29. Мова і релігія

З релігією до нас прийшов звук «ф». Коли турки взяли Константинополь 1457рік, то монахи знайшли притулок в УКРАЇНІ та Росії і переписали там усі книги за нормами класичної церковнослов’янської мови, а це все повернуло назад мову на 200-300 років. З християнством в систему мови прийшли імена (Ісус, Павло), прізвиська, а з того почали утворюватися назви населених пунктів (Львів, Миколаїв). Через християнство прийшла літературна мова, писемність, з’явився конфесійний стиль.

30. Методологія дослідження мови

1. Термін методологія має 2 начення:

- це система вихідних принципів та спеціальних методів

- це вчення про принципи дослідницької діяльності в якійсь галузі науки

У мовознавстві виконує 4 ф-і: 1. вивчає предмет дослідження; 2. окреслення мети, і завдань дослідження 3. зазначення методів, прийомів дослідження мови 4. оцінка ступенів результатів (огляд л-ри)

Методологія (від метод і грец. logos «слово, вчення») -- 1) вчення про наукові методи пізнання; 2) сукупність методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки її об'єкта.

У мовознавстві виділяють 3 основні типи методології: загальнофілос. методологію, яка поширюється на всі науки; загальнонаук. методологію, яка стосується методів і принципів, актуальних для окр. наук, що охоплюють і мовознавство (іноді цей рівень приєднується до першого і частково третього); спец.-лінгв. методологію, яка стосується методів і прийомів, специфічних для самого мовознавства.

Загально філософська методологія (пошир на всі науки) вона використ. Не тіки матеріалістичну ф-фію, а й ідеалістичну. Для неї характерні такі принципи:

- принцип системності: мову слід вивчати в усіх її істотних зв’язках з іншими явищами дійсності. Цей принцип зобов’язує вивчати мову як суспільне явище…

- принцип історизму в основі лежить принцип руху. Необхідно вивчати історію тобто як явище виникло, основні етапи, чим дане явище стало тепер. Цей принцип реалізується в порівняльно-історичному методі

- діалектний принцип єдності і боротьби протилежності

- врахування переходу кількості в якість

- діслдження від абстрактного до конкретного

- діалектичне розуміння і взаємовідношення

- врах. Кат кількості і якості; часткового і загально; причини і наслідку; простору і часу…

31. Поняття про методологію та метод.

Методологія (від метод і грец. logos «слово, вчення») -- 1) вчення про наукові методи пізнання; 2) сукупність методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки її об'єкта.

Метод (від грец. methodos «шлях дослідження, пізнання») -- система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні і практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності. Термін метод не однозначний: його застосовують у загальнонауковому, філософському значенні, у спеціально-науковому (що стосується окремої галузі нау-ки -- фізики, хімії, математики, історії, літерату-рознавства, мовознавства тощо) і у значенні, яке збіга-ється зі значенням терміна методика.

Методи дослідження мови: описовий метод;- порівняльно-історичний;- зіставний;- структурний; - м. - математичний м.;;- м. соціолінгвістики;- психолого-аналітичний; лінгвогеографія. (деструктивного аналізу; - м. компонентного аналізу; статистичний комп’ютерної технології;- комплексний підхід;- експеримент фонетичний;- м. психолінгвістики; дескриптивно-історичний;- м. опозиції;- м. контекстуальної інтерпретації та ін.)

Методологія є ширшим поняттям ніж метод, оскільки методологія - це система спеціальних методів.

32. Порівняльно-історичний метод - це перший лінгвістичний метод, який виник на поч. ХІХ ст..з порівняльно-історичного мовознавства(Ф. Бопп, Я. Грімм, Р. Раск), які на різному мовному матеріалі з 1816 по 1821рр порівнювали мовні факти різних мов і різні періоди їх розвитку встановлювали ґенезу цих мов.

Бопп на підставі одного слова «бути» довів спорідненість санскриту і германських мов.

Порівняльно-історичний метод – це набір прийомів і методик скерованих на визначення кола споріднених мов та ступеня їх спорідненості. Основним прийомом порівняльно-історичного методу є реконструкція. Реконструкція була тоді, коли знали розвиток мови.

