10. Систематизація країн світу

11. Систематизація країн за регіональною ознакою.

12. Систематизація країн за організаційною ознакою.

Это 10,11,12 сразу в одном

Для розуміння і оцінюваннявідмінностейміжнаціональнимиекономіками, визначенняїхмісця та перспектив розвитку в системісвітовогогосподарства, актуальною проблемою в теорії та практиці МЕВ є їхсистематизація за різнимиознаками.

Країниможуть бути систематизовані за регіональною (географічною) ознакою:європейські (західно-, східно-, південно-, північно-); північноамериканські (США, Канада, Мексика), південноамериканські, країниБлизького Сходу, Східної, Південно-Східної та ПівденноїАзії, африканські (північно-, центрально-, південно-, західно-) тощо. Але такасистематизаціядаєдоситьрізноманітні за складом групикраїн.

Систематизаціякраїн за організаційноюознакоюрозподіляєкраїни по групах в залежностівідучасті в міжнароднихорганізаціях, конференціях, нарадахтощо. Найбільшвпливовимиорганізаціямисьогодні є:

• Організаціяекономічногоспівробітництва та розвитку (ОЕСР) — створена у 1960 р., об’єднує 24 країни з високим доходом та рівнемрозвитку (19 країнЄвропи, США, Канади, Японія, Австралія, Нова Зеландія). Ціліорганізаціїполягають у досягненнішвидкогоекономічногорозвитку, підтриманніфінансовоїстабільності, вільноїторгівлі та забезпеченнісприятливих умов розвиткукраїн “третьогосвіту”;

• Генеральна угода з тарифів і торгівлі та Світоваорганізаціяторгівлі (ГАТТ/СОТ) — об’єднуєбільше 120 країнсвіту, за основну мету ставить розвитоклібералізаціїторгівлі. З початку функціонування ГАТТ у 1947 роцідосягнутозниженняміжнароднихтарифів з 40% до 4%. СОТ почала функціонувати з 1995 року як більшорганізаційно оформлена структура для регулюванняміжнародноїторгівлі.

• Бреттон-Вудськіінститути — Міжнароднийвалютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечуютьфункціонування та розвитоксучасноїсвітовоївалютноїсистемипочинаючи з 1944 р. Членами МВФ є 169 країнсвіту.

Найбільшважливим є принцип класифікаціїкраїн, їхгруп за рівнемсоціально-економічногорозвитку. Плідним є підхідБ.Гаврилишина, коли типисоціально-економічних систем характеризуються через їхпорівняння за рядом таких ознак: головний мотив діяльності основного економічногосуб’єкта, характер власності, характер ринку, роль уряду в соціально-економічномужитті, першопричина і головна мета функціонуваннясоціально-економічноїсистеми

Використовуєтьсятакожподілкраїн на таких три групи, як:

1. Промисловорозвиненікраїни — 24 високорозвиненікраїни. Найпотужнішугрупусередцихкраїнскладаютькраїни так званої “Великоїсімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, яківиробляютьнайбільшіобсяги ВВП у всьомусвіті і зосереджують у своїх руках значнучастинуміжнародноїторгівлі.

2. Країни з перехідноюекономікою — 28 країнЦентральної та східноїЄвропи та колишньогоРадянського Союзу, щоздійснюютьперехідвідадміністративно-командної до ринковоїекономіки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У ційгрупі є підгрупа, яка маєсуттєвідосягнення у реформуваннінаціональнихгосподарств. До цієїпідгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія.

3. Країни, щорозвиваються — 132 країниАзії, Африки, Латинської Америки. Через їхвеликукількість і особливостісоціально-економічногорозвиткунаціональнихекономікцікраїниздебільшогосистематизують за регіонами з урахуваннямїхгеографічногоположення.