебер про роль релігії в житті суспільства.
- •66. Роль соціології релігії серед інших наук.
- •67. Засоби і методи збору соціологічної інформації соціології релігії.
- •68. Взамозв’язок соціології релігії з релігієзнавством.
- •69. Взаємовідносини релігійних і громадських організацій.
- •70. Зв’язок релігії з культурою суспільства.
40.Основні наукові напрями економічної соціології.
Економічна соціологія – інтегральна наукова дисципліна, яка досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки.
Основні наукові напрямки економічної соціології:
-
дослідження статистичних аспектів взаємоз’язків економічної і соціальної сфер;
-
вироблення підходу до розвитку економіки як до соціального процесу;
-
функціонування і розвиток соціального механізму
41. Теоретико-методологічні і емпіричні дослідження економічної соціології.
Особливу роль у становленні економічної соціології відіграв розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і мобільності, соціології організації тощо. На становлення економічної соціології особливий вплив мали дослідження управління людським фактором, які групувались на людських відносинах. Засновники економічної соціології визначили емпіричні об’єкти і предмети конкретних досліджень. До емпіричних об’єктів належать соціальні аспекти економічних інститутів: ринок, гроші, підприємства, власність, а також соціальні аспекти різних економічних систем, соціальних груп, політичних інститутів та ін. Предметами дослідження є міжгрупові відносини, поведінка, конфлікти в ринковій економіці, соціальні функції і процеси.
У теоретико-методологічних дослідженнях економічна соціологія застосовує поняття, які розроблені філософією. До них належать політична система, держава, суспільство, нація, колектив, особистість, свідомість, відносини, соціальний прогрес, соціальна сфера та ін. Саме ці поняття досліджує соціологія економіки теоретико-мотодологічним способом.
Основні проблеми економічних досліджень
Теоретико-методологічні дослідження |
Емпіричні дослідження |
-зв’язок суспільства з економікою і економічною сферою; -соціальний механізм управління економікою; -соціально-економічні процеси; -соціальна структура суспільства; -соціально-економічна активність населення; -участь працівників в управлінні об’єктом; -культура як регулятор соціально-економічних процесів
|
-стабілізація зв’язків економічної і соціальної сфер; -ефективне функціонування елементів соціального механізму, які регулюють соціально-економічні процеси; -організаційна побудова соціальної структури суспільства; -якісна характеристика соціальних груп, види соціально-економічної діяльності і поведінки індивідів; -вплив на соціально-економічну діяльність соціальних груп та культурних факторів |
Прикладні дослідження охоплюють наступні проблеми:
-
оцінка економічної і соціальної ефективності соціального механізму;
-
визначення тенденцій і закономірностей зміни елементів соціального механізму;
-
вдосконалення елементів соціального механізму
42. Взаємозв’язок економічної соціології з соціологією політики.
Економічна соціологія – інтегральна наукова дисципліна, яка досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки.
Соціологія політики є однією з галузей соціологічного знання, яка вивчає взаємозв'язки між суспільством і державою, суспільством і політичними інститутами, соціальні механізми влади, механізми впливів у суспільстві.
Економіка і політика – це основні мехінізми розвитку і функціонування суспільства і за показниками розвитку економічних і суспільно-політичних процесів можна охарактеризувати стабільність, усталеність і ефективність соціальних зв’язків і відносин. Вплив економіки на політику і навпаки спостерігається постійно, тобто ці механізми залежать один від одного. Наприклад, виникнення економічної кризи свідчить, що елементи політичного інституту ( влада, держава, партії та ін.) суспільства вимагають певного реформування та змін. Виникнення політичної кризи негативно впливає на загальний економічний розвиток суспільства ( підняття цін, інфляція, безробіття тощо). У зв’язку з цим соціологія велику увагу звертає на політичне життя суспільства.
На перший погляд соціологія політики і політологія (знання про політику) можуть видатись тотожними науковими дисциплінами, оскільки обидві вивчають політику і політичне життя суспільства, політичні процеси, політичні події і політичні суб'єкти з їх сутнісними характеристиками. Однак насправді це дві самостійні науки. Спробу розмежувати їх зробили американські дослідники Р.Бендікс та С.Ліпсет. Висновок полягає у наступному: «Наука про політику (тобто політологія) виходить з держави і вивчає, як вона впливає на суспільство, в той час як політична соціологія виходить з суспільства і вивчає, як воно впливає на державу, тобто на формальні інститути, що служать розподілу і здійсненню влади». Хоча цей висновок доволі схематичний і спрощений, все ж він дає уяву про специфіку саме соціологічного дослідження політичної сфери.
Економіка і політика – це основні мехінізми розвитку і функціонування суспільства і за показниками розвитку економічних і суспільно-політичних процесів можна охарактеризувати стабільність, усталеність і ефективність соціальних зв’язків і відносин. Вплив економіки на політику і навпаки спостерігається постійно, тобто ці механізми залежать один від одного. Наприклад, виникнення економічної кризи свідчить, що елементи політичного інституту ( влада, держава, партії та ін.) суспільства вимагають певного реформування та змін. Виникнення політичної кризи негативно впливає на загальний економічний розвиток суспільства ( підняття цін, інфляція, безробіття тощо). У зв’язку з цим соціологія велику увагу звертає на політичне життя суспільства.
Соціологія політики є однією з галузей соціологічного знання, яка вивчає взаємозв'язки між суспільством і державою, суспільством і політичними інститутами, соціальні механізми влади, механізми впливів у суспільстві. Соціологія політики визначається як галузь соціології, що досліджує взаємовідносини політичної сфери з іншими сферами життя суспільства, політичних інститутів — з іншими соціальними інститутами.
На перший погляд соціологія політики і політологія (знання про політику) можуть видатись тотожними науковими дисциплінами, оскільки обидві вивчають політику і політичне життя суспільства, політичні процеси, політичні події і політичні суб'єкти з їх сутнісними характеристиками. Однак насправді це дві самостійні науки. Спробу розмежувати їх зробили американські дослідники Р.Бендікс та С.Ліпсет. Висновок полягає у наступному: «Наука про політику (тобто політологія) виходить з держави і вивчає, як вона впливає на суспільство, в той час як політична соціологія виходить з суспільства і вивчає, як воно впливає на державу, тобто на формальні інститути, що служать розподілу і здійсненню влади». Хоча цей висновок доволі схематичний і спрощений, все ж він дає уяву про специфіку саме соціологічного дослідження політичної сфери.
Взагалі ж політика — настільки багатоманітний феномен, що він досліджується багатьма соціогуманітарними науками. Політологія вивчає політику як цілісний об'єкт і внутрішні, притаманні лише їй закономірності владних відносин. Філософія досліджує політику як феномен світового розвитку і компонент людської цивілізації. Юриспруденція (або науки про право) займається вивченням галузі правових і державних норм та інститутів на їх стику. Історію цікавлять питання послідовно-хронологічного збирання й опису емпіричних фактів про розвиток політичних інститутів і ідей. Психологія звертається до тонкої матерії психологічних механізмів і стереотипів політичної поведінки людей. Соціологія ж аналізує вплив соціального середовища на політичну сферу в цілому. Тому можна вважати, що соціологія політики утворилася на межі таких двох загальних наук, як соціологія І політологія. Маючи практично один і той же об'єкт дослідження, ці науки використовують відмінні методи, стратегію і тактику досліджень політичного життя і політичної сфери суспільства.