1.2. Функції і структура сім’ї

Шлюб і сім’я виконують цілий комплекс функцій стосовно суспільства та індивіда. Саме слово "функція" походить від лат. "functio", що означає “виконання”, “здійснення”. У соціології під функцією найчастіше розуміють роль, яку виконує певний соціальний інститут щодо потреб суспільства. Соціологія сім’ї вбачає функції шлюбу і сім’ї в тих ролях, які виконує сім’я для потреб суспільства, індивіда, а також спосіб виявлення активності, життєдіяльності сім’ї та її членів.

Можна виділити функції суспільства по відношенню до сім’ї, сім’ї по відношенню до суспільства, сім’ї стосовно особистості й особистості щодо сім’ї. У цьому зв’язку функції сім’ї можна розглядати як соціальні (стосовно суспільства) та індивідуальні (щодо особистості). Функції сім’ї тісно пов’язані з потребами суспільства в такій структурі як сім’я і потребами особистості в приналежності до сімейної групи; з соціально-економічними, іншими умовами життєдіяльності суспільства, індивідуальними потребами людини, тому вони до певної міри універсальні в часі, одночасно вони історичні, тобто з часом може змінюватись як характер функцій, так і їх ієрархія.

На сучасному етапі можна виділити такі основні функції сім’ї: репродуктивну, виховну (соціалізаційну), економічну і побутову (екзистенціальну), первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сексуальну.

Репродуктивна функція сім’ї полягає в забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби людини в дітях. Виховна (соціалізаційна) - у внесенні у свідомість індивіда соціальних норм і цінностей сім’ї і суспільства, до яких він належить, а також задоволенні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. Економічна і побутова (екзистенціальна) функції дають змогу підтримувати фізичне здоров’я членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати господарсько-побутові послуги.

Важливою функцією сім’ї є первинний соціальний контроль. Адже сім’я здійснює первинну регламентацію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, одночасно і відповідальності та зобов’язань у стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, старшим і середнім поколіннями, підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку й порушення взаємин між членами сім’ї.

Духовно-емоційна функція забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім’ї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку. Функція, пов’язана з організацією дозвілля, забезпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у цій сфері.

Вагомою є сексуальна функція шлюбу і сім’ї. Її суспільна роль полягає в реалізації сексуального контролю щодо особи, індивідуальна - у задоволенні сексуальних потреб людини. Варіації сексуальної поведінки людини здійснюють суттєвий вплив на існування різних видів шлюбно-сімейної структури.

Розглянуті функції сучасної сім’ї є узагальненими, ними не вичерпується перелік функцій сім’ї. Наприклад, за деякими сучасними уявленнями, сім’я виконує також роль біоенергетичного захисту дітей. Біоенергетичні властивості жінки й чоловіка різняться за періодами. Якщо дитина живе з одинокою матір’ю, то вона позбавляється природного захисту, який іде від батька. Тому, за біоенергетичною теорією, повноцінна сім’я - найкращий захист для дитини.

Існування різноманітних функцій сім’ї зовсім не означає, що кожною конкретною сім’єю виконуються всі функції. До того ж зміна потреб людини і суспільства в цілому впливають на перевтілення функцій сім’ї.

Шлюб і сім’я є досить універсальними формами організації відносин між людьми, задоволення їх потреб. Ця універсальність у значній мірі досягається на основі поліваріантності шлюбно-сімейних структур, яка спостерігається і в історичному, і в сучасному контекстах.

Сім’я, що складається з подружньої пари та їх дітей, тобто з двох поколінь називається нуклеарною (від лат. nucleus - ядро), або простою, сім’єю. Нуклеарна сім’я є зараз найтиповішою в індустріальних країнах. Сім’я, яка об’єднує дві або більше простих сім’ї із загальним господарством і при цьому складається з трьох або більше поколінь - прабатьків, батьків і дітей (онуків), вважається розширеною сім’єю. Складною називається сім’я, що включає кілька об’єднаних родинними зв’язками нуклеарних сімей, також родичів подружжя по прямій чи бічній лініях.

