- •Системний аналіз конспект лекцій
- •Передмова
- •Модуль і. Система, системність та Інформація тема №1. Основні методи та процедури системного аналізу в дослідженні систем
- •1.1. Історичний розвиток концепції системного підходу
- •1.2. Наукова база системного аналізу
- •1.3. Системні ресурси суспільства
- •1.4. Основні принципи системного аналізу
- •1.5. Основні процедури системного аналізу
- •1.6. Загальна класифікація систем. Великі та складні системи
- •1.7. Основні топологічні структури систем. Опис систем з різними структурами
- •Лінійні структури:
- •Ієрархічні (деревоподібні) структури:
- •Мережеві структури:
- •Матричні структури:
- •1.8. Основні ознаки, цілі та задачі соціальних систем. Цілеспрямоване поводження системи
- •1.9. Системний підхід в аналізі міжнародних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №2. Опис та моделювання систем
- •2.1. Морфологічний опис систем
- •2.2. Еволюція, розвиток та функціонування системи. Саморозвиток системи. Гнучкість системи. Стійкість систем
- •2.3. Загальна схема керування системою. Керування в системі і керування системою. Функції і задачі керування системою
- •2.4. Моделювання систем
- •2.5. Причинно-наслідковий зв'язок між системами. Когнітологія та когнітивна структуризації систем
- •2.6. Синергетичний підхід в аналізі систем
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №3. Поняття інформації та види інформації в системі
- •3.1. Класифікація інформації по різних ознаках
- •3.2. Базові поняття інформаційних рішень (факт, знання, відомості, дані, інформація, інформаційний ресурс) в міжнародних відносинах
- •3.3. Інформаційні ресурси соціальних систем
- •3.4. Документ, як інформаційний ресурс
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №4. Організація інформації для керування системою
- •4.1. Методи одержання та використання інформації
- •4.2. Міра, кількість та ентропія інформації в системі
- •4.3. Інформаційне керування системою. Інформаційне середовище. Інформаційні системи керування
- •Модуль іі. Аналіз випадкових величин в соціальних системах тема №5. Основні властивості випадкових величин
- •5.1. Загальні поняття випадкових величин в системі та їх основні характеристики. Дискретні та неперервні величини
- •5.2. Класифікація подій. Методи аналізу ймовірностей випадкових подій
- •5.3. Розрахунок ймовірностей подій, як співвідношення кількості сприятливих результатів до загального числа результатів
- •5.4. Розрахунок ймовірностей подій за допомогою графів можливих результатів
- •5.5. Розрахунок ймовірностей складних подій, що представлені у вигляді комбінаторних елементарних подій
- •5.6. Функція розподілу випадкової величини. Числові характеристики випадкових величин (мода, медіана, математичне очікування, середньоквадратичне відхилення, дисперсія, коефіцієнт варіації)
- •5.7. Закони розподілу випадкових величин (параметрична статистика)
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №6. Шкалювання випадкових величин. Перевірка статистичної гіпотези
- •6.1. Номінальна, рангова, інтервальна та відносна шкала (непараметрична статистика)
- •6.2. Поняття статистичної гіпотези
- •6.3. Критерій "хі-квадрат" перевірки статистичної гіпотези
- •6.4. Використання коефіцієнта конкордації для перевірки статистичних гіпотез
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №7. Аналіз взаємозалежності
- •7.1. Залежності та взаємозв'язок випадкових подій в системі. Функціональна та статистична залежність
- •7.2. Аналіз взаємної спряженості випадкових величин
- •7.3. Коефіцієнт Пірсона. Коефіцієнт Чупрова
- •7.4. Коефіцієнт контингенції. Коефіцієнт асоціації
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №8. Кореляційний аналіз
- •8.1. Кореляція випадкових величин. Кореляційний аналіз. Коефіцієнт кореляції
- •8.2. Дослідження залежностей кореляції від вибору шкали вимірювання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №9. Регресійний та факторний аналіз
- •9.1. Метод регресійного аналізу. Лінійна регресія
- •9.2. Загальна характеристика факторного аналізу
- •Інтерпретація факторів.
- •9.3. Центроідний метод л. Терстоуна
- •Питання для самоконтролю
- •Тема №10. Автоматизований аналіз міжнародних подій
- •10.1. Комп'ютерні системи аналізу даних. Пакети прикладних програм статистичного аналізу. Класифікація статистичних пакетів прикладних програм
- •10.2. Загальна організація інструментарію пакетів прикладних програм
- •10.3. Використання електронних таблиць в системному аналізі міжнародних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Джерела інформації
1.7. Основні топологічні структури систем. Опис систем з різними структурами
Початкове дослідження системи полягає в розкладанні її на підсистеми та вивченні кожної підсистеми окремо і у взаємозв'язку з іншими, що дає інтегровану картину досліджуваної системи.
