- •Системний аналіз конспект лекцій
- •Передмова
- •Модуль і. Система, системність та Інформація тема №1. Основні методи та процедури системного аналізу в дослідженні систем
- •1.1. Історичний розвиток концепції системного підходу
- •1.2. Наукова база системного аналізу
- •1.3. Системні ресурси суспільства
- •1.4. Основні принципи системного аналізу
- •1.5. Основні процедури системного аналізу
- •1.6. Загальна класифікація систем. Великі та складні системи
- •1.7. Основні топологічні структури систем. Опис систем з різними структурами
- •Лінійні структури:
- •Ієрархічні (деревоподібні) структури:
- •Мережеві структури:
- •Матричні структури:
- •1.8. Основні ознаки, цілі та задачі соціальних систем. Цілеспрямоване поводження системи
- •1.9. Системний підхід в аналізі міжнародних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №2. Опис та моделювання систем
- •2.1. Морфологічний опис систем
- •2.2. Еволюція, розвиток та функціонування системи. Саморозвиток системи. Гнучкість системи. Стійкість систем
- •2.3. Загальна схема керування системою. Керування в системі і керування системою. Функції і задачі керування системою
- •2.4. Моделювання систем
- •2.5. Причинно-наслідковий зв'язок між системами. Когнітологія та когнітивна структуризації систем
- •2.6. Синергетичний підхід в аналізі систем
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №3. Поняття інформації та види інформації в системі
- •3.1. Класифікація інформації по різних ознаках
- •3.2. Базові поняття інформаційних рішень (факт, знання, відомості, дані, інформація, інформаційний ресурс) в міжнародних відносинах
- •3.3. Інформаційні ресурси соціальних систем
- •3.4. Документ, як інформаційний ресурс
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №4. Організація інформації для керування системою
- •4.1. Методи одержання та використання інформації
- •4.2. Міра, кількість та ентропія інформації в системі
- •4.3. Інформаційне керування системою. Інформаційне середовище. Інформаційні системи керування
- •Модуль іі. Аналіз випадкових величин в соціальних системах тема №5. Основні властивості випадкових величин
- •5.1. Загальні поняття випадкових величин в системі та їх основні характеристики. Дискретні та неперервні величини
- •5.2. Класифікація подій. Методи аналізу ймовірностей випадкових подій
- •5.3. Розрахунок ймовірностей подій, як співвідношення кількості сприятливих результатів до загального числа результатів
- •5.4. Розрахунок ймовірностей подій за допомогою графів можливих результатів
- •5.5. Розрахунок ймовірностей складних подій, що представлені у вигляді комбінаторних елементарних подій
- •5.6. Функція розподілу випадкової величини. Числові характеристики випадкових величин (мода, медіана, математичне очікування, середньоквадратичне відхилення, дисперсія, коефіцієнт варіації)
- •5.7. Закони розподілу випадкових величин (параметрична статистика)
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №6. Шкалювання випадкових величин. Перевірка статистичної гіпотези
- •6.1. Номінальна, рангова, інтервальна та відносна шкала (непараметрична статистика)
- •6.2. Поняття статистичної гіпотези
- •6.3. Критерій "хі-квадрат" перевірки статистичної гіпотези
- •6.4. Використання коефіцієнта конкордації для перевірки статистичних гіпотез
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №7. Аналіз взаємозалежності
- •7.1. Залежності та взаємозв'язок випадкових подій в системі. Функціональна та статистична залежність
- •7.2. Аналіз взаємної спряженості випадкових величин
- •7.3. Коефіцієнт Пірсона. Коефіцієнт Чупрова
- •7.4. Коефіцієнт контингенції. Коефіцієнт асоціації
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №8. Кореляційний аналіз
- •8.1. Кореляція випадкових величин. Кореляційний аналіз. Коефіцієнт кореляції
- •8.2. Дослідження залежностей кореляції від вибору шкали вимірювання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №9. Регресійний та факторний аналіз
- •9.1. Метод регресійного аналізу. Лінійна регресія
- •9.2. Загальна характеристика факторного аналізу
- •Інтерпретація факторів.
- •9.3. Центроідний метод л. Терстоуна
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №10. Автоматизований аналіз міжнародних подій
- •10.1. Комп'ютерні системи аналізу даних. Пакети прикладних програм статистичного аналізу. Класифікація статистичних пакетів прикладних програм
- •10.2. Загальна організація інструментарію пакетів прикладних програм
- •10.3. Використання електронних таблиць в системному аналізі міжнародних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Джерела інформації
1.2. Наукова база системного аналізу
Системний аналіз - система понять, методів і технологій для вивчення, опису та реалізації систем різної природи і характеру.