Певне значення (економічне, психологічне) для сім’ї має її місце проживання. У разі, коли молоде подружжя мешкає в батьків чоловіка, сім’я називається патрилокальною. Коли молода сім’я живе в батьків дружини, вона називається матрилокальною. Окреме проживання молодого подружжя від батьків чоловіка чи дружини має назву унілокальності. Багато сучасних молодих сімей прагнуть до унілокального стану. Однак таке бажання часто не підкріплюється їх економічними можливостями.

Залежно від кількості учасників розрізняють моногамний і полігамний шлюб. Моногамія (від грец. monos - один, gamos - шлюб) -форма шлюбу, коли чоловікові і жінці дозволяється мати од­ночасно тільки один шлюб. Полігамія (від грец. polys - багато, gamos - шлюб) означає багатошлюбність, тобто це є форма вже групового шлюбу. Розрізняють поліандрію (від грец. andros - чоловічий) - багатомужжя (союз однієї жінки з кількома чоловіками), та полігінію (від грец. hyne - жінка) - багатоженство (союз одного чоловіка з кількома жінками).

Сучасна наука вважає, що поліандрія зустрічалась дуже рідко. У 1949 р. Джордж Мердок дослідив, що із проаналізованих ним 565 суспільств тільки 4 мали поліандричну форму шлюбу, що становить мен­ше 1%. (Гидденс Э. Социология. - Челябинск: УСРДНТП, 1991. - С. 135). Поліандрія існу­вала лише в примітивних культурах і, як правило, у дуже бідних. Полігамія (у формі полігінії) легально існує зараз у чималій кількості суспільств, зокрема в мусульманських країнах.

У європейських країнах також існувала й існує полігамія у вигляді бігамних шлюбів. Бігамний (від лат. bi - двічі, подвійний + грец. gamos - шлюб) - фактичний шлюб, зафіксований у сучасних умовах як різновид полігамії, коли один чоловік має практично двох жінок, які мають від нього дітей; і коли одна жінка має двох чоловіків. Відомостей про такі зв’язки небагато, взяті вони переважно із різних газетних публікацій про реальні житейські історії, судові справи, а також одержані на основі спеціальних соціологічних досліджень.

Бігамні шлюби належать до так званих альтернативних шлюбів. Альтернативні шлюби (від лат. alterno - чергую, змінюю) - такі шлюби, що випливають з кількох можливостей. Найпоширенішою альтернативною формою є фактичний шлюб, тобто співжиття чоловіка й жінки, або шлюбні (подружні) відносини, не оформлені у встановленому законом порядку. Згідно з законодавством України фактичний шлюб не має правового значення.

Альтернативні шлюби є виявом поліваріантності шлюбно-сімейних структур. З погляду генезису вони завжди існували, адже ситуації, які трапляються з людьми в їх житті, не завжди вписуються в типові юридичні чи звичаєві, моральні норми. У будь-якому суспільстві можна спостерігати певний рівень соціальної толерантності до таких шлюбних форм: від несприйняття, оголошення їх поза законом (юридичним, релігійним, моральним) до повної легалізації та легітимності. Причини такого суспільного ставлення формуються цілим комплексом явищ, які викликають відповідні ідеологічні, психологічні, економічні парадигми і про які мова ще не раз буде йти далі.

До альтернативних форм сім’ї відносять неповну сім’ю, тобто сім’ю, що складається з матері або батька і дитини (дітей). Цей тип сім’ї є однією з альтернатив сім’ї, побудованій на шлюбі. Розрізняють неповну сім’ю, що виникає в результаті розлучення або смерті одного з подружжя, і материнську сім’ю, тобто таку сім’ю, яка складається з матері і дитини /дітей, народжених поза шлюбом. Жінок, які не перебувають у шлюбі й виховують дитину без її батька за умови, що у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька (або такий запис зроблено за наполяганням матері), називають одинокими матерями. Суспільство намагається надавати соціальну підтримку таким матерям у вигляді певних суспільних пільг.

Розглянута типологія не охоплює всі можливі шлюбно-сімейні структури. Додатково про них можна дізнатися у відповідній літературі (Див., напр.: Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи. - М.: Изд-во МГУ, 1996. - С.69-91).