Тема 7. Особливості соціально-економічного розвитку країн снд

План:

7.1. Сучасний стан і загальна економічна характеристика

7.2. Значення СНД у розвитку міжнародної економіки

7.3. Економічні зв’язки

7.1. Сучасний стан і загальна економічна характеристика

Співдружність Незалежних Держав (СНД) – міждержавне об’єднання, яке було утворено Білоруссю, Росією та Україною. В Угоді про утворення СНД, підписаному 8 грудняя 1991 р. в Минску, ці держави констатували, що СРСР, в умовах глибокої кризи і розпаду, зупиняє своє існуванняание, і вказали про наміри розвивати співдружність в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та ін. областях. 21 грудня 1991 р. до Угоди приеднались Азербайджан, Віпменія, Казахстан, Кіргзія, Молдова, Таджикістан, Туркменія, Узбекістан. Ці країни підписали разом з Белорусю, Росією і Україною в Алма-Аті Декларацію про цілі та принципи СНД. В 1993 році було прийнято Устав СНД, який передбачає сфери сумісної діяльності держав: забезпечення прав і свобод людини, координація зовнішньополітчної діяльності, співдружність у формуванні загального економічного простіру у розвитку систем транспорту й зв’язку, охрана здоров’я населення і довкілля, питання соціальної та іміграційної політики, боротьба з організованною злочинністю, співдружність в обороній політиці і охорані зовнішніх кордонів.

Поряд з дійсними членами до СНД можуть бути асоційовані члени, які приймають участь в окремих видах діяльності організації

Зараз членами СНД є:

1. Азербайджан;

2. Вірменія;

3. Біларусь;

4. Казахстан;

5. Кіргизстан;

6. Молдова;

7. Росія;

8. Таджикістан;

9. Туркменія;

10. Україна;

11. Узбекістан.

7.2. Значення снд у розвитку міжнародної економіки

В 1993 році держави-члени підписали Угоду про утворення Економічного союзу, але й на сьогодні інтеграція в СНД відповідає тільки рівню зоні преференційної торгівлі.

СНД має велике значення у розвитку міжнародної економіки, особливо для країн з перехідною економікою. Економічний простір СНД є потенційно широким ринком збуту різних товарів цих країн і джерелом поставки необхідної сировини (особливо енергоносіїв), машин і устаткування, товарів широкого споживання. Багато товарних груп користуються пільговими тарифами. Більшість країн, членів СНД, має безвизовий режим, що полегшує вільнуму пересуванню робочої сили. Налагоджуються на новій ринковій основі виробничі і комерційні зв’язки між виробництвами країн-членов, розвивається співдружність в кредитно-фінансовій сфері.

7.3. Економічні зв’язки

В країнах СНД (за вийнятком Білорусі) реформування економіки здійснювалося за шоковим варіантом, тобто був взятий напрям на економічні перетворення у найкоротші строки, з докорінню зламкою соціалістичних економічних структур. Практично тільки з 2000 року почалося наростання темпів економічного розвитку в країнах. Основними напрямками реформування стали роздержавлення власності та лібералізація цін. Згодом були запровадження національні валюти. Починаючи з 2000 року в більшості країн інфляція має помірний характер, хоч її рівень вище, ніж в розвинутих країнах.

На економічний розвиток країн СНД негативний вплив мала валютно-фінансова криза в серпні 1998 р., якарозпочалася в Південно-Східній Азії, яка спровокувала “втечу капіталу”.

Наслідком економічних зрушень початку перехоіного періоду стало істотне падіння абсолютних розмірів ВВП. У 2000 р. сукупний ВВП країн СНД становив лише 66%, а продуукція промисловості – 60% від рівня 1991 року. Інвестиції в основний капітал скоротилися до 33% рівня 1991 року.