- •Системний аналіз конспект лекцій
- •Передмова
- •Модуль і. Система, системність та Інформація тема №1. Основні методи та процедури системного аналізу в дослідженні систем
- •1.1. Історичний розвиток концепції системного підходу
- •1.2. Наукова база системного аналізу
- •1.3. Системні ресурси суспільства
- •1.4. Основні принципи системного аналізу
- •1.5. Основні процедури системного аналізу
- •1.6. Загальна класифікація систем. Великі та складні системи
- •1.7. Основні топологічні структури систем. Опис систем з різними структурами
- •Лінійні структури:
- •Ієрархічні (деревоподібні) структури:
- •Мережеві структури:
- •Матричні структури:
- •1.8. Основні ознаки, цілі та задачі соціальних систем. Цілеспрямоване поводження системи
- •1.9. Системний підхід в аналізі міжнародних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №2. Опис та моделювання систем
- •2.1. Морфологічний опис систем
- •2.2. Еволюція, розвиток та функціонування системи. Саморозвиток системи. Гнучкість системи. Стійкість систем
- •2.3. Загальна схема керування системою. Керування в системі і керування системою. Функції і задачі керування системою
- •2.4. Моделювання систем
- •2.5. Причинно-наслідковий зв'язок між системами. Когнітологія та когнітивна структуризації систем
- •2.6. Синергетичний підхід в аналізі систем
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №3. Поняття інформації та види інформації в системі
- •3.1. Класифікація інформації по різних ознаках
- •3.2. Базові поняття інформаційних рішень (факт, знання, відомості, дані, інформація, інформаційний ресурс) в міжнародних відносинах
- •3.3. Інформаційні ресурси соціальних систем
- •3.4. Документ, як інформаційний ресурс
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №4. Організація інформації для керування системою
- •4.1. Методи одержання та використання інформації
- •4.2. Міра, кількість та ентропія інформації в системі
- •4.3. Інформаційне керування системою. Інформаційне середовище. Інформаційні системи керування
- •Модуль іі. Аналіз випадкових величин в соціальних системах тема №5. Основні властивості випадкових величин
- •5.1. Загальні поняття випадкових величин в системі та їх основні характеристики. Дискретні та неперервні величини
- •5.2. Класифікація подій. Методи аналізу ймовірностей випадкових подій
- •5.3. Розрахунок ймовірностей подій, як співвідношення кількості сприятливих результатів до загального числа результатів
- •5.4. Розрахунок ймовірностей подій за допомогою графів можливих результатів
- •5.5. Розрахунок ймовірностей складних подій, що представлені у вигляді комбінаторних елементарних подій
- •5.6. Функція розподілу випадкової величини. Числові характеристики випадкових величин (мода, медіана, математичне очікування, середньоквадратичне відхилення, дисперсія, коефіцієнт варіації)
- •5.7. Закони розподілу випадкових величин (параметрична статистика)
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №6. Шкалювання випадкових величин. Перевірка статистичної гіпотези
- •6.1. Номінальна, рангова, інтервальна та відносна шкала (непараметрична статистика)
- •6.2. Поняття статистичної гіпотези
- •6.3. Критерій "хі-квадрат" перевірки статистичної гіпотези
- •6.4. Використання коефіцієнта конкордації для перевірки статистичних гіпотез
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №7. Аналіз взаємозалежності
- •7.1. Залежності та взаємозв'язок випадкових подій в системі. Функціональна та статистична залежність
- •7.2. Аналіз взаємної спряженості випадкових величин
- •7.3. Коефіцієнт Пірсона. Коефіцієнт Чупрова
- •7.4. Коефіцієнт контингенції. Коефіцієнт асоціації
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №8. Кореляційний аналіз
- •8.1. Кореляція випадкових величин. Кореляційний аналіз. Коефіцієнт кореляції
- •8.2. Дослідження залежностей кореляції від вибору шкали вимірювання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №9. Регресійний та факторний аналіз
- •9.1. Метод регресійного аналізу. Лінійна регресія
- •9.2. Загальна характеристика факторного аналізу
- •Інтерпретація факторів.
- •9.3. Центроідний метод л. Терстоуна
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №10. Автоматизований аналіз міжнародних подій
- •10.1. Комп'ютерні системи аналізу даних. Пакети прикладних програм статистичного аналізу. Класифікація статистичних пакетів прикладних програм
- •10.2. Загальна організація інструментарію пакетів прикладних програм
- •10.3. Використання електронних таблиць в системному аналізі міжнародних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Джерела інформації
2.3. Загальна схема керування системою. Керування в системі і керування системою. Функції і задачі керування системою
Керування в системі - внутрішня функція системи, що здійснюється в системі незалежно від того, яким чином чи якими елементами системи вона повинна виконуватися.
