Тема 10. Етнополітичний вимір державності

ПЛАН

1. Етноменшини як чинник геополітики.

2. Етнополітична реальність України.

3. Зовнішня міграція на території України.

РЕФЕРАТИ

1. Всеукраїнський перепис населення 2001 року: аналіз та оцінка.

2. Етнічні аспекти міграційних процесів в Україні.

3. Зовнішня міграція в Україну.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Біженці, геополітика, еміграція, етнічна асиміляція, етнічна самосвідомість, етнодемографія, етнополітика, етнополітична реальність, імміграція, міграційні рухи, міграція, репатріація.

1. Етноменшини як чинник геополітики

Історичний досвід українського державотворення свідчить, що вирішальне для нього значення мали насамперед геополітичні чинники. Специфіка української етнополітики полягає в тому, що вона традиційно була тісно пов’язана з геополітикою. На тісний зв’язок етно- та геополітики на теренах України вказує той факт, що в Україні проживають чисельні етнічні громади, які традиційно не вважалися етнічними меншинами. У минулі роки, коли геополітична карта Європи мала інший вигляд, деякі з цих громад становили частину етнічного ядра інших країн, як, наприклад, румуни та молдавани Північної Буковини і Південної Бессарабії до початку Другої світової війни. Те ж саме можна сказати про польське населення західних областей України та словаків Закарпаття, не кажучи вже про росіян південно-східних регіонів та Криму. Радикальна зміна геополітичної карти Європи, спричинена розпадом Радянського Союзу, утворення незалежної Української держави істотно змінили політичне становище багатьох етнічних груп України, передусім - в аспекті їх самовідчуття, самосвідомості тощо. Ці зміни ідентичності гучно сигналізують про себе, надто у зв’язку із ускладненою соціально-економічною ситуацією, яка змушує багатьох шукати причини кризи насамперед у незалежності і в економічних реформах. Унаслідок цього відбувається дезінтеграція суспільства за соціально-економічними та політичними і за етнічними ознаками, що загрожує руйнацією самої державності.

Говорячи про геополітичні чинники етнополітики, потенційні можливості їх впливу на українське державотворення, не можна оминути увагою і проблеми титульної нації українського етносу. Тут постає ціла низка питань, пов’язаних із національно-культурною, мовною, релігійно-церковною орієнтацією та ідентичністю, адже сама структура українського етносу сьогодні перебуває в стадії реформування, модернізації, становлення етнополітичної цілісності. Ясна річ, що цей процес тривалий і його наслідки багато в чому залежать від взаємин між титульним етносом та етнічними меншинами, адже саме ці стосунки визначають і ще довго визначатимуть українську державність як своєрідну етнополітичну систему.

2. Етнополітична реальність України

Для окреслення комплексу питань, що пов’язані з етнополітичним виміром державності, можна використати поняття “етнополітична реальність”, яке відображає сучасний стан міжетнічних відносин у державі, а також указує на такі істотні показники в житті етнічних громад, як чисельний склад, характер розселення - компактний чи дисперсний, тип поселення - сільський чи міський, релігійну орієнтацію.

Етнополітична реальність - це комплекс онтологічних та політичних ознак, завдяки яким утворюється цілісний образ етнічної орієнтації на ті чи інші цінності національного, державно-політичного буття.

Для осмислення етнополітичної реальності вкрай важливою є характеристика етнодемографічної картини. Якщо скористатися офіційними даними статистики щодо кількості населення окремих етнічних громад, то в Україні вони чітко поділяються на декілька когортних груп. Першу, цілком окрему, оскільки йдеться саме про етнічні меншини, складають росіяни. Загальна кількість їх сьогодні фіксується 8,3 млн. чол., що становить у загальнонаціональній структурі 17,3% від усього населення України. Наступну когорту складають етноси, кількість яких не досягає умовного мільйонного рубежу, але перевищує стотисячний бар’єр. В Україні таких етносів нараховується вісім. Це євреї, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, поляки, угорці, румуни. Загальна кількість їх становить приблизно 4% від усього населення держави. Третю когорту утворюють етноси, чия чисельність перевищує п’ятдесятитисячний рубіж, але не досягає стотисячного. Таких етносів в Україні три - це греки, казанські татари та вірмени. Загальне число їх у структурі народонаселення України дорівнює приблизно 0,6%. Четверта коґортна група - це етноси, кількість яких перевищує десятитисячний рубіж, але не досягає п’ятдесятитисячного. Тепер в Україні таких етногруп нараховується п’ять - це цигани, німці, гагаузи, азербайджанці та грузини. Питома вага їх у загальнонаціональній структурі народонаселення становить приблизно 0,5%. Нарешті, ще одна коґорта - це етногрупи, чисельність яких не перевищує десятитисячний бар’єр, але нараховує більше однієї тисячі чоловік даної етнічної групи. Таких в Україні щонайменше шість. Їхня питома вага в загальнонаціональній структурі становить 0,4%. Щоправда, ці статистичні дані можуть варіюватись у тому чи тому напрямі, але не настільки істотно, щоб кардинально вплинути на загальну картину. Це пов’язане з міграційними процесами, які останнім часом інтенсифікувалися, - від’їздом і в’їздом представників деяких етносів. За оперативними даними міграційної служби в Україні, вже з’явилися численні етнічні громади, які складаються з кількох тисяч. Проте, не маючи статусу постійного громадянства, вони не можуть потрапити до загальної звітності щодо етнодемографічної структури народонаселення України.

Враховуючи також інші складники етнополітичної реальності, про які вже йшлося вище, а саме - характер розселення означених етнічних громад, переважний тип поселення, а також домінантну релігійну орієнтацію, спробуємо відтворити етнополітичну реальність у вигляді комплексної таблиці, де враховані ці показники. Йдеться лише про етнічні меншини, без урахування титульного етносу.

