38. Класи шкідливості підприємств за санітарними нормами. Санітарно-захисні зони підприємств.

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони — 0,8 від значення нормативу.

Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15% загальної площі підприємства.

Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом

Сучасне виробництво повинно орієнтуватись на безвідходні технології, які не забруднюють навколишнього середовища хімічними, фізичними, біологічними відходами. В іншому випадку, у разі неможливості впровадження безвідходних технологій, створюються санітарно-захисні

зони (СЗЗ), які відокремлюють шкідливе виробництво від жилої забудо-

ви. Для промислових підприємств, залежно від характеру та потужності

виробництва, санітарні норми передбачають 5 класів СЗЗ:

I клас - 1000 м (виробництва переважно хімічної промисловості);

II клас - 500 м (виробництва хімічної та металургійної промисловос-ті);

III клас - 300 м (гірничо-збагачувальні комбінати, виробництва буді-

вельних матеріалів);

IV клас - 100 м (підприємства текстильної, легкої, харчової промисло-

вості тощо);

V клас - 50 м (великі друкарні, меблеві фабрики і ін.).

Використання СЗЗ регламентується санітарними нормами проекту-

вання промислових підприємств.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, що сприятиме кра-

щому захисту навколишнього середовища від шуму, газів, виробничого

пилу тощо.

Визначають величину СЗЗ залежно від концентрації шкідливих речо-

вин в атмосферному повітрі. СЗЗ мають дві межі. Внутрішня межа грани-

чить з виробничим майданчиком. Зовнішня межа встановлюється на такій

відстані від виробничого майданчика, яка забезпечує гранично допустиму

концентрацію та гранично допустимий рівень шкідливих чинників в ат-

мосферному повітрі.

Розміри СЗЗ для сільськогосподарських підприємств визначаються

чинними санітарними нормами промислових підприємств. Так, для ферм

великої рогатої худоби розмір СЗЗ становить 300 м, птахофабрик – 1000

м, свинокомплексів – 2000 м, для складів зберігання мінеральних добрив

і пестицидів – 200 м, теплиць і парників з біологічним підігрівом – 100 м,

сховищ фруктів й овочів – 50 м.