Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
билеты на право.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
570.88 Кб
Скачать
  1. Так

  2. Задовольнити Грушина. Оскільки Грушин готівкових коштів не приймав, а виписував рахунок, за яким покупець сплачував обумовлену суму через Ощадбанк

Білет№16

1.Особливості створення та функціонування командитних товариств.

Командитне товариство – це господарське товариство, якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення(повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами(вкладники). В командитному товаристві є повні учасники і вкладники. Командитне товариство поєднує ознаки повного товариства(учасники, які несуть відповідальність усім своїм майном) і товариства з обмеженою відповідальністю(наявність вкладників, що несуть відповідальність в межах своїх вкладів). Повні учасники здійснюють управління діяльністю командитного товариства. При цьому особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Вкладникам заборонено брати участь в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дії повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю. Вкладник зобов’язаний зробити вклад до статутного фонду. При цьому сукупний розмір вкладів не повинен перевищувати 50% статутного фонду командитного товариства. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками.

2.Умови порушення справи про банкрутство та стадії провадження справи про банкрутство.

В світовій практиці під банкрутством розуміється визнана судом абсолютна неплатоспроможність боржника. Абсолютна неплатоспроможність означає неможливість для боржника задовольнити вимоги кредиторів в даний момент і можливість подібного задоволення в майбутньому. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Етапи провадження в справі про банкрутство:

  1. Подання до госп.суду заяви про порушення справи про банктрутство. Прийняття судом або відмова у прийняті заяви про порушення справи про банкрутство.

  2. Порушення провадження у справі про банкрутство (суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутсво, не пізніше ніж на 5 день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутсво). Накладення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

  3. Проведення підготовчого засідання. У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника. Призначення розпорядника майна боржника.

  4. Подання заявником до офіційних друкованих органів у 10-денний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.

  5. Подання кредиторами у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство письмових заяв про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують, і складення реєстру вимог кредиторів.

  6. Проведення попереднього засідання госп.суду не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду і визначення розміру визнаних судом вимог кредиторів.

  7. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів протягом 10 днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання госп.суду.

  8. Прийняття судом рішення за клопотанням комітету кредиторів про проведення санації боржника.

  9. Прийняття госп.судом постанови про визнаня боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Призначеня ліквідатора.

  10. Опублікування відомостей про визнання боржника і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у 5-денний строк з дня приняття постанови про визнання боржника банкрутом.

  11. Передача органами управління банкрута бухг.та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора.

  12. Проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута і продаж банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

  13. Затвердження госп.судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Винесення госп.судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

Визначення: Позовна давність – це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Іншими словами, це строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

Реєстрація – це така реєстрація, коли об'єкт нерухомості вперше записується в реєстрову книгу і йому присвоюється черговий реєстровий номер у цій книзі. Разом з об'єктом нерухомості в реєстрову книгу під тим же реєстровим номером записується і суб'єкт права власності - фізична чи юридична особа.

Застава – це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

16

    1. Установчі документи, законодавчо реєстрована картка, довідка про перереєстрацію

    2. Статутом

    3. Ні тому, що вже був створений статутний фонд

Білет№17

1.Умови створення, статус та особливості функціонування дочірніх підприємств.

Дочiрнє пiдприємство — це пiдприємство, єдиним засновником i власником якого є iнше пiдприємство.

Створити, реорганiзувати, лiквiдувати таку структуру, а також затвердити її статут мають право загальнi збори акцiонерiв, засновникiв, учасникiв господарських товариств або керiвник пiдприємства (залежно вiд того, до чиєї компетенцiї належить вирiшення цього питання). Інiцiатором створення дочiрнього пiдприємства може бути керiвник (голова правлiння) або директор товариства. Така особа готує технiчно-економiчне обґрунтування потреби у створеннi дочiрнього пiдприємства, розробляє положення про дочiрнє пiдприємство та проект його статуту. Цi документи та клопотання про створення дочiрнього пiдприємства iнiцiатор подає на розгляд правлiнню, радi директорiв або засновникам. У згаданих органах вивчають документи й ухвалюють рiшення. Якщо це рiшення є позитивним, то питання про створення дочiрнього пiдприємства вносять до порядку денного наступних загальних зборiв акцiонерiв або учасникiв. Далi процедура виглядає так: 1. Загальнi збори ухвалюють рiшення про створення дочiрнього пiдприємства. 2. На материнському пiдприємствi вибирають назву дочiрнього пiдприємства, його мiсце положення й узгоджують цi питання з представниками мiсцевої виконавчої влади. 3. На пiдприємствi-засновнику розробляють статут дочiрнього пiдприємства. Тут визначають структуру дочiрнього пiдприємства: до його складу можуть входити декiлька спецiалiзованих фiлiй або iнших вiдокремлених пiдроздiлiв. У статутi детально описують цiлi й завдання дiяльностi дочiрнього пiдприємства, вказують обсяг повноважень та прав керiвника на iншi юридичнi дiї. Дочiрньому пiдприємству можна надати такi права: • право повного господарського ведення. Дочiрнє пiдприємство володiє, користується й розпоряджається майном на власний розсуд, застосовуючи щодо майна будь-якi дiї, що не суперечать чинному законодавству; • право оперативного управлiння. Дочiрнє пiдприємство тiльки володiє й користується майном. Натомiсть розпоряджатися цим майном може тiльки за згодою материнського пiдприємства. В обох випадках материнське пiдприємство має право власностi на майно свого дочiрнього пiдприємства та на свою частку прибутку, одержану внаслiдок господарського використання цього майна. Материнське пiдприємство має право ухвалити рiшення про створення статутного фонду дочiрнього пiдприємства й видiлити на цi потреби частину основних фондiв та iншi матерiальнi цiнностi або грошi. При цьому належить оформити вiдповiдний акт приймання-передачi.

У статутi дочiрнього пiдприємства доцiльно врегулювати питання майнової вiдповiдальностi за зобов’язаннями материнського й дочiрнього пiдприємства. У цьому документi потрiбно також визначити принципи та умови розподiлу його прибутку. 4. Керiвник материнського пiдприємства призначає керiвника дочiрнього пiдприємства й укладає з ним контракт (трудовий договiр). Таке призначення i такий контракт має затвердити правлiння або рада директорiв. У контрактi вказують термiн повноважень керiвника дочiрнього пiдприємства та умови продовження часу дiї його повноважень, його права й обов’язки, вiдповiдальнiсть, умови оплати працi та премiювання за пiдсумками господарської дiяльностi. 5. Материнське пiдприємство реєструє своє дочiрнє пiдприємство. Реєстрацiя вiдбувається за такою самою схемою, що й реєстрацiя суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi. 6. Новостворене пiдприємство ставлять на облiк в управлiннi статистики, у мiсцевiй податковiй iнспекцiї, Пенсiйному фондi, Фондi соцiального страхування та службi зайнятостi. 7. Керiвник дочiрнього пiдприємства отримує дозвiл на виготовлення печатки та штампiв, а також iншi дозволи (патенти, лiцензiї тощо). 8. Для дочiрнього пiдприємства вiдкривають розрахунковi рахунки в банку.