Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
74.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
549.89 Кб
Скачать

55. Ситуаційні впливи на процеси прийняття рішень про купівлю.

До них відносять: 1.завдання купівлі (для чого), 2.соц. оточення (хто присутній під час прийняття ріш. щодо купівлі), 3.фізичне оточ-я (оформлення магазину, освітлення, звуки, запахи, зовн. вигляд тов. тощо), 4.час купівлі (який має у своєму розпорядженні спож-ч для прийняття ріш. про купівлю), 5.попердній стан (настрій, досвід тощо), 6.інформ. забезпечення (міра поінф-ті, інформ. завантаження).

56. Попит споживачів та його різновиди. Попит – бажання з урахуванням наявної купівельної спроможності, тобто забезпечена грошима потреба в товарах/послугах, які реаліз. на ринку. Існує кілька видів попиту на товари, зокрема негативний (покупець негативно ставиться до товарів, які йому пропонують), нульовий (відсутній), такий, що зменшується (спадний), непостійний (нерегулярний, сезонний), латентний (існує як потреба і не визначив себе у формі конкретних обсягів купівлі-продажу), повний (повноцінний), оманливий, надмірний (ажіотажний), небажаний (нераціональний), повсякденний (перманентний), специфічний (на унікальні товари), інфляційний (на товари, які мають властивість знецінюватись).

57. Фактори соціально-культурного впливу на поведінку споживачів. До них відносять: 1.культура – сукуп-ть матер. і духовних цінностей, ідей та відносин, створених конкретним сусп-вом протягом свого розвитку. Це сукуп-ть моральних вимог, які стають для людини складовою її звичок і навичок, які проявляються в щоденній поведінці, побуті, стосунках з ін. людьми, а також предметами матер. культури. 2.субкультура – релігійні, расові, етнічні, національні підгрупи в рамках загальної (національної) культури. 3.соц. класи – відносно постійні і однорідні групи людей у сусп-ві, що в них індивіди розділяють однакові інтереси, цінності, поведінку і образ життя. Соц. клас визначається заняттям людини, джерелами доходів, освітою і статусом. 4.референтні групи – сукуп-ть людей, яка впливає на позицію, яку займає індивід. Це люди, яких індивіди розглядають як основу для самооцінки або як джерело особистих стандартів. Розрізняють первинні реф. групи (друзі, співробітники), та вторинні (партії, організації). Також виділяють: членські реф. групи (до них людина належить – общини, клуби), бажані реф. групи (з нею людина хотіла б себе ототожнювати – напр, спорт. команда), небажані реф. групи. 5.сім’я – справляє потужний вплив на поведінку спож-ча і визначається: спеціалізацією спож-ча, складом сім’ї, роллю її окремих членів, процесом прийняття рішень у сім’ї. 6.особистий вплив – роль окремих людей у формуванні суспільної думки щодо тов.

58. Продукти інформаційної діяльності торговельно-посередницьких підприємств. Інформація, як система відомостей виступає інформаційним ресурсом економіки, вона представляє цінність для користувачів і може бути оцінена у грошовій формі. Забезпечення цим ресурсом відбувається по тим же правилам, що й іншими матеріальними ресурсами (постійно, безперебійно, і т.д.) Інформація, як товар має такі особливості: її можна продати залишивши у попереднього власника; ціна інформації не залежить від місця, часу та способу її використання; володіння інформацією не є гарантією абсолютного права на її використання; цінність інформації на момент її створення та в час продяжі в більшості випадків не відома і визначається, як правило, після використання; цінність однієї і тієїж інформації може бути різною для різних користувачів; в економічному плані інформація може приносити користь функіцонально не пов’язану з витратами на її виробництво; інформація не втрачається при використанні але морально старіє. Продаж інформації здійснюється у вигляді послуг, які надаються , як у вигляді передачі відомостей, наданні місця або площі для участі у виставках; виданні та реалізації інформації; реклами збірників та буклетів тощо. Інформація розподіляється за змістом, функціональним призначенням, способом зберігання, за рівнем доступності, якістю. Для суб’єктів інфраструктури суттєвою є комерційна та рекламна інформація, яка виготовляється та реалізується різними організаціонними структурами на комерційній та некомерційних основах. Ці структури створюються як у сфері лбігу, так у виробничих так і невиробничих сферах. У сфері обігу реклами надають реклам. агенції, інформ. або реклам. підрозділи торг-посеред. Організацій, маркетингові фірми, які проводять маркетингові дослідження. У виробничій сфері функціонують маркетингові служби підприємств, патентні бюро, інформаційні структури урядових установ, центри науково-техн. інформацій тощо. Інформаційні послуги надаються відповідно до угод про інформ. обслуговування, в яких передбачено предиет угоди, умови надання інф. послуг, відповідальність сторівн.

