29. Реформа 1861 р. Та її значення для України.

Каталізатором реформаційного процесу в Росії стала Кримська війна. Вона ще рельєфніше показала занепад господарства, кризу організації праці, наростання соціальної напруженості. Спираючись на прагматично настроєну частину імперської бюрократії, Олександр П вирішив перейти до радикальних реформ. Першим його кроком було підписання 19 лютого 1861 p. маніфесту про скасування кріпосного права.

Реформа 1861 p. зберігала селянську общину, яка перетворювалася в найнижчу адміністративну одиницю. До її функцій належали місцеве самоврядування, забезпечення своєчасної сплати селянами платежів та податків і виконання ними повинностей. Характерною особливістю українських земель була незначна поширеність селянських общин.

Реформа проводилася за рахунок селян, які мусили сплатити поміщику викуп. Формально цей викуп призначався за землю, а по суті, він був компенсацією за скасування феодальних повинностей. Скасування кріпосного права стало початковим кроком, своєрідним ключем до модернізації Російської імперії. Таке радикальне перетворення в аграрному секторі вимагало термінових змін та зрушень у інших сферах суспільного життя, які б дали можливість гармонізувати та стабілізувати ситуацію.

Особливості в Україні:

1. Щільність населення в Україні була вищою ніж в цілому по російській імперії, особливо чорноземний край (за виключенням Воронежа, Курська);

2. В Україні-чорнозем (25-30% світових запасів). Земля-якісніша.

3. Землі було мало в розрахунку на душу населення і вона було дуже дорогою ч/з свою якість.

Внаслідок цого в Росії селяни за менші гроші могли придбати більше землі.

Наслідки були позитивні і негативні:

1. Через малоземелля наступили важкі часи, які супроводжувалися голодом в укр губерніях. 1815- масовий голод на Полтавщині, коли коли губернатор підтримав народ.

2. Селяни, які не мали можливості купитиземлі, йшли у батраки (наймані працівники).

3. Підприємства –гуральництво, горілчані, конезаводи, бджолярство. Почало розвиватися вир-во цукру (цукроваріння, яке отримало розвиток завдяки Наполеону, але і до нього Олександр І спонукав селян до посіву цукрових буряків). В пореформенний період це вир-во до 50-х рр ХІХ ст. , було основним, доки в Донбасі не знайшли великі запаси камяного вугілля. В економіки Рос.імперії активно інвестувався іноземний капітал. 90%, які інвестувалися в розвиток Донбасу, були іноземними.

Із аграрного придатку Україна перетворилася у аграрно-промислову частину Рос. Імперії.

4. Особливості полягали в тому, що ментальність більшості населення була сільською. У 70-80рр потенційні можливості на Уралі почали падати. В Росії цей розвиток почався раніше.

В ті часи ті, хто йшли працювати в Донбас отримували на 50% більше ЗП, ніж в Росії, тому багато шахтарів з Уралу почали переселятися до України, несучи з собою російськомовний елемент.

30. Економічне та політичне життя на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст..

Модернізація промисловості України в другій половині XIX ст. суттєво змінила місце та роль українського регіону в імперській економіці. Зокрема, частка України в промисловому виробництві європейської частини Російської імперії від 1854 р. до 1900 p. зросла більш як у два рази – з 9,4 до 21%. На порозі XX ст. вона навіть перевищила частку населення українських земель імперії, яка становила майже 18%

Розгортання буржуазних реформ, завершення промислового перевороту, що відбувалися в другій половині XIX ст., суттєво ускладнили соціальну структуру суспільства. Поряд з традиційними станами феодального суспільства – селянством та поміщиками, які у цей час зазнають значних змін під впливом майнової диференціації, виникають нові класи – пролетаріат та буржуазія. Робітничий клас України формувався як складова загальноросійського пролетаріату. Порівняно із західноєвропейським робітничим класом він мав свої особливості: більш пізній час формування та виходу на політичну арену; надбив. звичайно високий ступінь концентрації на виробництві; вкрай важке економічне становище та політичне безправ'я; багатонаціональний склад; значний відсоток молоді в пролетарському середовищі. У своїй сукупності ці особливості визначили політичне обличчя та специфіку психологічного складу вітчизняного пролетаріату, стимулювали розвиток революційності та радикалізму в його поглядах та діях.

Суттєво відрізнялася від західної і національна буржуазія. У Російській імперії цей клас формувався за сприяння та під контролем самодержавства, був тісно пов'язаний з поміщицьким землеволодінням. Ці специфічні умови визначали консерватизм та вірнопідданість вітчизняної буржуазії. Зростаючи в умовах наздоганяючої модернізації, якій притаманні стрімке посилення ролі держави, цей клас був залежним не стільки від коливань на ринках сировини, капіталів, товарів, скільки від змін у політиці уряду, що виступав монополістом на цих ринках. Саме тому особливістю вітчизняних капіталістів-підприємців була орієнтація не на вільну конкуренцію, а на монополію держави, не на завоювання політичної влади, а на органічне «вписування» в жорстку, централізовану систему самодержавної влади.

Основними джерелами формування буржуазії в Україні були «обуржуазнене» дворянство, яке перейшло на капіталістичні методи господарювання; купці, чумаки, скупщики, сільські лихварі, які в дореформений період накопичили капітали; кустарі, які зуміли пристосуватися до нових буржуазних умов; заможні селяни, які господарювали на засадах фермерства, орієнтуючи своє виробництво на ринок та використовуючи найману робочу силу. Українська буржуазія утримувала провідні позиції в цукровій, винокурній, мукомельній, шкіряній, вугільній галузях промисловості. Поступово сформувалася українська торгово-промислова буржуазна еліта, представники якої Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Симиренки, Алчевські та інші за розмірами своїх капіталів належали до найбагатших людей не тільки України, а й усієї Російської імперії.

У другій половині XIX ст. формується інтелігенція – специфічна верства населення, яка, не маючи приватної власності, займалася не фізичною, а розумовою працею, розвитком та поширенням культури у суспільстві. У пореформений період інтелігенція зазнала значних змін.