2.2. Тенденції і фактори економічного розвитку

Для розвитку сучасного світового господарства характерні такі провідні тенденції:

• посилення глобалізації світової економіки;

• утворення великих зон впливу найрозвиненіших країн світу. Такі зони стають своєрідними міждержавними економічними центрами, навколо яких поступово об’єднуються інші держави;

• циклічність розвитку в економіці;

• нерівномірність економічного розвитку країн і регіонів.

Фактори економічного розвитку: інвестиції, трудові ресурси, зовнішньоекономічні зв’язки, науково-технічний прогрес.

2.3. Економічна та політична інтеграція. Міжнародні економічні організації

Процеси господарського об’єднання країн на основі розвитку сталих взаємозв’язків і розподілу праці між національними господарствами називають міжнародною економічною інтеграцією. Економічна інтеграція передбачає утворення спільних господарських об’єднань країн, які діють згідно зі спеціальними угодами і мають специфічну організаційну структуру.

Процеси економічної інтеграції проходять тривалий період становлення і відбуваються у кількох формах. Наприклад, на рівні підприємств (на мікрорівні) фірми, які виробляють подібні чи однорідні товари, часто об’єднують свої зусилля для вдосконалення процесів виробництва й реалізації продукції, протистояння сильнішому конкурентові та отримання більшого прибутку. Це так звана горизонтальна інтеграція, при якій відбувається злиття фірм або виробництво аналогічних товарів у філіях за кордоном.

Дещо інакше взаємодіють фірми за так званої вертикальної інтеграції. Вона полягає в об’єднанні підприємств, що спеціалізуються на різних етапах одного й того ж виробничого циклу.

До основних передумов інтеграційних процесів зараховують міжнародний поділ праці та кооперування виробництва, розвиток науково-технічного спів робітництва, торгівлі і фінансових відносин, діяльність транснаціональних корпорацій.

Транснаціональні корпорації (ТНК) – це така форма міжнародного об’єднання капіталів, коли головна компанія має свої відділення у багатьох країнах, здійснюючи координацію та інтеграцію діяльності.

За масштабами та організаційними формами розрізняють такі види міжнародної економічної інтеграції:

• зона преференційної торгівлі,

• зона вільної торгівлі,

• митний союз,

• спільний ринок,

• економічний союз.

Різноманітні процеси економічної інтеграції зумовлюються економічними і політичними причинами. Спільні історико-господарські особливості, подібність природних умов і ресурсних проблем країн та необхідність зміцнення їхніх позицій в умовах посилення міжнародної конкуренції сприяють налагодженню між ними міцних економічних зв’язків.

У сучасному світі посилюється взаємозв’язок і взаємовплив національних економік і світового господарства. Кожній країні потрібен доступ до світового ринку. Але перед потужною міжнародною конкуренцією вистояти дуже складно. Іноді здається, що набагато простіше закрити кордони. Однак, коли країна встановлює торгівельні бар’єри, це може обернутися торговою війною, адже інші країни у відповідь зведуть власні бар’єри. Для розв’язання таких суперечностей країни утворюють регіональні альянси (союзи) з метою спільного використання економічних і політичних переваг міжнародної торгівлі та стимулювання економічного зростання.

На практиці існує 2 типи міжнародних організацій: міжнародні міжурядові організації та міжнародні неурядові організації. Міжнародні економічні організації признані забезпечувати стабільний і впорядкований розвиток світової економіки.