Таблиця 1.

Етнічна група	Загальна кількість (тис. осіб)	Характер розселення	Тип поселення	Релігійна орієнтація
росіяни	8334,1	переважно дисперсний	88 % проживає в містах	православна
білоруси	275,8	дисперсно, але є сільські компактні поселення	переважно в містах	католицько-православна
молдовани	258,6	переважно компактний	переважно в сільській місцевості	православна
кримські татари	248,2	компактний	переважно в сільській місцевості	ісламська
болгари	204,6	компактний	переважно в сільській місцевості	православна, католицька
угорці	156,6	компактний	переважно в сільській місцевості	католицька і протестантська
румуни	151,0	компактний	переважно в сільській місцевості	православна
поляки	144,1	дисперсний, але реґіонально визначений	в містах	католицька
євреї	103,6	дисперсний	майже 100% проживають в містах	іудейська

Наведені у табл.1 дані свідчать, що найбільші етнічні громади України здебільшого мешкають компактно або ж регіонально визначено. Домінантною релігійною орієнтацією для них є православ’я, при цьому переважає сільський тип поселення, але в кількісному відношенні домінує урбанізоване населення найчисленніших етнічних громад України. Як відомо, компактність та урбанізованість більше сприяють політизації, ніж дисперсність і аграрний тип поселення.

Розглянемо тепер наступну когорту, чисельність якої не перевищує стотисячного бар’єра, але дорівнює не менш ніж п’ятидесяти тисячам осіб. Ці етноси можна назвати етносами вищесередньої кількості.

Таблиця 2.

Етнічна група	Загальна кількість (тис. осіб)	Характер розселення	Тип поселення	Релігійна орієнтація
вірмени	99,9	дисперсний	міський	вірмено-григоріанська церква
греки	91,5	компактний	сільський та міський	православна
татари	73,3	дисперсний	переважно міський	ісламська

Дані табл.2 показують, що етноси вищесередньої кількості живуть порівно - компактно і дисперсно. Переважає міський тип поселення, а серед релігійних орієнтирів домінує християнська орієнтація при конфесійній неоднорідності, зберігається також ісламська. На відміну від попередньої кoґорти, тут немає громад, які безпосередньо мали б контакт зі своїми історичними батьківщинами, що, звичайно, посилює відчуття ізольованості від свого етнічного ядра, але дозволяє, разом з тим, зберігати власну етнічну ідентичність.

В Україні є також етноси, які належать до середньої когорти, кількість яких в межах від десяти до п’ятидесяти тисяч чоловік. Таких громад п’ять.

Таблиця 3.

Етнічна група	Загальна кількість (тис. осіб)	Характер розселення	Тип поселення	Релігійна організація
циґани	47,6	дисперсний, але є реґіональні компактні поселення	важко визначити	переважно православна
азербайджанці	45,2	дисперсний	переважно міський	переважно іслам, але існують християнські, іудейські та ін. конфесії
грузини	34,2	дисперсний	переважно міський	грузинська автокефальна церква
німці	33,3	переважно компактний	здебільшого сільський	протестантська
гагаузи	31,9	компактний	переважно сільський	православна

Дані табл.3 вказують на переважну дисперсність розселення її представників з балансом міського та сільського типів поселення, з домінуванням християнської орієнтації та певними конфесійними відмінностями. До цієї когорти потрапили два своєрідних народи: циґани, етнос, що створив власну соціальну організацію - табір, а живучи серед іноетнічного населення, сприймає його релігійну орієнтацію як власну, та гагаузи - один із чотирьох етносів на теренах України, який може вважатися автохтоном, поряд із українцями, караїмами і кримськими татарами, адже етногенез гагаузів проходив здебільшого на території їхнього постійного проживання.

Нарешті, ще одна коґорта етнічних громад, чисельність якої перебуває в межах від тисячі до десяти тисяч осіб. Це етноси нижче середньої чисельності в структурі народонаселення України.

Таблиця 4.

Етнічна група	Загальна кількість	Характер розселення	Тип поселення	Релігійна організація
словаки	близько 10 тис.	компактний	переважно сільський	католицька
чехи	понад 9 тис.	дисперсний	переважно міський	католицька
латиші	прибл. 7 тис.	дисперсний	міський	лютеранська
литовці	понад 5 тис.	дисперсний	міський	католицька
естонці	близько 5 тис.	дисперсний, але реґіональні поселення	переважно міський	протестантська
караїми	понад 1,5 тис.	переважно компактний	міський	іудейська

З табл.4 видно, що серед цієї етнічної когорти домінує дисперсний характер розселення при переважно міському типі поселення. Тут переважає католицько-протестантська орієнтація. Своєрідністю цієї когорти є й те, що сюди потрапляє така етногрупа, як караїми - етнос автохтонного походження, для якого властива чітка етнічна ідентичність, збереження мови, антропонімів та іудейське віросповідання.

За характером розселення найчисельніших етнічних спільнот Україна поєднує дисперсність одних та компактність других, високу урбанізованість з домінуванням аграрного населення, близькість розташування до своїх історичних батьківщин з їх віддаленістю.

Далеко не всі етнічні групи представлені в цих таблицях. Не ввійшли до них так звані малочисельні (переважно по кілька сот, а то й десятків осіб) етнічні групи, вивчення яких - завдання етнології та політичної етнології. Доводиться констатувати таке явище, як партикуляризація етнічних інтересів, фраґментаризація та сепарація за власними уподобаннями, що створює своєрідну альтернативу консолідаційним процесам.