4. Значення єс у розвитку економіки Європи

Ство­рення Європейського Союзу вважається найважливішою подією в економічному та політичному розвитку Європи XX ст., поряд з виникненням, а потім і розпадом соціалістичного блоку. Формування ЄЄ пов’язується з утворенням у 1951 р. Спів­товариства по вугіллю та сталі (ССВС). У 1957 р. ці країни підписали угоду про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) та Європей­ського Співтовариства Європаатом. Метою ЄЕС стало поступове формування спільного сільськогосподарського та промислового ринку. У 1967 р. ЄСВС, ЄЕС та Євроатом об’єдналися в єдину організацію — Європейське Співтовариство (ЄС). ЄС охоплює 15 країн з населенням понад 370 млн. осіб і загальною площею близько 3,2 млн. км². На цьому євро­пейському просторі відбувається вільний рух товарів, капіталу, робочої сили.

Головною причиною створення ЄС були сильні інтеграційні тенденції країн Західної Європи, їх наслідком стали основні напрями діяльності інтеграційного об’єднання: спільна митна політика; ліквідація обмежень щодо руху окремих осіб, послуг і капіталу; ведення спільної господарської політики; забезпечення вільної конкуренції; уніфікація законодавства; спільна соціаль­на та валютно-фінансова політика. Відкрита економіка та раціо­нальна організація виробництва сприяють досягненню таких найважливіших цілей ЄС: збереженню довгострокового миру між країнами, що раніше протягом попередніх століть ворогу­вали; шануванню національних особливостей країн-учасниць; «підтягуванню» рівнів економічного розвитку країн-учасниць до максимально високих показників.

Нині ЄС — найпотужніший суб’єкт зовнішньоекономічних відносин, на який припадає понад 40% світової торгівлі. З часів утворення в 1968 р. митного союзу торговельні відносини між країнами-учасницями ЄС не мали митних бар’єрів, однак їх продовжували регулювати так звані адміністративні (нетарифні) обмеження. Запровадження єдиних зовнішньоторговельних тарифів стан­дартизувало торговельні відносини країн ЄС з іншими державами. В результаті створення єдиного ринку господарство країн-учас­ниць ЄС сьогодні тісно пов’язане. Більш як 60% зовнішньоторго­вельних операцій здійснюється в межах об’єднання.

Запитання для контролю знань:

1. Визначте основні риси промислового розвитку країн регіону.

2. Які фактори сприяли економічному розвитку країн Західної Європи?

3. Які фактори сприяли економічному розвитку країн Центральної Європи?

4. Охарактеризуйте характер сільськогосподарської спеціалізації в межах регіону.

5. Яке значення має фінансова діяльність в розвитку господарства країн Західної та Центральної Європи?

6. У чому особливість зовнішньоекономічних зв’язків країн Західної Європи? Центральної Європи?

7. Внутрішні відмінності господарського розвитку країн Західної Європи? Центральної Європи?

8. Прослідкуйте динаміку розширення ЄС.

9. Які країни входили до складу інтеграції у 1957 р.? В 1973р.? В 1995 р.?

10. Які основні цілі і напрямки діяльності ЄС?

Література:

1. Акопова Е. С. Мировая экономика и международные экономические отношения. – Ростов/Д.: Феникс, 2000. – 415 с.

2. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн. – К.: ВЦ “Академія”, 2005. – 704 с.

3. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. – К.: ВЦ “Академія”, 2003. – 688 с.

4. Блій Г. де, Муллер Пітер Географія: світи, регіони, концепти. – К.: Либідь, 2004. – 740 с.

5. Волков А. М. Швеция: социально-экономическая модель. – М.: Мысль, 1991. – 186 с.

6. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятелньости. – М.: Изд. АО «Консалтбанкир», 2000. – 624 с.

7. Європейські інтеграції та Україна. – К.: Макрос, 2002. – 480 с.

8. Економічна і соціальна географія світу. – Львів: Світ, 2003. – 672 с.

9. Економіка зарубіжних країн / Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського, К.І. Ржепішевського. – К.: ЦУЛ, 2003. – 352 с.

10. Кистанов В. В., Копылов Н. В. Региональная экономика России. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 584 с.

11. Козак Ю. Г., Ковалевський В. В., Ржепішевський К. І. Міжнародна економіка в питаннях і відповідях. – К.: ЦНЛ, 2004. – 676 с.

12. Красильщиков В. Развитие России и стран Латинской Америки: факторы сходства и различия // МЭ и МО. – 2004. - №4. – с. 73.

13. Міжнародні організації / Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського. – К.: ЦУЛ, 2003. – 288 с.

14. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / В. П. Колесава, М. Н. Осьмовой. – М.: Флинта, 2001. – 480 с.

15. Петер Гавлик Страны с переходной экономикой: тенденции развития и перспективы, проблемы теории и практики управлыния // МЭ и МО. – 2004. - №2. – с. 20.

16. Ростов Є. Ф. Економіка країн світу. Довідник. – К.: Картографія, 2000. – 382 с.

17. Страны мира. Краткий политико-экономический справочник. – М.: Политиздат, 2003. – 478 с.