5.Київська Русь під управлінням Ігоря, Ольги та Святослава.

Ігор (912—945). Ігор князював не так вдало, як його попередник Олег. Кілька років виснажливих походів пішло у нього на те, щоб знову примусити племена дулібів. Полянів та інші сплачувати данину. Лише після відновлення влади у своїх землях Ігор зміг узятися за далекі торговельні поход.

Коли у 941 р. розпалася мирна угода з Візантією, укладена Олегом, Ігор вирушив у морський похід на Константинополь. Для нього він закінчився. Внаслідок цього у 944 р. Він мусив укласти дуже невигідну угоду з візантійським імператором. Того ж року велике руське військо, зійшовши Волгою, пограбувало багаті мусульманські міста на Каспії та зі здобиччю повернулось до Києва. Однак розлючені частими походами за даниною, древляни влаштували засідку, в якій і загинув Ігор зі своєю невеликою дружиною.

Ольга (945—962). Ольга швидко й жорстоко помстилася древлянам за чоловіка. Разом із тим вона розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, який став причиною смерті Ігоря. Тому Ольга впроваджує перші в Київській Русі «реформи», чітко встановлюючи землі, з яких через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини.

Вона також стежила за тим, щоб її підлеглі не позбавлялися всіх засобів до існування й відтак могли знову сплачувати данину. Частина данини шла в казну. В такий спосіб забезпечиласебе постійним притоком прибутків. У зовнішніх зносинах вона віддає перевагу дипломатії перед війною. У 957 р. Ольга їде до Константинополя для переговорів із візантійським імператором. Все цесвідчить про зростаюче значення Києва.

Святослав (962—972). У 964 р. Святослав розпочинає війну на сході. Його безпосередньою метою є підкорення в’ятичів. Після цього, він громить волзьких булгар. Це призводить до гострої сутички з могутніми хозарами, в якій він перемагає. Тоді він вирушає на завоювання Північного Кавказу. Розгромивши хозарів, Київ поставив під контроль Русі великий торговий шлях Волгою. Проте це дало можливість кочовикам зі сходу, таким як печеніги, проникати в українські степи.

У другій половині свого князювання Святослав цілком зосереджує увагу на Балканах. У 968 р. він погоджується допомагати візантійцям у війні з Болгарським царством. На чолі величезного війська він вдирається до Болгарії, знищує своїх противників і оволодіває багатими придунайськими містами, вибравши собі опорним пунктом місто Переяславець. Залишившись в переяславці він заливає свого старшого сина Ярополка в Києві, середнього сина Олега — у древлян, а молодшого, Володимира — в Новгороді, Святослав повертається до Болгарії.

Занепокоєна новим агресивним сусідством, Візантія виступила проти київського князя й після тривалих та жорстоких сутичок змусила його відступити. По дорозі до Києва на сили русичів напали печеніги і вбили Святослава.

6. Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого.

Правив 980-1015рр.

Внутрішня політика:

1. об’єднав під своєю владою усі племена слов’ян, за рахунок чого держава стала перетворюватись в єдине суспільство.

2. Поставив в управління містами своїх синів, замість інших князів, чим укріпив свою владу і систему державного управління.

3. Почав займатись обороною державних кордонів.

4. Проводив інші реформи, зокрема «Устав земельний».

5. У 988р. охрестив Русь, що призвело пізніше до укріплення його авторитету. Зміни в суспільстві повели за собою великі зміни соціально-економічного життя.

6. З’явилась нова, доволі могутня організація – церква, яка мала багато прав, і звичайно, великий вплив.

Зовнішня політика:

1. Приєднав західноукраїнські землі, чим заклав багатовікову боротьбу за ці землі з поляками.

2. Орієнтував військові походи на захід. Намагався контролювати головні торгівельні шляхи і хотів прокласти новий шлях в Константинополь.

3. З прийняттям християнства одружився на сестрі візантійського імператора – Анні і став членом могутньої християнської династії. Що в свою чергу зблизило його зі всіма європейськими монархами.