Передмова

Нормативна навчальна дисципліна “Системний аналіз” - це дисципліна циклу науково-природничої підготовки фахівця, що має за мету формування у студентів знань, умінь та навичок системної, науково обґрунтованої, інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах.

Нормативна навчальна дисципліна “Системний аналіз” знайомить студентів з сучасними концепціями дослідження систем міжнародних відносин, принципами та процедурами системного аналізу, сучасними методами обробки та аналізу статистичних даних та принципами організації інформації для керування системою.

Методи системного аналізу з розвитком комп'ютеризації інтенсивно і успішно проникли в усі сфери теорії і практики, у тому числі і у дослідження міжнародних відносин. Системний підхід дає можливість встановити причинно-наслідкові зв'язки та виявити детермінанти, які впливають на поведінку об'єктів міжнародних відносин. Системний аналіз передбачає систематизацію всіх процесів міжнародного життя у вигляді моделей та аналіз цих моделей на основі поведінки об'єктів, що діють у межах загальної системи. Крім того, системне моделювання дає можливості комплексного застосування прикладних методів і процедур аналізу, розширюючи тим самим перспективи для пояснення і прогнозування міжнародних відносин.

Модуль і. Система, системність та Інформація тема №1. Основні методи та процедури системного аналізу в дослідженні систем

1.1. Історичний розвиток концепції системного підходу

Системний підхід до досліджень чи системний аналіз - це наслідок науково-технічної революції і необхідності вирішувати різні проблем за допомогою однакових підходів, методів, технологій. Такі загальні проблеми виникають в економіці, політиці, інформатиці та інших наукових напрямках.

Епоха зародження основ системного аналізу була характерна розглядом систем фізичного походження. Найбільший внесок у розвиток системного аналізу і системного мислення зробиди такі вчені, як Декарт, Бекон, Кант, Ньютон, Берг, Богданов, Вінер, Пригожин та інші. Проте вважається, що концепцію системного підходу створив Л. фон Берталафі у 30 роки ХХ століття, але сприйняли її лише в 50-х роках ХХ століття.

Термін "системний підхід", незважаючи на довгий період його використання, усе ще не знайшов загальноприйнятого, стандартного тлумачення. Причина цього факту полягає у динамічності процесів в області людської діяльності і, крім того, у принциповій можливості використовувати системний підхід практично при вирішенні будь-якої задачі.

Застосування системного підходу дає досліднику можливість ставити і вирішувати, принаймні, дві задачі:

• визначити механізм взаємодій об'єктів у системі;

• підвищити ефективність функціонування системи.

В процесі розвитку науки системний аналіз сформувався в самостійний розділ кібернетики. Використовуючи класичне визначення кібернетики як науки про загальні закони одержання, збереження, передачі і перетворення інформації (кібернетика в дослівному перекладі — мистецтво керувати), можна вважати cистемний аналіз фундаментальним розділом кібернетики.

Принцип системності - один із найважливіших у системному аналізі. Разом з тим, він є і спеціально-науковим, тому що лежить в основі загальної теорії систем, кібернетики та інших дисциплін, проникає у всі області наукового дослідження.

Зараз можна говорити про етап наукового, системно - міждисциплінарного підходу до проблем науки, що концентрує увагу не тільки на речовинно-енергетичних, але і на інформаційно-логічних, системно-міждисциплінарних аспектах, побудови і дослідження системно-інформаційної картини світу.