57. Державна символіка України та її історичне походження

Державними символіками Укр. є Державний Прапор Укр, Державний Герб Укр,Державний Гімн Укр.

Державний Прапор Укр – стяг із двох рівновеликих горозонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Державний Герб Укр встановлюється з урахуванням малого Державного Герба Укр. та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Державний Гімн Укр – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради Укр.

58. Зовнішня політика незалежної Укр.

5 грудня 1991р. після Всеукр. Референдума Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Укр. у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

Основні підвалини зовн.-політ курсу, як демократичного і миролюбного, були закладені декларацією про держ. Суверенітет Укр. у липні 1993р. Верховна Рада схвалила „Основні напрямки зовнішньої політики Укр.”. Документ визначив базові національні інтереси країни, обгрунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких – розширення участі в європейському регіональному співробітництв та в межах СНД, активна участь у діяльності ООН, співпраця з державами Європейської співдружності. Відповідно до ст. 18 Конституції Укр. зовн.політ. діяльність Укр. спрямована на забезпечення її націон. інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

59 Становлення і розвиток митної служби Укр. В умовах незалежності.

У цей період намітився перехід від територіального принципу побудови місцевих митних установ до створення мережі митниць за федеративним принципом. Елементи цього принципу в організації митної справи закріплено в останньому радянському Митному кодексі, який набув чинності в березні 1991 р. Кодексом 1991 р. передбачалось створити такі координаційні органи: митно-тарифну раду і координаційну раду по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин. Новий кодекс закріпив нову трьохланкову систему митних органів: центральний митний орган – регіональні митні управління – митниці. Центральним митним органом, який замінив ГУДМК, став Митний комітет. Суттєво змінилися його функції, орієнтовані в значній мірі на економічну модель регулювання зовнішньоекономічних відносин. Крім того, призначення керівників регіональних управлінь належало до компетенції урядів союзних республік.

Унаслідок політичних змін, що відбувалися на території СРСР в 1990 – 1991 рр., Митний кодекс 1991 р. фактично зіграв роль теоретичної бази для створення національного митного законодавства і органів у республіках. Тим більше, що процес створення національних митних систем як в УРСР, так і в РРФСР інтенсивно проходив улітку 1991 р.

Таким чином, розвиток радянських митних органів пройшов декілька етапів. Ці етапи відображали державну політику СРСР на соціально-економічному розвитку суспільства. Якщо в період воєнного комунізму народжувались проекти щодо повної відмови держави від митної справи, то з переходом до нової економічної політики можна спостерігати відродження митної системи та її розвиток на дореволюційній нормативній базі з митних питань. У період 1930 – 1940 рр. з переходом до жорсткого централізму, у тому числі у сфері зовнішньоекономічних відносин, роль, статус та функції митних органів значно звузились. Союзний уряд відмовися від принципів федералізму в питаннях організації митної справи, що діяв ще у перші роки існування СРСР. І лише активне входження СРСР після Другої світової війни в міжнародну торгівлю створило об’єктивні умови для організаційного виділення митного відомства в самостійний центральний орган управління митної справою.