33. Революція 1905-1907 рр. В Україні. Діяльність української думської громади в і і іі Державних Думах

У Російській імперії революційно – визвольний рух вилився в демократичну революцію 1905-1907 рр., в якій населення України взяло активну участь. В Наддніпрянщині діяло близько 20 загальноросійських і національних партій. В їхніх діях не було єдності, вони вели між собою боротьбу за керівництво революційним рухом.

Основні революційні події, що мали місце в Україні, відбулося в 1905р. в період розвитку революції по висхідній лінії:

• червень – збройне повстання на панцернику «Потьомкін»

• жовтень – загальний політичний страйк, що змусив Миколу ІІ піти на поступки і видати Маніфест 17 жовтня, проголосивши громадянські свободи і вибори до Державної Думи

• листопад – повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом Шмідтом, виступ полку саперів в Києві на чолі з підпоручником Жаданівським

• грудень – збройні повстання робітників. Вони не переросли в великі збройні постання і після їх придушення революція пішла на спад.

В Україні революція носила і національно – визвольний характер, оскільки національне питання було на передньому плані боротби. Національних рух в період революції мав значні здобутки:

• після Маніфеста 17 жовтня зявилася легальна українська преса

• виникла культурно – освітня організація «Просвіта», яка мала філіали в багатьох містах України

• відкрилися українські школи, здійснювалися спроби викладатися українською мовою в університетах

• активну діяльність у першій Думі (1906р.) та в другій Думі (1907р.) розгорнулася українська фракція, яка вимагала автономії для України, вільного розвитку української мови та культури

весна 1906 – І Дума обрана в умовах військових репресій і масових арештів. Ідейним натхненником став М. Грушевський. Українська думська громада була на чолі з Шрамом і налічувала 45 чоловік. Члени громади створили журнал «Украинский вестник». Основні вимоги – надання політичної автономії України, запровадження української мови в школах, судах, місцевих адміністраціях

січень1907р – ІІ Державна Дума. українська думська громада налічувала 47 чоловік, видавала свій журнал «Вести из Думы» і газету «Ріда справа». Домагалися автономії України, свободи слова, преси,українізації школи і державного правління

Через 102 дні роботи 3 червня 1907р. – поразка революції, переворот, розкол царем Думи, заборона газет, профспілок.

Наслідок- українці отримали досвід боротьби.

34. Аграрна реформа П Столипіна та її значення для України.

Міністр внутрішніх справ Петро Столипін став ініціатором зе­мельної реформи 1906-1911 рр. (розпочалася 9 листопада 1906 р.). Реформа повинна була знизити соціальну напруженість на селі, сприяти більш ефективному веденню селянами свого господарства, забезпечити збереження поміщицького землево­лодіння, розширити освоєння вільних земель на сході Росії. До реформи основою селянського землеволодіння була громадська власність на землю. Мешканці села складали грома­ду, яка володіла селянською землею, а окремі родини мали свої наділи, але не могли ними вільно розпоряджатися. У гро­мадах існував принцип кругової поруки (якщо найбідніші з селян не могли сплатити податки, за них це робили більш за­можні сусіди). Селянська родина не могла продати свій наділ без згоди громади, періодично громада могла перерозподіляти наділи між родинами. Указ від 9 листопада заохочував вихід селян із громади. На вимогу селян їм виділяли землю однією ділянкою, яка ставала приватною власністю. Якщо родина продовжувала мешкати в селі, то така ділянка називалася «відруб». Якщо родина будувала окрему садибу за межами села, то таке володіння називалося «хутір». Зміст цього етапу реформи зводився до того, щоб із громади вийшли найбагатші та найбідніші селяни. Біднота могла тепер продати свої наділи, куркулі могли розширити свої володіння за їхній рахунок і більш інтенсивно використовувати нову техніку. Перед тими, хто продав наділи, стояв вибір: залишитися на селі і стати наймитами, переїхати до міст і стати робітниками або переселитися до Сибіру, Казахстану і на Далекий Схід, де держава їм безкоштовно надавала великі ділянки землі. П. Столипін розраховував, що за 20-25 років землі кур­кулів у європейській частині країни та землі переселенців на Сході перетворяться на ефективні фермерські господарства.

Вплив реформи на Україну

Україні близько 44 % селян перед реформою входили до громад. За перші роки реформи близько 25 % господарств вийшли з громад. Селяни ставали власниками, купували землю не тільки в розорених сусідів, а й у поміщиків. Чисельність багатих селян поступово збільшується. У 1907-1909 р. пере­селення селян на схід набуло величезних масштабів, особливо багато селян виїхало з Лівобережної України. Основна части­на переселенців осіла на берегах Амуру та в Примор'ї, багато хто з них успішно організував свої нові господарства. Проте реформа мала суперечливі результати. Значна частина селян не змогла пристосуватися до нових умов і повернулася назад, багато хто залишився у своїх селах. Після повернення селяни працювали наймитами і не мали перспектив поліпшити своє матеріальне становище. Більшість із них вимагала розподілу поміщицьких земель, соціальна напруженість у деяких селах навіть посилилася.

Реформа в Україні мала частковий успіх. Вона могла дати результати за умови тривалого мирного розвитку країни, але в перші переломні роки вона виявилася важким випробуванням для найбіднішого селянства.