59.Організаційно-комерційні послуги: склад і призначення. Організаційно-комерційні послуги надаються з метою створення умов для суб’єктів товарного ринку по просуванню, товарів, пошуку партнерів та підписанню комерційних угод. Організаційно-комерційні послуги надаються торгово-посередницькими підпр-ми, виставками, ярмарками, ярмарками-виставками. Торгово-посредн. підпр-ва є важливою ланкою державної контрактної системи і представляє собою найбільш розповсюджений вид торгового підрп-ва в інфраструктурі товарного ринку. Задачі торг-посер. під-ва: 1) ведення господ. діяльності, направленої на досягнення збалансованого попиту і пропозиції на регіональному ринку засобів виробництва, товарів і послуг; 2) забезпечення потреб регіона продукцією виробничо-техн. призначення на основі укладених угод; 3) проведення єдиної інвестиційної, фінансової, зовнішньо-економічної і соц.-екон. політики в питаннях формування і функціонування регіональної інфрвструктури риночного типу.

60. Макроекономічні показники ринкової інфраструктури. Для оцінки стану інфраструктури, формуванню завдань по її розвитку використовують різноманітні показники, які об‘єднуються в 3-и групи: 1) показники, що характеризують стан окремих елементів інфрастр-ри (к-ть, спеціалізація, обсяги бірж і біржових угод, к-ть посередницьких стр-р) ; за матеріальною складовою (потужність транспортного госп-ва, к-ті складів і т.д. 2) вартісні показники , які викор-ся для порівняльного аналізу розвитку інфраструктури.Це вартісні та фізичні показники обсягів товарообороту, вантажообороту, обсягів реалізації в роздрібній торгівлі і т. д. 3) показники для оцінки діяльності окремих суб‘єктів ринкової інфрастр-ри ; для проведення внутрішнього аналізу ефективності їх функціон-ня.(базові галузі:сільське господ-во, машинобуд-ня, вир-во засобів вир-ва, чорна металургія і т. д.).

62. Особливості оптової торгівлі товарами виробничо-технічного призначення. Особливості: Роздрібна торгівля практично не використовується. Значних масштабів досягає продаж за специфікаціями, які попередньо погоджені суб’єктами товарного ринку. Частіше діють прямі канали розподілу. Незалежні учасники каналів розподілу мають бути фахово підготовлені. Учасники каналу розподілу, як правило, спеціалізуються на певних видах товарів виробничо-технічного призначення. В продаду товарів виробничо-технічного призначення значно часчастіше може виквикористовуватись оренда аніж пропродаж. Як правило оптова торгівля здійснюється за допомогою пипписьмових угод , при цьому обсобсяг замовлень значно: більший ніж на ринку споживчих тоттоварів.

61. Сутність, форми та види лізингу. В Законі України “Про лізинг” сутність його визначення таке: лізинг – це підприємницька д-сть , яка смрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у вадповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг виконує перш за все декілька функцій: перш за все забезпечує інвестиції в основні фонди, доповнюючи традиційні канали фінансування є прогресивним методом МТЗ вир-ва. Він є способом збуту машин та устаткування, а також інструментом активного маркетингу. Він дозволяє здійснювати оновлення засобів вир-ва, впроваджувати новітню техніку та технологію без великих одноразових витрат грошових коштів. Класифікація форми та видів лізину. 1.У залежності від складу суб’єктів угоди розрізняють: прямий лізинг (двосторонній), при якому власник майна самостійно здає об’єкт в лізинг. Тим самим постачальник і лізингодавец поєднані в одній особі.Тобто прямий лізинг – це лізингова угода, за якою лізингове майно передається одним лізингодавцем іншому лізингоодержувачеві без втручання третіх сторін. Має місце двостороння угода. Різновідністю прямого лізингу є зворотний лізинг або ліз-бег – майно здається в лізинг тій же особі, у якої воно було куплено. Непрямий лізинг – коли передача майна відбувається через посередників. 2. У залежності від типу майна розрізняють: лізинг рухомого майна – лізинг транспортних засобів, що не мають жорсткої прив’язки до нерухомих об’єктів (автомобілів, літаків), і майна, що легко переміщується; лізинг нерухомості; лізинг обладнання; лізинг “секондхенд”, або лізинг майна, що вже було у використанні; груповий лізинг застосовується при оренді майнових комплексів або дорогого майна і є різновидом лізингу нерухомості. 3. Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний. Фінансовий лізинг – основний вид лізингових операцій, при яких засоби виробництва лізингуються на тривалий термін, близький до терміну амортизації, з можливим у подальшому придбанням лізингоодержувачем майна, що лізингується. Оперативний лізинг – коротко- чи середньострокова оренда, як правило, з неповною амортизацією лізингового майна. 4. У залежності від обсягу майна, що передається в лізинг, розрізняють: чистий лізинг – це лізинг, при реалізації якого основні зобов’язання по обслуговуванню майна бере на себе лізингоодержувач; “мокрий лізинг” – це лізинг з повним набором послуг, угоди за яким передбачають обов’язкове повне технічне обслуговування обладнання , його ремонт, страхування та ін., які бере на себе лізингодавец. 5. В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють: внутрінаціональний лізинг; зовнішній (міжнародний) : експортний, імпортний, транзитний, спеціальний. 6. За цільовим призначенням лізинг може бути: дійсний; фіктивний (спекулятивний). 7. У залежності від способу фінансування розрізняють такі види лізингу: за рахунок власних коштів; за рахунок залучених коштів; роздільний. 8. За характером лізингових платежів розрізняють: лізинг з грошовим платежем; лізинг з компенсаційним платежем; лізинг з змішаним платежем. 9. У залежності від наміру учасників лізинг буває терміновий (одноразовий) і поновлювальний – продовжується по закінченні першого строку контракту. 10. У залежності від тривалості розрізняють таки види лізингу: короткостроковий – до 1 року; середньостроковий – від 1 до 3; довгостроковий – більше 3.

63. Форми та види оптової торгівлі. Виділяють такі види оптової торгівлі: Торгівля за прямими виробничими зв’язками. ( форма прямого каналу розподілу) - чорні метали та сталь. Опосередкована оптова торгівля має форми: оптова торгівля за попередньо погоджених з покупцем графіках доставки товару. оптова торгівля з централізованою доставкою товарів різними видами трансиорту. Торгівля ч/з оптову закупівельну мережу, до якої відносять біржи, ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки. Товарообмін ( бартер) . Може бути присутній в нульовому каналі розподілу і при опосередкованій оптовій торгівлі.

64. Сутність, види та економічна ефективність логістики. Логістика (Пфоль) – процес планування, реалізації та контролю за ефективним та економним, з т зору витрат, переміщенням та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, а також пов’язаних з ними інформаційних потоків від місця вир-ва до місця споживання згідно вимог клієнтів. Логістика (Плоткін) – наукова дисципліна про управління потоками в системах. Є 2 види Логістики: 1) макрологістика – міжгалузева Л, та, що розглядає глобальні проблеми; 2) мікрологістика – вирішує проблеми окремих суб’єктів господарювання. Мікрологістика ділиться на: 1) заготівельну Л – вирішує питання управління потоками сировини та матеріалів, які переміщуються від складу готової прод-ції постачальника до складів виробничих запасів споживача. 2) внутрішньо-виробничу Л – управляє матеріальними потоками, які є між цехами та виробничими місцями, починаючи від складів виробничих запасів під-ва до складів готової прод-ції. 3) розподільча Л – управляє потоками готової прод-ції. Функції мікро-Л пов’язані з процесами підприємства: 1) виробничі ф-ції – згідно з виробниками планують виробничі завдання і розробляють графік випуску готової продукції, а також розміщують виконання замовлень по виробничих дільницях під-ва; 2) ф-ції в сфері переробки вантажів – виконуються завдання по управлінню запасами, збереженню ТМЦ, організують процеси складування та вантажо-розвантажувальних робіт; 3) ф-ції в сфері мар-гу – разом з маркетологами вивчають ринок постачальників, споживачів та ринок послуг; 4) ф-ції в сфері споживання – проектування замовлень на постачання продукції. Логістика володіє високим еко потенціалом, який має вигляд зростання прибутку. Це досягається за рах підвищення рівня орг-ї в-ва і як наслідок економії матеріалів та коштів. Ефект логістики залежить від масштабів її використання на п/п. Ефек-ть логістики конкретизується також і деякими показниками: 1) рівнем запасів, 2) часом проходження матеріалів по лог ланцюжку, 3) тривалістю обслуговування замовлення споживачів, 4) якістю та рівнем сервісу, 5) розміром партії вантажів, 6) використанням потужності в-ва, 7) маневрінестю та адаптивністю лог с-ми.

65. Схеми утворення вантажопотоків. Логістичний ланцюжок – графічне зображення шляху, по якому переміщується матеріальний потік. Логістичний ланцюжок – лінійно упорядкована чисельність фіз та юр осіб, які виконують логістичні операції по доведенню матеріального потоку від однієї логістичної сис-ми до їншої чи до кінцевого споживача. Найпростіший ланцюжок має такий вигляд: постачальник – виробник – посередник – споживач. Між ними існують такі потоки: інформаційний, матеріальний, документарний та грошовий. Вид логістичного ланцюжка залежить від: розміру під-ва; масштабів діяльності під-ва; концепції управління; матеріаломісткості, галузі. На формування логістичного ланцюжка сфера компетенції Л в орг структурі під-ва, а також централізована чи децентралізована форма орг-ції МТЗ.

66. Основні показники торговельно-посередницької діяльності та їх формування. Основним показником обсягу торговельно-посередницької д-сті є оптовий товарооборот, а для п/п роздрібної торгівлі – роздрібний товарооборот.

Товарообіг – це процес обігу товару, а цей процес оцінюється показником товару, який знаходиться у обсягу – товарооборот. Товарооборот – представляє собою суму реалізованих товарів за певний період з врахуванням різниці в залишках товарних запасів на початок та на кінець періоду.

Торгово-посередницькі організації – визначають оптовий товарооборот в цінах реалізації. Ціна реалізації – це ціна товаровиробника + торгівельна (складська) націнка. При плануванні оптового товарообороту прогнозують його товарне наповнення , тобто визначають, яку к-сть товарів необхідно закупити для задоволення попиту клієнтів. Для цього враховують нормативний товарний запас та залишки товарного запасу, очікуваних на початок планового періоду. Якісним показником являється торговельно-посередницька д-сть (ТПД) – є рентабельність, яку обчислюють як відношення прибутку до витрат обігу.

Складська націнка – розраховується як ціна за торговельно-посередницькі послуги у відсотках до ціни товаровиробника або в абсолютному розмірі на фізичну одиницю товару. Вона передбачає відшкодування витрат обігу та формування планового прибутку.

Посередницька д-сть – винагороджується через комісійні посередника, які передбачаються в договорі, або у вигляді твердої суми, яку встановили в договорі.

Товарний запас – для оцінки фінансового стану ТПП (торгово-посередницьких п/п) використовують показники обсягу товарних запасів:

  • величина товарного запасу в абсолютних та відносних показниках виміру;

  • середній запас;

  • оборотність запасів.

Величина запасів – це сума фактичних залишків в натуральному або вартісному обчисленні на певну дату. Величина запасу у відносних показниках (днях реалізації) визначається шляхом ділення обсягу запасу в абсолютному вимірі на одноденну реалізацію за звітній період.

Абсолютні – це вартісні величини.

Середній запас за місяць розраховується як середній арифметичний , тобто залишок на початок+ залишок на кінець періоду, поділено в знаменнику на 2.

За більший час середній запас розраховується по ф-лі середньої хронологічної моментного ряду

Оборотність запасів в днях розраховується шляхом ділення середнього запасу на одноденну реалізацію:

З=1/2 З1+З2+…+1/2 Зп / п*1

З1,З2,Зп – залишки товарів на певні дати через рівні проміжки часу.

п – к-сть дат, на які є дані про залишки.

п=13(для року)

Оборотність запасів: До=З/Р0.

67.Види та класифікація виробничих послуг торговельно-посередницьких підприємств.

До виробничих послуг (операцій) відносять:

  • розкрій (розрізання) довгомірних рулонних, листових матеріалів (металевий пруток);

  • розливання рідинних та фасування сипучих та штучних (штуки) матеріалів;

  • підсортування та підбір комплексних партій матеріалів відповідно до замовлення споживачів.

До виробничих послуг відносяться також копіювально-розмножувальні роботи. Надання виробничих послуг сприяє ефективному використанню матеріальних ресурсів, скорочених витрат та відходів, використання відходів як первинної сировини для первинних споживачів. Ці послуги дозволяють оптимізувати виробничі запаси споживачів.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]