- •1)Предмет, мета, структура та завдання курсу «Загальне мовознавство».
- •2)Міждисциплінарні звязки мовознавства.
- •3) Функції мови
- •4)Структура мови (моє: системний хар.Мови)
- •5) Основні і не основні одиниці мови.
- •6)Мовні рівні
- •7)Ієрархія мовних рівнів.
- •8)Парадигматичні, синтагматичні відношення
- •9)Мова і мовлення
- •10) Мова і мислення
- •11.Проблема співвідношення мови і мислення
- •12. Мова як явище, що історично розвивається.
- •13. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
- •14. Природа мовних змін
- •15. Мовні контакти
- •16. Субстрат суперстрат, адстрат.
- •17. Синхронія і діахронія
- •18. Літературна мова та її ознаки
- •19. Мова як знакова система.
- •20. Види знаків.
- •21. Природа мовного знака.
- •22. Мова і суспільство
- •23) Діалектика суспільного та індивідуального в мові
- •24. Суспільні функції мови.
- •25. Суспільний характер мовної норми.
- •26. Залежність мови від позамовних факторів
- •27. Мова, нація, держава
- •28. Мова і культура.
- •29. Мова і релігія
- •30. Методологія дослідження мови
- •31. Поняття про методологію та метод.
- •34)Біблія і проблеми сутності мови (лекція Белея).
- •35)Мовознавство в давній Індії.
- •36)Античне мовознавство
- •37)Європейське мовознавство епохи Середньовіччя та Відродження.
- •38)Граматика Пор-Рояля
- •39)Українське мовознавство князівської доби
- •40) Українське мовознавство хіv – хvіі ст.
- •41)Поява порівняльно-історичного мовознавства.
- •42)Словянська компаративістика (й. Добровський, а.Востоков)
- •43) Мовознавча концепція в. Фон Гумбольдта.
- •44)Мовознавчі погляди а. Шлейхера.
- •45)О. Потебня видатний український мовознавець.
- •46) Молодограматичний напрям у мовознавстві.
- •47) Лінгвістична концепція Яна Бодуена де куртене.
- •48)Мовознавчі здобутки і. Франка, к. Михальчука, с. Смаль-Стоцького, і. Огієнка.
- •49) «Курс загальної лінгвістики ф. Де Соссюра»
- •50)Українське Мовознавство 20—40-х років XX ст.
- •51) Мовознавство в ссср міжвоєнної доби
- •52)Копенгагенська глосематика(структуралізм)
- •53) Українське мовознавство повоєнної доби
- •54)Українські мовознавці діаспори
- •55)Розвиток мовознавства в незалежній Україні
44)Мовознавчі погляди а. Шлейхера.
А. Шлейхер - основоположник натуралізму. Основними працями Шлейхера є «Мови Європи в систематичному огляді» (1850), «Морфологія церковнослов'янської мови»
(1852), «Про морфологію мови» (1859). Натуралістична концепція мови найповніше і
найчіткіше викладена у працях «Теорія Дарвіна і мовознавство» (1863) і «Значення мови для природної історії людини» (1865). У них у концентрованому вигляді подано теоретичні погляди Шлейхера, в яких синтезовано ідеї Боппа, Гумбольдта і Дарвіна.
Шлейхер вважає, що «встановлені Дарвіном для видів тварин і рослин закони можуть бути застосовані в головних своїх рисах до організмів мов». Цю тезу автор підкріплює окремими положеннями. Так, зокрема, він переносить запозичену з біологічної систематики класифікацію рослин і тварин (рід, вид, підвид, різновид, особина) на класифікацію мов. Роду відповідає прамова, виду — мова певного етносу, підвиду — діалект, різновиду — говірка, особині — мовлення окремих людей. Розвиток мови, за Шлейхером, відбувається за законами, які не мають винятків (поняття законів розвитку мови вперше ввів у мовознавство саме Шлейхер). Учений переносить на мову закон мінливості видів і закон боротьби за існування. На його думку, в мовознавстві навіть легше, ніж у природознавстві, простежити зміну мов, установити походження нових форм із колишніх, оскільки є давні пам'ятки писемності, які засвідчують факти мов, що існували більше двох тисячоліть тому (санскрит, давньолатинська та ін.). Як весь органічний світ розвивався з одноклітинних організмів, так само й мови світу беруть свій початок від найпростіших мов. Відмінності між мовами зумовлені відмінностями життєвих умов народів, які користуються тією чи іншою мовою. Оскільки мова — це природний організм, то людина безсила суттєво щось змінити в ній, так само як не може змінити будову людського організму. Життя мови, за переконанням Шлейхера, складається з двох періодів: доісторичного та історичного (цю тезу вчений запозичив у Гегеля). У доісторичному періоді мова розвивається від простої до складної, збагачується новими формами (тут Шлейхер іде за Гумбольдтом, який стверджував, що всі вищі форми мови виникли з простіших). В історичному періодівідбувається регрес, розпад мови (звуки «зношуються», зникає багатство форм, простежується тенденція до спрощення). Це період старіння і поступового вмирання мови. Цим твердженням Шлейхер заперечує Гумбольдту, який вважав, що мова постійно вдосконалюється. Під впливом природничих наук Шлейхер створив свою теорію родовідного дерева. Його заслугою є те, що він чітко сформував поняття індоєвропейської прамови, тобто мови, від якої походять усі індоєвропейські мови. Такою мовою він цілком резонно вважав не санскрит, як вважали до нього, а мову, яка існувала до появи писемності і зникла, але яку на основі живих мов та пам'яток писемності мертвих мов можна реконструювати. Шлейхер, на відміну від інших лінгвістів, розрізняв мовознавство і філологію. Мовознавство відносив до природничих наук, а філологію — до історичних. Мовознавця він порівнював із ботаніком (вивчає все, що є в мові), а філолога (літератора) — із садівником (доглядає за мовою, культивує все краще в ній).