Структура - це сукупність зв'язків і відносин між частинами цілого.
Структура є зв‘язаною, якщо можливий обмін ресурсами між будь-якими двома підсистемами системи (передбачається, якщо є обмін i-тої підсистеми з j-тою підсистемою, то існує обмін j-тої підсистеми з i-тою).
Структури систем бувають різного типу, різної топології. До основних структур відносять:
-
Лінійні структури:
В лінійних структурах діють лише послідовні зв’язки, їх складність можна визначати за кількістю підсистем. У випадку лінійної структури ускладнення деякої підсистеми викличе ускладнення всієї системи. Математичний опис (модель) систем з лінійною структурою за звичай є лінійне рівняння. При коректному поєднанні двох лінійних структур, як правило утворюється нова лінійна структура.
-
Ієрархічні (деревоподібні) структури:
Ієрархія - це структура з наявністю підпорядкованості, тобто нерівноправних зв’язків між елементами, коли дія в одному напрямку спричиняє значно більший вплив на елемент, ніж дія в іншому напрямку. Існують різні види ієрархічних структур, але на практиці найчастіше застосовується деревоподібна. В деревоподібній структурі легко визначати ієрархічні рівні, це групи елементів рівновіддалених від верхнього (головного) елемента.
Складність ієрархічних структур можна визначати за числом рівнів ієрархії. Збільшення складності при цьому вимагає великих ресурсів для досягнення цілі. При коректному поєднанні двох ієрархічних структур, як правило, утворюється нова ієрархічна структура. Комбінація ієрархічної і лінійної структури може привести як до ієрархічної так і до складної невизначеної структури.
-
Мережеві структури:
В мережевих структурах діють як послідовні так і паралельні зв’язки. Їх складність можна визначати як максимальну зі складностей усіх лінійних структур, що відповідають відповідних різним стратегіям досягнення цілі (шляхів, що ведуть від початкової підсистеми до кінцевої). При коректному поєднанні двох мережевих структур, як правило, утворюється нова мережева структура.
-
Матричні структури:
В матричних структурах складність можна визначати кількістю підсистем, а математичний опис (модель) таких систем, зазвичай, є система лінійних рівнянь. При коректному поєднанні двох матричних структур, як правило, утворюється нова структура - просторова матриця. Такого виду структури часто використовуються в системах з тісно зв'язаними і рівноправними (“по вертикалі” і “по горизонталі”) структурними зв'язками.
Крім зазначених основних типів структур використовуються й інші, що утворюються за допомогою їхніх коректних комбінацій - з'єднань і вкладень. Якщо структура системи не визначена, то такі системи називаються погано структурованими.
1.8. Основні ознаки, цілі та задачі соціальних систем. Цілеспрямоване поводження системи
Всі елементи та підсистеми системи підпорядковані одній головній цілі, виконання якої є рушійною силою функціонування всієї системи. Взагалі система - це засіб досягнення цілі чи все те, що необхідно для досягнення цілі (елементи, відносини, структура, робота, ресурси) у деякій заданій множині об'єктів (операційному середовищі).
Ціль - найкращий стан системи, тобто стан, що дозволяє вирішувати проблему при даних ресурсах.
Цілеспрямоване поводження системи - поводження системи (послідовність прийнятих нею станів), що веде до досягнення цілі системи.
Ціль системи тісно пов’язана з її ефективністю.
Ефективність системи - здатність системи оптимізувати деякий критерій ефективності.
Як правило для досягнення цілі існує багато альтернатив, вибрати оптимальну з них є головною задачею дослідника.
Задача - опис можливих стратегій досягнення цілі системи чи можливих проміжних станів досліджуваного об'єкта.
Вирішити задачу - означає чітко визначити ресурси і шляхи досягнення зазначеної цілі при вихідних умовах.
Рішення задачі - опис того стану задачі, при якому досягається зазначена ціль; рішенням задачі називають і сам процес пошуку опису цього стану.
Якщо вхідні дані, ціль, умова задачі, чи рішення, можливо, навіть саме поняття рішення не визначено, чи погано формалізовані, то такі задачі називаються поганоформалізовані.