- •1)Предмет, мета, структура та завдання курсу «Загальне мовознавство».
- •2)Міждисциплінарні звязки мовознавства.
- •3) Функції мови
- •4)Структура мови (моє: системний хар.Мови)
- •5) Основні і не основні одиниці мови.
- •6)Мовні рівні
- •7)Ієрархія мовних рівнів.
- •8)Парадигматичні, синтагматичні відношення
- •9)Мова і мовлення
- •10) Мова і мислення
- •11.Проблема співвідношення мови і мислення
- •12. Мова як явище, що історично розвивається.
- •13. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
- •14. Природа мовних змін
- •15. Мовні контакти
- •16. Субстрат суперстрат, адстрат.
- •17. Синхронія і діахронія
- •18. Літературна мова та її ознаки
- •19. Мова як знакова система.
- •20. Види знаків.
- •21. Природа мовного знака.
- •22. Мова і суспільство
- •23) Діалектика суспільного та індивідуального в мові
- •24. Суспільні функції мови.
- •25. Суспільний характер мовної норми.
- •26. Залежність мови від позамовних факторів
- •27. Мова, нація, держава
- •28. Мова і культура.
- •29. Мова і релігія
- •30. Методологія дослідження мови
- •31. Поняття про методологію та метод.
- •34)Біблія і проблеми сутності мови (лекція Белея).
- •35)Мовознавство в давній Індії.
- •36)Античне мовознавство
- •37)Європейське мовознавство епохи Середньовіччя та Відродження.
- •38)Граматика Пор-Рояля
- •39)Українське мовознавство князівської доби
- •40) Українське мовознавство хіv – хvіі ст.
- •41)Поява порівняльно-історичного мовознавства.
- •42)Словянська компаративістика (й. Добровський, а.Востоков)
- •43) Мовознавча концепція в. Фон Гумбольдта.
- •44)Мовознавчі погляди а. Шлейхера.
- •45)О. Потебня видатний український мовознавець.
- •46) Молодограматичний напрям у мовознавстві.
- •47) Лінгвістична концепція Яна Бодуена де куртене.
- •48)Мовознавчі здобутки і. Франка, к. Михальчука, с. Смаль-Стоцького, і. Огієнка.
- •49) «Курс загальної лінгвістики ф. Де Соссюра»
- •50)Українське Мовознавство 20—40-х років XX ст.
- •51) Мовознавство в ссср міжвоєнної доби
- •52)Копенгагенська глосематика(структуралізм)
- •53) Українське мовознавство повоєнної доби
- •54)Українські мовознавці діаспори
- •55)Розвиток мовознавства в незалежній Україні
27. Мова, нація, держава
Мова – природна система комунікативних знаків і правил їх функціонування
Нація – найвища природна форма об’єднання людей
Держава — це сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади.
Мова об’єднує народ і відрізняє його від інших народів. Спільність мови, культури і самосвідомості є суттєвими ознаками нації. У питанні співвідношення мови і етносу у науці немає одностайної думки, деякі вчені не мислять народу без спільної мови інші навпаки. Мова поєднує людей більше ніж класова, партійна чи релігійна належність, більше ніж етнічне походження. Мова забезпечує функціонування держави в усіх її виявах політичному, економічному, культурному.
Мова виражає єднiсть держави. В нацiональнiй державi ототожнюються держава, нацiя i мова (М. Сiгуан, У.Ф. Маккi).
2. Мова має величезне значення у житті бездержавних народів.
3. Кожна держава постійно тримає в полі зору мовні проблеми суспільства. Наприклад, у Китаї від віків міністерство церемоніалу, яке керувало справами освіти і екзаменами на державні посади, опікувалось дотриманням правильної вимови знаків китайського письма.
4. Одним iз найвищих виявiв самоутвердження нацiї є державний статус її мови, який законодавчо забезпечує її функцiонування в усiх без винятку сферах суспiльного життя. Цей статус має бути закрiплений в Основному Законi держави – Конституцiї.
5. Державною мовою буває переважно мова корінного населення країни. В однонаціональних державних утвореннях про цей статус мови часто навіть не згадується, позаяк це нормальне явище. Важливим чинником є і незалежність держави.
28. Мова і культура.
Культура – сукупність досягнень суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва та інших сферах духовного життя. Мова і культура взаємопов’язані. Культура впливає на мову, а мова на культуру. Відмінності мов, зумовлені своєрідністю культури зводяться до: 1. до відмінностей у лексиці і фразеології (слова, що позначають специфічні явища культури не мають однослівного перекладу(мак, гривня, рушник, вареники, кобзар, тризуб)). 2. до відмінностей у лексичних фонах слів з тотожним денотативним значенням. Такі слова можуть мати різні конотації(хата - изба), а також різні асоціативні зв’язки (укр.. калина – краса, здоров’я любов, Україна; рос. Калина – розлука і невдале заміжжя). 3. до типологічних особливостей літературних мов. Л-рна мова пов’язана з народно розмовною. Очевидним є вплив культури на стилістичну диференціацію мовних засобів. 4. до своєрідності самого процесу спілкування у різних культурах, мовний етикет у різних культурах різний. Спілкування батьків з дітьми, чоловіка з дружиною, господаря і гостя.
Якщо вплив культури на мову є очевидним, то вплив мови на культуру не піддається звичайному спостереженню. Ця проблема була порушена В. фон Гумбольдтом, а за ним Е. Сепіром і Б. Уорфом. їхню гіпотезу лінгвальної відносності остаточно ще ніхто не довів. Висловлювали й інші цікаві думки, наприклад, про те, що певними типами культури зумовлені деякі мовні структури. Однак це не теорії, а лише гіпотези.