41. Робоче місце та робоча зона, санітарно гігієнічні вимоги до них.

Робо́че мі́сце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших чинних норм і оздоблена необхідними засобами для трудової діяльності.

Робоча зона – простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги

чи майданчика, на якому знаходяться робочі місця постійного або непо-

стійного (тимчасового) перебування працівників.

Види робочих місць

Залежно від рівня механізації праці виконавців розрізняють три види робочих місць:

робочі місця ручної праці, де один або декілька виконавців виконують операції за допомогою різних знарядь праці;

механізовані робочі місця, де виконавець впливає на предмет праці за допомогою механізованого інструмента або машини, праця котрих визначається і спрямовується робітником;

автоматизовані робочі місця, де робота здійснюється механізмами, виконуючими усі технологічні операції у заздалегідь встановленій послідовності. Роль виконавця тут – регламентувати робочий процес згідно із заданою технологією.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення їх в певному порядку. Продуктивність праці робітника залежить і від правильної організації його робочого місця.

Планування робочого місця

5.1.1 В приміщеннях видавництв, де робота пов’язана з нервово-емоційним напруженням, параметри повітря мають бути оптимальними за ГОСТ 12.1.005-88.

Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень видавництв наведені в таблиці 4.

5.1.2 Концентрації шкідливих речовин в повітрі приміщень видавництв не повинні перевищувати гранично-допустимих норм, наведених в таблиці 5.

5.1.3 Працюючі ВТП інтенсифікують аероіонїзацію повітря. Оптимальним в зоні дихання працівника вважається вміст легких аероіонів обох знаків від 1,5х100 до 5х1000 в 1 см2.

5.2 Освітлення

5.2.1 Освітленість виробничих і побутових приміщень у видавництвах має відповідати вимогам СНиП II-4-79. Усі приміщення видавництв, за винятком фотолабораторії, мають бути забезпечені природним освітленням.

5.2.2 Природне та штучне освітлення у виробничих приміщеннях має забезпечувати сприятливі умови для зорової та загальної працездатності. Норми мінімальної освітленостї виробничих дільниць (на робочих місцях) у видавництвах наведено в таблиці 6.

Освітленість проходів на рівні підлоги не менше 25% освітленості робочих місць, але не нижче 75 лк (при газорозрядних лампах).

5.2 3 При природному освітленні для захисту від прямого та відбитого світла з поверхні екранів і клавіатури необхідно передбачити сонцезахисні пристрої та правильне розташування робочих місць відносно вікон (природний потік світла має попадати на робочу поверхню з лівого боку).

5.2.4 Штучне освітлення досягається системою загального освітлення. Для окремих робочих місць застосовується система комбінованого освітлення — загальне плюс місцеве.

5.2.5 В світильниках слід використовувати переважно газорозрядні люмінесцентні лампи типу ЛБ чи типу ЛХБ, в світильниках місцевого освітлення допускається використання ламп розжарювання.

Застосування відкритих ламп для загального та місцевого освітлення не допускається.

Найбільш раціональними для загального освітлення є світильники розсіяного світла.

5.2.6 Для місцевого освітлення передбачаються світильники з відбивачами, що не просвічуються і розташовані нижче рівня очей працівника та мають захисний кут не менше 30O.

5.2.7 3 метою обмеження відбитого та прямого блиску робочої поверхні світильники загального та місцевого освітлення необхідно розміщувати так, щоб дзеркальне відображення світної поверхні від робочої поверхні не співпадало з лінією зору працівника та не створювало відблиску на поверхні екрану.

5.2.8 Для зниження пульсацій світлового потоку газорозрядних джерел світла слід використовувати багатолампові люмінесцентні світильники, вмикати лампи в різні фази мережі змінного струму.

5.2.9 В полі зору працівника має бути забезпечений рівномірний розподіл яскравості. Нерівномірність освітленості на робочому місці допускається не більше 1,3, а в проходах 1,5.

5.2.10 У видавництві має бути організоване своєчасне очищення світильників і заміна перегорілих та застарілих джерел світла.

Перегорілі газорозрядні лампи треба зберігати в спеціальних ємкостях або на відкритих майданчиках з підвітряної сторони на відстані не менше 100 м від споруд і періодично партіями вивозити для знешкодження та демеркуризації на спеціальних підприємствах у відповідностї з ДНАОП 0 03-1 43-88.

5.2.11 Віконне скло необхідно чистити від пилу і бруду не менше двох разів на рік. Для очищення вікон необхідно використовувати спеціальні пристрої (пересувні вишки, драбини).

5.3 Шум

5.3.1 Рівень шуму в приміщеннях видавництв не повинен перевищувати норм, встановлених ГОСТ 12.1.003-83, СН 3223-85.

Допустимі рівні шуму в приміщеннях і на робочих місцях у видавництвах наведено в таблиці 7.

5.3.2 В приміщеннях, в яких рівень шуму перевищує допустимі значення, слід проводити будівельно-акустичні, віброакустичні заходи та застосовувати засоби індивідуального захисту для зниження рівня шуму.

Будівельно-акустичні заходи:

— встановлення підвісних акустичних стель з акустичної плити;

— облицювання стін вбирною гіпсовою перфорованою плитою, перфорованими азбестоцементними листами;

— покриття підлоги килимовим покриттям;

— ізоляція робочих місць деревом (дуб, береза), склом, плексигласом, шкірою, поролоном.

Віброакустичні заходи:

— встановлення обладнання на прокладки з повстини чи поролону;

— встановлення обладнання на гумові чи пружинні віброопори.