А.Шлейхер визначив 3 ступені спорідненості мови: сім’я, група, підгрупа

Об’єктами вивчення порівняльно-історичного методу є як споріднені мови так і не споріднені. ПІМ ґрунтується на кількох постулатах: 1. споріднені мови походять від однієї мови-основи або прамови. 2. є 3 ступені спорідненості мов (сімя група, підгрупа). 3. відмінності у структурі споріднених мов пояснюються специфікою їх розвитку. 4. зміни у мовній структурі відбуваються за певними законами.

Зіставний метод – це набір прийомів і методик покликаний зясувати спільні і відмінні риси у структурі мови. Він ставить завдання, що є спільного у структурі мови. Гумбольт виділив: флективні мови (закінчення); аглютинативні (суфікси); інкорпоруючі (морфологічні і синтаксичні значення виражаються одною словоформою); кориневі (мають лише корені).

Дуже активно цей метод використовувався представниками

Зіставний метод спрямований передусім на вияв¬лення відмінностей між зіставлюваними мовами, він ніби є зворотним боком порівняльно-історичного: якщо порівняльно-історичний метод має на меті встановлю¬вати відповідності, то зіставний насамперед шукає від¬мінності, на що звернув увагу О. О. Реформатський: «Хоч у самій техніці застосування вони [порівняльно-історичний і зіставний методи — М. К. можуть збіга¬тися, «виходи» порівняльного іставного аналізу різ¬ні: перший зорієнтований на виявлення подібного, дру¬гий — на виявлення різного» [Реформатский 1962: 23—24]. Зіставний метод установлює між порівнюваними мовами відношення контрасту на всіх мовних рівнях: діафонію (фонологічні розходження), діаморфію (гра¬матичні розходження), діасемію (семантичні розхо¬дження) і діалексію (лексичні розходження). 

Описовий метод – це набір методик і прийомів спрямований на виявлення і опис структури та функцій досліджуваних одиниць мови. Процедури ОМ: визначення одиниці дослідження; з’ясування структури досліджуваних одиниць; з’ясування функцій досліджуваних одиниць. Особливістю використання ОМ є його синхронний характер. Він можже застосовуватися і на базі історичного матеріалу, але він не передбачає динаміки розвитку мовних одиниць (просто робиться фото). Але ОМ часто супроводжується прийомом культурно-історичної інтерпретації.

Структурний метод – виник у ХХ ст. у міжвоєнний період, засновник Ф. де Соссюр, написав «Курс загальної лінгвістики». «Мова є системою і між елементами системи є опозиційні відношення». Ф. де Сосюр.

Цей метод виник у 20-х роках XX ст. як антитеза порівняльно-історичного. Поштовхом до появи цього методу і взагалі структурного напряму в мовознавстві стали праці Ф. де Соссюра і І. О. Бодуена де Куртене. Основні ідеї теорії структуралізму можна звести до таких положень: 1) реальним є не окремий факт (звук, морф, слово та ін.), а реальною є мова як система; сис­тема не є сумою, що складається з елементів, вона ви­значає ці елементи; 2) відношення домінують над еле­ментами; основними є опозиційні відношення; 3) оскіль­ки в мові основним є відношення, то для вивчення мови можна застосовувати математичні методи.

Мета структурного методу — вивчення мови як ці­лісної функціональної структури, елементи й частини якої співвіднесені й пов'язані строгою системою лінгвальних відношень. Структурний підхід до вивчення мови не тільки до­цільний, а й необхідний, оскільки спрямований на вив­чення внутрішньої організації самого механізму мови. Тільки загальним напрямком філософських і взагалі наукових ідей XIX ст. пояснюється те, що мовознавст­во спочатку вивчало розвиток мови, а не її структуру. Девіз структурного методу — несуперечливий, об'єк­тивний і економний опис мовних фактів.

Структурний метод застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені строгою системою зв'язків і відношень. Структурний метод реалізується в 4-х методиках лінгвістичного аналізу:

• дистрибутивний аналіз – вивчення одиниць мови на підставі інших одиниць з якими вони сполучуються (використ. При дослідженні асоціації екзамени, канікули, обід)

• аналіз за безпосередніми складниками

• трансформаційний аналіз

• компонентний аналіз – полягає у розчленуванні мовних одиниць на неподільні елементи, використовується в семасіології (студент (особа, навч у внз, чоловічої статі) студентка(особа, навч у внз, жіночої статі).