Керування системою - зовнішня функцій, що забезпечує необхідні умови функціонування системи.
Система міжнародних відносин є соціальною за походженням та ієрархічною за структурою, що передбачає наявність нерівноправних зв’язків між підсистемами, коли дія в одному напрямку спричиняє значно більший вплив на елемент, ніж дія в іншому напрямку. Існуюча залежність між державами відображає їхню фактичну нерівність з точки зору політичного, ідеологічного, економічного та інших можливостей впливу однієї держави на іншу. Залежність між підсистемами в межах однієї держави відображає сам принцип устрою держави. Такі зв’язки передбачають наявність керуючої та керованої підсистеми та можуть носити прямий чи зворотній характер.
Р ис. Схема прямого зв’язку.
Для прямого зв’язку (Мал.5) вихідні сигнали Х керуючої системи є вхідними для керованої системи, а У - вихідні реакції керованої системи. Такий зв’язок є недостатньо гнучким тому на практиці частіше застосовується зворотній зв’язок (Мал.6).
Р ис. Схема зворотного зв’язку.
Принцип зворотного зв’язку полягає в тому, що вихідні сигнали керованої системи подаються на вхід керуючої. Для оптимального досягнення результату, керуюча система порівнює отримані реакції У з їх еталонним значенням У* (бажаним результатом), різниця е=у-У* аналізується і на підставі цього аналізу корегується Х.
Розрізняють два основних типа зворотного зв’язку: негативний та позитивний, що мають інший зміст, ніж при когнітивному дослідженні. Негативний зв’язок спрямований на ліквідацію відхилення реакції від певного усталеного режиму, а позитивний на збільшення цього режиму. Терміни "негативний" та "позитивний" не слід сприймати як "поганий" та "добрий", і той і інший тип зв’язку може як забезпечити нормальне функціонування системи так і погіршити її стан
2.4. Моделювання систем
Модель - заміщення (на певних умовах) оригіналу для вивчення або відтворення його властивостей.
Модель досліджуваної системи в самому лаконічному вигляді можна представити у вигляді залежності: E = f(Y, X), де:
E - деякий кількісний показник ефективності системи в плані досягнення цілі її існування T (критерій ефективності).
Y - залежні змінні системи;
X - незалежні змінні системи.
На практиці часто використовують моделі, у яких є одна залежна змінна - функція і декілька незалежних змінних аргументів.
Моделі, якщо не враховувати сфери їхнього застосування, бувають трьох типів: пізнавальні, прагматичні й інструментальні.
Основні вимоги до моделі:
-
наочність побудови;
-
видимість основних її властивостей і відносин;
-
зручність для дослідження чи відтворення;
-
простота дослідження, відтворення;
-
збереження інформації, що містилася в оригіналі (з точністю розглянутих при побудові моделі гіпотез) і одержання нової інформації.
Проблема моделювання складається з трьох задач:
-
побудова (ця задача поганоформалізована, у тому розумінні, що немає алгоритму для побудови моделей);
-
дослідження (ця задача більш формалізована, має методи дослідження різних класів моделей);
-
використання (формалізована, конструктивна і конкретизована задача).
Властивості будь-якої моделі такі:
-
обмеженість (модель відображає оригінал лише в остаточному підсумку його відносин);
-
спрощеність (модель відображає тільки істотні сторони об'єкта);
-
приблизність (дійсність відображається моделлю грубо чи приблизно);
-
адекватність (модель успішно описує систему, що моделюється);
-
інформативність (модель повинна містити достатньо інформації про систему, у рамках гіпотез, прийнятих при побудові моделі).
Математичне моделювання – процедура, що переводить припущення щодо проблеми, ситуації або явища в математичний вираз, а потім аналізує цю проблему за допомогою математичних засобів.
Математична модель процесу створюється в результаті його формалізації, тобто чіткого формального опису з необхідним ступенем наближення до дійсності. Створення математичної моделі це необхідний етап кожного серйозного дослідження процесу. Надалі математична модель використовується для отримання загальних закономірностей або конкретних числових даних, пов’язаних з досліджуваним процесом.
Кінцева мета створення математичних моделей – встановлення функціональних залежностей між змінними та параметрами.