Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
647604_4ADC6_shpori_na_ekzamen_iz_kursu_zagalne....doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
438.27 Кб
Скачать

9)Мова і мовлення

Досить поширеною була думка,що поняття мови і мовлення 1им увів у науковий біг Ф. де Соссюр. Однак це не так, бо проблема мови і мовлення була порушена вже В. фон Гумбольдтом та ін.мовознавцями.

Основоположник психологізму Г.Штейнталь розрізняв мовлення(говоріння), здатність говорити і мовний матеріал. Мова, за його уявленням – це сукупність мовного матеріалу 1-го народу. Протиставлення мови і мовлення модна узагальнити так: мова-психічне явище, що міститься в мозку людини; соціальне системне, пасивне, потенційне, нестійке, однократне, синхронічне, суттєве. Мовлення-психофізичне явище, що знаходить в фізичному середовищі; індивідуальне, несистемне, активне, реальне, стійке, довговічне, діахронічне, побічне. Оскільки існує 2 обєкти, то їх повинні вивчати дві різні науки-лінгвістика мови і лінгвістика мовлення. Сучасні лінгвісти для розмежування мови і мовлення використовують ті ознаки які запропонував Соссюр. Але у теперішньому мовознавстві все менше уваги приділяється таким протиставленням як: а)мова психічне явище, а мовлення психофізичне, б)мова-соціальне явище, мовлення-індивідуальне, в)мова-системне явище, мовлення-асистемне. Отже, ми бачимо, що до цього часу терміни, мова і мовлення та їх критерії розмежування не отримали однозначного тлумачення. Із ознак висунених для розмежування мови і мовлення після Соссюра є такі: 1)мова-щось загальне, мовлення-конкретне, 2)мова-постійна, довговічна, мислення-перемінне, нестійке, недовговічне(М. ТРУБЕЦЬКОЙ). Майже всі лінгвісти вважають мову, знанням або системою знаків, а мовлення-реалізацією цих знань, або цих системних знаків. Для правильного пояснення співвідношення мови і мовлення потрібно враховувати всі 3 можливих підходи до досліджуваного явища: гносеологічний (філософський), онтологічний (власне лінгвістичний) і прагматичний(цільовий). У гносеологічному плані мову і мовлення потрібно розглядати як явище різного ступеня абстракції. Мова-загальне абстрактне, мовлення-окреме конкретне. Знаходячись у діалектичному зв’язку мова і мовлення є відносно незалежними явищами. У плані онтологічному мова належить до психічних явищ, а мовлення до психофізичних, доступних сприйманню. Певною мірою мова відноситься до мовлення як ідеальне до матеріального. З прагматичного погляду мова являє собою щось стабільне і загальноприйняте, тоді як мовлення є оказіональним, випадковим, рухливим.

10) Мова і мислення

Проблема взаємозвязку мови і мислення належить до найкладніших і дуже актуальних питань не тільки загального мовознавтсва, але і логіки, психології, філософії. Мислення-це вищий ступінь людського пізнання, процесу відображення обєктивної дійсності, воно уможлявлює отримання знання про такі речі які не можуть бути сприйняти на чуттєвому рівні. Щодо питання взаємовідношення мови і мислення існують дві тенденції 1)відривання мови від мислення, і мислення від мови, 2) ототожнення мови і мислення. Переважна більшість мовознавців не сумніваються у наявності звязку між мовою і мислення. Головна увага вчених спрямована на виявлення х-ру звязків між цими явищами. Мова і мислення – особливі дуже складні явища, кожне з яких має свою специфічну форму і свій специфічний зміст. На думку сучасних вчених потрібно розрізняти 3 типи мислення: чуттєво-образне, технічне, поняттєве. Про те, що єдність мови і мислення не означає їх тотожності свідчать й такі факти: мислення х-ється певною самостійністю:воно може створювати поняття і втілювати їх в образи, які не мають відповідних конкретних предметів і явищ у дійсності(домовик, мавка, русалка) 2) мова-матеріально-ідеальне явище, тоді як мислення ідеальне. 3) мова-явище національне, мислення-інтернаціональне. 4)будова і закони розвитку думки і мова неоднакові.

Якщо основними одиницями мови є фонеми, морфеми, лексеми, словосполучення, речення то основними одиницями мислення є поняття, судження і умовиводи. Говорячи про зв'язок мови і мислення потрібно звернути увагу на їх генетичний аспект. У генетичному плані виникнення мислення передує появі звукової мови як в онтогенезі(в історії окремої особи), так і в філогенезі(в історії виду).

Отже, мова і мислення єдині, але не тотожні, вони нерозривні, але не злиті в одне, певною мірою автономні, і мають свої специфічні риси, які вимагають спаеціального вивчення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]