Соціолінгвістичний метод – набір прийомів і методик покликаний розкрити стосунки мови і соціуму. Основними прийомами є: опитування, анкетування, інтерв’ю, експеримент.

Найкращим є експеримент. Яка ваша рідна мова? –укр. А як ви називаєте батька? –папа. Отже рідною мовою є російська мова.

 Методи, специфічні для соціолінгвістики як мовознавчої дисципліни, можна розділити на методи збору матеріалу, методи його обробки й методи оцінки вірогідності отриманих даних й їхньої змістовної інтерпретації.

Анкетування (від фр. enquete) — процес збору первинних матеріалів  соціологічних, економічних, демографічних, маркетингових та інших дослідженнях

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт підчас безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відповідей респондентів на сформульовані запитання.   Методи опитування поділяються, в свою чергу, на: анкетування й інтерв'ювання. Відповідно, анкета - це тиражований, упорядкований за формою та змістом набір запитань у формі опитувального листка.   Анкетування має суттєву перевагу: опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока порівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв'ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роздавати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування - найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації. Інтерв'ю (англ. interview) — це бесіда, вибудо вана за певним планом через безпосередній контакт інтерв' юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. В соціологіївикористовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації

Спостереження — пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник, тобто спостерігач не впливає на розвиток подій. Його примітивною формою — життєвим спостереженням — користується кожна людина у своїй повсякденній практиці.

Експериме́нт  1. Спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування. 2.Форма пізнання об'єктивної дійсності, один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами.

Види експериментів:

- пасивний експеримент та

- активний експеримент

Математичний метод – покликаний зясувати кількісні параметри досліджуваних мовних одиниць. Основними прийомами є : 1. прийом кількісних підрахунків. 2. п. статистичних підрахунків – передбачає використання формул. За числом R можна обрахувати давність мови. 85% активна лексика, 15%-пасивна лексика (1200слів).

33. Метод лінгвогеографії – це один з не багатьох методів, коли саме українці прислужилися до його виникнення.Укр. мовознавство подало приклад розвитку на рівні світових стандартів. Засновником методу є К. Михальчук, який опублікував у 1872р. («Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини». Тут була подана лінгвістична карта наріч української мови, які поділив на 3 наріччя.

Метод лінгвістичної географії (ареальний) — сукупність прийомів, які полягають у картографуванні елементів мови, що розрізняють її діалекти. Зв'язок методу лінгвогеографії з порівняльно-істо¬ричним полягає у тому, що він також має на меті відтворення картини діалектного членування прамовних спільнот і виявлення ареальних зв'язків між мовами, які становлять ці спільноти. Крім того, про тісний зв'язок цих двох методів свідчить і те, що в тих мов¬них групах або сім'ях, у яких відсутні старописемні пам'ятки, порівняльно-історичний метод спирається на дані сучасних мов і діалектів Одним із завдань лінгвістичної географії є точне вивчення зон поширення певних мовних (діалектних) явищ. Нанесення цих явищ на географічні карти з часом привело до опрацювання принципів і методики картографування й укладання діалектологічних карт. Кожне лінгвогеографічне дослідження передбачає чотири етапи: 1) складання питальника; 2) збір матеріалу (анкетний чи польовий); 3) картографування зібра¬ного матеріалу; 4) інтерпретація нанесеного на карту діалектного матеріалу. Матеріал наносять на карти у вигляді ізоглос, тобто ліній, які позначають (окреслюють, обмежують) територію поширення певного мовного факту. Дослідження проводять у двох аспектах — синхронічному та діахронічному. Шляхом синхронічного аналізу визначають лінгвогеографічну ієрархію ізоглос, гові¬рок, говорів, діалектів, наріч. Об'єктом дослідження діахронічної лінгвогеографії є архаїзми й нові утворення.

Прийоми МЛ: 1. визначення ареалу дослідження(що ми будемо картографувати). 2. вибір сітки населених пунктів, де буде проводитися збір матеріалу. 3. сладання питальника.4. збір матеріалу. 5. картографування (нанесення даних на карту). 6. укладання зведених карт.