Основне призначення системного аналізу - одержати рекомендації з питань керування системою та удосконалити це керування.
Базові поняття системного аналізу:
-
система, підсистема, елемент;
-
зв'язок між системами, підсистемами, елементами;
-
структура системи;
-
ціль системи;
-
функціонування та розвиток системи;
-
модель системи.
Система - сукупність (множина) окремих об'єктів з обов’язковими зв'язками між ними. Об'єкти, що складають систему, можуть бути самого широкого діапазону - від живих істот до механізмів, комп'ютерів чи каналів зв'язку.
Підсистема - частина системи з деякими зв'язками і відносинами. Будь-яка система складається з підсистем, кожна підсистеми будь-якої системи може розглядатися як окрема система.
Для спеціальності "Міжнародна інформація" найбільший інтерес становлять інформаційні системи. Глобальною задачею системного підходу є удосконалення процесу керування інформацією. Тому предметом системного аналізу стають питання збору, збереження й обробки інформації про економічні, політичні, історичні й інші об'єкти і процеси.
Системний аналіз описує, вивчає, актуалізує такі важливі системні і міждисциплінарні відносини, як відносини типу:
-
“система - система”;
-
“система - модель”;
-
“модель - модель”;
-
“система - технологія”;
-
“модель - технологія”;
-
“технологія - технологія”;
-
“система - структура”;
-
“модель - структура”;
-
“структура - структура”;
-
“система - інваріант”;
-
“система - актуалізація”
-
інші відносини (інваріанти).
Таким чином, системний аналіз широко використовує досягнення багатьох галузей науки і це “захоплення” безупинно розширюється.
1.3. Системні ресурси суспільства
До основних типів ресурсів у природі та суспільстві відносять:
Речовина - досить повно представлена таблицею Д. І. Менделєєва і рідко поповнюється. Речовина виступає як відображення сталості матерії в природі, як міра однорідності матерії.
Енергія - виступає як відображення мінливості матерії, переходів з одного виду в іншій, як міра необоротності матерії.
Інформація - виступає як відображення порядку, структурованості матерії, як міра порядку, самоорганізації матерії (і соціуму).
Людина - виступає як носій інтелекту вищого рівня і є в економічному, соціальному, гуманітарному вимірі найважливішим і унікальним ресурсом суспільства.
Організація (чи організованість) - виступає як міра упорядкованості ресурсів і визначається причинно-наслідковими зв'язками в матерії і соціумі.
Простір - міра довжини матерії (події), розподілу її у навколишньому середовищі.
Час - міра оборотності (необоротності) матерії, подій. Час нерозривний та зв’язаний зі змінами дійсності.
Усі типи ресурсів тісно пов'язані і переплетені між собою. Більш того, вони неможливі один без одного, актуалізація одного з них веде до актуалізації іншого.
1.4. Основні принципи системного аналізу
-
Вимога розглядати сукупність елементів системи як єдине ціле, чи навіть, — заборона на розгляд системи як простого об'єднання елементів.
-
Визнання того, що властивості системи - це не тільки сума властивостей її елементів. Тим самим підтверджується можливість того, що система має особливі властивості, яких може і не бути в окремих елементів.
-
Кожна система має свій максимум ефективності, бо завжди існує функція цінності системи у вигляді залежності її ефективності від умов побудови і функціонування. Така функція обмежена, отже існує її мінімум і максимум.
-
Заборона розглядати систему у відриві від навколишнього середовища - як автономну, відокремлену. Це означає обов'язковість урахування зовнішніх зв'язків чи, у більш загальному вигляді, вимога розглядати систему, як частину (підсистему) якоїсь більш загальної системи.
-
Можливість (а іноді і необхідність) розподілу системи на частини, підсистеми. Якщо останні виявляються недостатньо простими для аналізу, з ними поводяться так само. Але в процесі такого розподілу не можна порушувати попередні принципи, поки Ви їх дотримуєтесь, розподіл виправданий.
Такі принципи дозволяють формалізувати визначення терміну системи у вигляді багаторівневої конструкції яка складається з елементів, що взаємодіють для досягнення єдиної цілі функціонування (цільової функції).