15. Козацько-селянські війни в Украине наприкінці хvi – в 30-і роки хviі ст. Та їх наслідки

Це Були такі повстання: 1)Під проводом К. Косинського (1591-1593); 2)С. Наливайко (1594-1596); 3)Марка жмайла (1625); 4)Тараса Федоровича (Трясила) (1630); 5)Іван Сулима (1635); 6) Козацьке повстання 1637-1639

За своїм характером козацько-селянські повстання в Україні наприкінці XVI - у першій третині XVII ст. не відрізнялися від інших народних рухів середньовіччя проти феодального гніту. Головною рушійною силою повстань на українських землях виступало козацтво в союзі з селянством і міськими низами. Повстання були спрямовані також проти національних і релігійних утисків, на звільнення України від іноземного пануван­ня. Ці повстання сформували грунт для визвольної війни Хмельницького.

16.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни укр.Народу

Існує багато причин, які призвели до виникнення війни: -релігійні, -економічні, -географічні, -стратегічні, -культоронаціональні;-релігійні- протиріччя між греко- і римо- католиками.

Однією фразою всі ці причини можна назвати- звгроза націрнальної самобутності (мова, культура), загроза ліквідації державності. Ваиажки тих часів відчували це на інтуітивному рівні.

Характер війни- російська і радянська історіографія стверджує про те, що це була нац.-визвольна антифеодальна війна; до 1654- мирний договір. 1657- смерть Б.Х. –початок Руїни.

З огляду на це «національна революція» є саме тим узагальнюючим терміном, який адекватно відображає суть, масштаби, зміст та форми боротьби цієї доби. Аргументами на користь терміна «національна революція» є ті революційні зрушення, які відбулися в житті суспільства в другій половині XVII ст.:

– утворення та розбудова Української національної держави;

– встановлення нових кордонів та поступове формування державної території;

– радикальні зміни станової ієрархії, прихід до вершин влади національної за складом козацької старшини;

– скасування кріпосного права, завоювання селянами особистої свободи;

– ліквідація великої земельної власності польських та ополячених українських феодалів та утвердження дрібної (фермерського типу) козацької власності на землю;

– визволення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти, католицького духовенства;

– втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної більшості населення, всіх суспільних станів та верств, що проживали в українських землях.

Рушійні сили-всі верстви укр. Населення( укр. шляхта, міщани, селяни, ремісники, козацтво-провідна верства).Відігравало,подекуди, вирішальну роль- татарське військо.

Закінчення Визвольної війни радянська історіографія пов'язувала з 1654 p., тобто роком Переяславської угоди з Росією, роком «возз'єднання», у якому вбачалася основна мета повстання. У сучасній науковій і навчальній літературі переважає думка, що її закінчення слід пов'язувати зі смертю Б. Хмельницького 1657 p. Проте, на нашу думку, це дещо механічне трактування, оскільки визвольні змагання українського народу після цієї події не припинилися, а лише змінили свій характер; стали менш масштабними і локальнішими. Обґрунтованішим можна вважати висновок В. Смолія та В. Степанкова про те, що революція закінчилася після падіння гетьмана П. Дорошенка 1676р.

Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів:

І етап (лютий 1648 – серпень 1657 p.) – найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби.

II етап (вересень 1657 – червень 1663 p. ) – громадянська війна, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства.

III етап (червень 1663 – вересень 1676 p. ) – боротьба за возз'єднання Української держави.

На різних етапах революції погляди Хмельнтцького трансформуються:

І-етап-намагання зпдовольнити і захистити власні інтереси.

ІІ-етап-трансформація поглядів під впливом знаходження між козаками, селянами.На цьому етапі він ішов боротися за права населення.

ІІІ-етап-після 1648-лютий 1649- ідея про створення власної держави.