30. Економічне та соціальне значення охорони праці.

Поліпшення умов та охорони праці стає одним з важливих напрямків

підвищення матеріального та культурного рівня життя народу, а це, у

свою чергу, сприяє зростанню якості та продуктивності праці, підвищен-

ню соціально-економічних показників виробництва, зменшенню коштів

на витрати від травматизму, професійних захворювань і аварій.

Але сьогодні близько 38% від загальних захворювань людей в Украї-

ні пов'язані з дією небезпечних і шкідливих факторів у процесі праці. Не-

задовільний стан охорони праці негативно відбивається на економіці

держави – щорічна загальна сума витрат на фінансування відшкодування

заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов’язаних

з незадовільними умовами праці, становить понад 1 млрд. грн.

Враховуючи зазначені обставини, 29 вересня1999 р. в Україні був

прийнятий Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страху-

вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю-

вання, які спричинили втрату працездатності». Цим Законом визначені

правові основи та економічний механізм загальнообов’язкового соціаль-

ного страхування громадян від нещасного випадку, зокрема в разі повної,

часткової або тимчасової втрати працездатності. Окрім того, він створює

правове поле, фінансові й організаційні механізми для успішного розв'я-

зання наступних завдань: запобігання нещасним випадкам і професійним

захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на

виробництві, компенсації збитків внаслідок ушкодження здоров'я в про-

цесі праці.

Основними принципами соціального страхування від нещасного ви-

падку Закон проголошує:

- обов'язковий порядок страхування всіх працівників, а також учнів

та студентів навчальних закладів, коли вони набувають професійних на-

вичок;

- сплату страхованих внесків тільки роботодавцями;

- своєчасне та повне відшкодування шкоди потерпілим;

- надання державних гарантій застрахованим у реалізації їх прав;

- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану

безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності

на кожному підприємстві;

- економічну зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні

умов і безпеки праці.

До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які за-

охочення за активну участь та ініціативу у здійснені заходів щодо підви-

щення безпеки та поліпшення умов праці.

У статті 7 Закону «Про охорону праці» закріплено, що працівники,

зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безоплатно

забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або

рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають

право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скоро-

чення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільго-

ву пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенса-

ції, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору робото-

давець повинен, не пізніше як за два місяці, письмово інформувати пра-

цівника про зміни виробничих умов та розміри пільг і компенсацій, з

урахуванням тих, що надаються йому додатково.