53. Теорія «людських стосунків» е. Мейо.

Е. Мейо – американський соціолог. В 20 – 30-х роках ХХ ст. створив теорію людських стосунків. Мета – визначити, як впливає на підвищення ефективності виробництва поліпшення соціально-психологічних взаємин між працівниками у трудовому колективі.

Дослідження Мейо виявили, що норма виробітку працівника залежить не так від його фізичних зусиль, як від тиску на нього робітничої групи, яка задає певний темп праці та правило поведінки.

Головні елементи теорії людських стосунків:

• орієнтація на людей, а не на технічний бік виробництва;

• заміна індивідуальної винагороди колективною;

• формування позитивного морально-психологічного клімату, підвищення задоволеності робітників своєю працею;

• гуманізація праці, участь робітників в управлінні виробництвом

54. Теорія «збагачення праці» ф. Херцберга.

1950 р. – Ф. Херцберг розробив теорію збагачення праці. За теорією існує дві системи чинників, які по-різному впливають на поведінку людей.

1) гігієнічні чинники:

• нормальні умови праці: відсутність шуму, загазованості, вібрації;

• умови побуту: роздягальні, душові, кімнати відпочинку, їдальня;

• організація праці: сировина, інструменти, забезпечення завданням;

• режим роботи: розумна тривалість робочого дня, перерви.

2)мотиватори задовольняють «внутрішні» потреби людини, які полягають у визнанні досягнутих успіхів у роботі, інтересі до її змісту, відповідальності, самостійності та інше.

Тобто задоволеність пов’язана зі змістом праці, а незадоволеність стосується умов праці.

55. Менеджмент як мистецство управління економікою.

Менеджмент – це специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві; сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто своєрідний клас управляючих; наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом.

Менеджмент пов’язаний лише з проблемами управління виробництвом та розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи.

Менеджмент – це мистецтво управління і керівництва. Керування розробляє стратегію діяльності, а управління – виробляє тактичні засоби досягнення мети та ефективні шляхи їх реалізації. Соціологія управління базується на сформульованих Тейлором, Файолем, Емерсоном та Фордом тезах та наукових основах управління виробництвом. Менеджмент трактується в чотирьох значеннях:

• як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві;

• як сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу;

• як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом;

• як своєрідне мистецтво управління.

Менеджмент пов’язаний з проблемами управління виробництвом і поєднує соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи.