- •Предмет міжнародної економіки, сутність і структура міжнародної економічної систем.
- •Світове господарство як система
- •Світовий ринок, еволюція розвитку.
- •Світова економіка, її ресурси та потенціал розвитку.
- •Міжнародний поділ праці.
- •Форми і рівні міжнародних економічних відносин.
- •Суб’єкти міжнародних економічних відносин.
- •Середовище міжнародних економічних відносин, його особливості та структуризація.
- •Систематизація країн світу
- •Систематизація країн за регіональною ознакою.
- •Систематизація країн за організаційною ознакою.
- •Систематизація країн за рівнем економічного розвитку(14,15,16)
- •Економічно розвинені країни світу.
- •Країни з перехідною економікою.
- •Країни, що розвиваються.
- •Нові індустріальні країни.
- •Механізми взаємодії національних економік країн світу.
- •Принципи міжнародних економічних відносин.
- •20.ПринципиміжнароднихекономічнихвідносинУкраїни.
- •21. Сутність міжнародної економічної діяльності
- •22. Міжнародна економічна діяльність, її суб’єкти та форми.
- •23. Попит і пропозиція в міжнародній економіці
- •24. Товар в міжнародній економіці.
- •25. Графічна інтерпретація експорту й імпорту.
- •26. Міжнародний поділ факторів виробництва.
- •27. Міжнародна мобільність факторів виробництва.
- •28. Еволюція теорії міжнародної торгівлі
- •29. Теорія абсолютних переваг а. Сміта.
- •31. Теорія порівняльної наділеності е. Хекшера-б. Оліна
- •32. Парадокс Леонтьєва.
- •33. Міжнародна торгівля в моделі ефекту масштабу.
- •34. Теорія міжнародної загальної рівноваги
- •35. Неофакторні теорії міжнародної торгівлі.
- •36. Теорія конкурентних переваг м. Портера
- •38. Сутність, значення міжнародної торгівлі.
- •39. Показники міжнародної торгівлі.
- •40. Сучасна структура світового ринку товарів і послуг.
- •41. Види міжнародної торгівлі.
- •42. Інструменти аналізу міжнародної торгівлі.
- •43. Міжнародна торгівля послугами та її особливості.
- •44. Зовнішня торгівля України: географічна та товарна структура.
- •45. Методи міжнародної торгівлі.
- •46. Основні види посередницьких операцій та види посередників у міжнародній торгівлі ті їх характеристика.
- •47. Інституційне забезпечення міжнародних торгівельних відносин.
- •48. Міжнародна біржова торгівля.
- •49. Сутність та причини міжнародного руху капіталу.
- •50. Основні форми та показники руху капіталу.
- •51. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу.
- •52. Світовий фінансовий ринок та світові фінансові центри.
- •53. Міжнародна офіційна допомога розвитку
- •54. Світові фінансові потоки.
- •55. Джерела зовнішнього фінансування країн.
- •56. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці
- •57. Принципы и факторы международного кредитования
- •58. Формы международного кредитования
- •59. Современные формы международного кредита
- •60. Кредитні інструменти фондового ринку (Єврооблігації. Іноземні облігації)
- •62. Проблема зовнішньої заборгованості та шляхи її розв’язання.
- •63. Лондонський клуб кредиторів. Паризький клуб кредиторів.
- •64. Особливості діяльності Міжнародного валютного фонду.
- •65. Група Світового Банку: принципи та напрями діяльності.
- •67. Форми іноземних інвестицій.
- •68. Міжнародний інвестиційний ринок, його структура та особливості розвитку.
- •69. Формування сприятливого інвестиційного клімату.
- •70. Мотивація та стратегія залучення іноземних інвестицій у глобальному середовищі.
- •71. Прямі іноземні інвестиції та їх причини.
- •72. Економічні та соціальні наслідки для країн - донорів та реципієнтів міжнародних інвестицій.
- •75. Особливості формування та розвитку світового ринку праці.
- •76. Міжнародна міграція робочої сили як форма міжнародних економічних відносин. Показники міжнародної трудової міграції.
- •77. Сутність і види міжнародної економічної трудової міграції.
- •78. Етапи розвитку міжнародної міграції трудових ресурсів та світові хвилі міграції.
- •79. Напрями міграції робочої сили.
- •80. Світові центри тяжіння робочої сили.
- •81. Характеристика видів міграцій.
- •82. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції.
- •83. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн донорів.
- •84. Україна у світових міграційних процесах.
- •85. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
- •86. Методи та рівні регулювання міграції трудових ресурсів.
- •87. Міжнароднірозрахунки, сутність та умови.
- •88. Формиміжнароднихрозрахунків та їхпорівняльна характеристика.
- •89.Платіжний баланс, основні параметри.
- •90. Структура та методика складанняплатіжного балансу.
- •93. Еволюція світової валютної системи.
- •94. Валютне регулювання. Форми валютної політики.
- •95. Світовий валютний ринок.
- •96. Основні види валютних операцій.
- •97. Передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції.
- •98. Об`єктивні основи та етапи економічної інтеграції.
- •99. Європейський союз
- •100. Північноамериканська зона вільної торгівлі.
- •101. Інтеграційні процеси в країнах, що розвиваються та їх порівняльна характеристика.
- •102. Інтеграція України в сучасну світогосподарську систему.
- •103. Сутність, причини та основні ознаки процесу глобалізації.
- •104. Система міжнародних організацій, напрямки діяльності та основні функції.
- •105. Міжнародні фінансові організації.
- •106. Інтеграція України в світову економіку: проблеми інтеграції.
-
Країни, що розвиваються.
В группу развивающихся стран (менее развитых, слаборазвитых) входят государства с рыночной экономикой и низким уровнем экономического развития. Из 182 стран-членов Международного валютного фонда в развивающихся, относят 121. Несмотря на значительное число этих стран, а также на то, что для многих из них характерны большая численность населения и огромная территория, на них приходится около 40% мирового ВВП, доля в мировом экспорте - 26%. К этой группе относятся страны Африки, страны Азиатско-Тихоокеанского региона (АТР) (кроме Японии, Австралии, Новой Зеландии, стран-«драконов» Юго-Восточной Азии и азиатских государств СНГ), страны Латинской Америки и Карибского бассейна. Выделяются и подгруппы развивающихся государств, в частности, подгруппа стран АТР (Западная Азия плюс Иран, Китай, страны Восточной и Южной Азии - все остальные страны региона), подгруппа стран Африки (Африка южнее Сахары за исключением Нигерии и ЮАР, все другие африканские страны за исключением Алжира, Египта, Ливии, Марокко, Нигерии, Туниса). Все группировки стран, весьма неоднородна, и, скорее, правильно было бы называть их странами третьего мира. До стран, относятся, в частности, такие государства, которые по многим показателям уровня и качества жизни выше любой развитой страны (ОАЭ, Кувейт, Багамские острова и др.).. ВВП на душу населения, объем социальных расходов правительства здесь соответствует или даже превышает аналогичные показатели стран Большой семерки. Есть в группе развивающихся государств, средние, с неплохим уровнем развития экономической и социальной инфраструктуры, есть и значительное число стран с крайне отсталым национальным хозяйством, большинство населения которых находится за чертой бедности, соответствующий по методике ООН одному доллару расходов в день на каждого жителя. Так же нельзя утверждать, что все они - экономики аграрного или аграрно-индустриального типа. Название группы - развивающиеся - отражает, скорее, модель их национального хозяйства, в которой крайне невелика роль рыночных механизмов и частного предпринимательства, а преимущественное значение для развития имеют натуральное или полунатуральное хозяйство, преобладание аграрного и индустриального секторов в отраслевой структуре экономики, высокий степень государственного вмешательства в экономику и низкий уровень социальной защиты. Через общий характер вышеупомянутых особенностей в развивающихся государств, вполне правомерно относить и большинство стран с переходной экономикой, уровень жизни в которых значительно снизился из-за неэффективности управления экономическими преобразованиями. В связи с подобными сложностями в классификации и разноплановостью развивающихся, проще всего классифицировать методом исключений. Соответственно, развивающимися, стоит считать государства, которые не вошли в группу стран с развитой рыночной экономикой и не являются бывшими социалистическими странами Центральной и Восточной Европы или бывшими республиками Советского Союза.
-
Нові індустріальні країни.
Новые индустриальные страны (НИС), включающие страны-«тигры» Юго-Восточной Азии (Малайзия, Таиланд, Индонезию и Филиппины) и несколько стран Латинской Америки (Мексику, Бразилию, Аргентину, Чили). До недавнего времениэти страны представляли собой слаборазвитые государства с преимущественносельским хозяйством и добывающими отраслями промышленности, но насегодняшний день их позиции в мировой экономике значительно змицнся, и по совокупному потенциалу народного хозяйства им по праву принадлежит третью строчку в данной классификации. Всплеск в развитии для НИС начался с конца1970-х гг, их долгосрочная экономическая стратегия нацелена на построениезападной модели капитализма. НИС в высокой степени интегрированы вмеждународную торговлю, для них характерно бурное развитие отраслейнационального хозяйства, продукция которых предназначается для экспорта.Несмотря на большие достигнутые успехи НИС еще не перешли рубеж, позволяющий перечислять их в группу развитых стран, хотя совсем недавноданную группу оставь пять стран - Израиль и страны-«драконы» ЮВА.