- •І.С.Міронова
- •Тема 1. Предмет “національні меншини україни”. Історіографія та джерела
- •1. Предмет та завдання курсу
- •2. Типи етнічних контактів та етнічних меншин
- •3. Історіографія проблеми
- •4. Основні джерела
- •Тема 2. Формування етнічного складу населення україни
- •1. Заселення України росіянами і білорусами
- •2. Західні та південні слов’яни в Україні ( поляки, чехи, словаки, болгари)
- •3. Євреї в Україні
- •4. Грецькі, молдовські, румунські та вірменські поселення в Україні
- •5. Колонії західноєвропейських переселенців
- •6. Цигани в Україні
- •7. Представники народів алтайської сім’ї, тюркської групи в Україні
- •8. Угорське населення
- •9. Малочисельні етнічні групи в Україні
- •Тема 3. Національні меншини в добу української національно-демократичної революції (1917 – 1920 рр.)
- •1. Національне питання і шляхи його вирішення в роки Центральної Ради. М.С.Грушевський про національні меншини
- •2. Статус національних меншин за Української держави гетьмана п.Скоропадського та Директорії унр
- •Доля єврейської національності в перші роки радянської влади.
- •Тема 4. Національні меншини україни в 20 – 30-х рр. Хх ст.
- •1. Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин
- •2. Створення і діяльність органів самоврядування національних
- •3. Діяльність національних адміністративних і судових органів
- •4. Національні адміністративно-територіальні одиниці в усрр.
- •5. Робота навчальних і культурно-освітніх закладів.
- •Тема 5. Політичні процеси проти представників
- •1. Масові репресії проти німецьких жителів
- •2. Терор проти польського населення в період тоталітаризму
- •3. Каральні заходи проти представників інших національних меншин України
- •Література
- •Тема 6. Депортації та масове знищення представників національних меншин в україні (1930 – 1950-і рр.)
- •1. Причини депортації національних меншин з України
- •2. Депортації польського і німецького населення України
- •3. Депортації інших національних меншин і груп населення України
- •4. Становище депортованого населення у 1950-і рр.
- •5. Голокост проти єврейського населення в роки Великої Вітчизняної війни
- •Проблемні питання та завдання
- •Література
- •Тема 7. Повернення і розселення народів, які були депортовані з україни
- •1. Депортовані народи України: історична довідка
- •2. Інтеграція кримських татар в українське суспільство
- •3. Повернення депортованих німців в Україну
- •Тема 8. Захист прав національних меншин
- •1. Право народів на самовизначення як один з принципів міжнародного права та можливості його реалізації після Другої світової війни
- •2. Загальна декларація прав людини 1948 р.
- •3. Європейська конвенція 1950 р. Про захист прав та основних свобод людини
- •4. Міжнародний пакт 1966 р. Про громадянські та політичні права
- •5. Нбсє і Рада Європи про права людини і національні меншини
- •6. Страсбурзька рамкова конвенція (1994 р.) про захист національних меншин
- •Тема 9. Національні меншини в чинному законодавстві україни
- •1. Захист прав національних меншин України в роки незалежності
- •2. Національні меншини та політичні процеси в Україні
- •Тема 10. Етнополітичний вимір державності
- •1. Етноменшини як чинник геополітики
- •2. Етнополітична реальність України
- •3. Зовнішня міграція на території України
- •Тема 11. Міжнаціональні відносини в україні в умовах незалежності
- •Реферати
- •3. Етномовна ситуація в Україні
- •2. Проблеми освіти та культури національних меншин
- •3. Діяльність національно-культурних товариств України на сучасному етапі
- •Тема 1. Етнічна структура України і особливості її розвитку
- •Тема 2. Національні меншини в добу Української
- •Тема 3. Національні меншини в Україні в 1920-1930-і роки
- •Тема 4. Депортації і репресії щодо національних меншин в роки
- •Тема 5. Захист прав національних меншин в післявоєнному світі
- •Тема 6. Національні меншини в чинному законодавстві України
- •Тема 7. Міжнаціональні відносини в Україні в умовах незалежності
- •Тема 8. Етнічний склад населення сучасної України
- •Тема 1. Росіяни україни в аспекті сучасних
- •Тема 2. Білоруси в україні
- •Тема 3. Молдовани в україні
- •Тема 4. Татари в україні
- •Тема 5. Болгари в україні
- •Тема 6. Угорці в україні
- •Тема 7. Поляки в україні
- •Тема 8. Євреї в україні
- •Тема 9. Вірмени в україні
- •Тема 10. Греки в україні
- •Тема 11. Цигани в україні:
- •Тема 12. Німці в україні: історія і сучасність
- •IV. Економічні засади розвитку культур національних меншин України
6. Цигани в Україні
Більшість циган (самоназва – “рома”, за даними перепису 2001 р. в Україні їх налічувалося 47,6 тис. осіб) розселені змішано з українцями, переважно в західних і південних областях. Розмовляють циганською мовою індоєвропейської сім’ї. Цигани - вихідці з Індії (І тис. н.е.). Внаслідок тривалого перебування в Єгипті деякі цигани пов'язують своє походження з цією країною, звідси назви циганських поселень на Одещині, які були утворені на “окремих землях” спеціальним указом сенату від 1836 р.: Фараонівка та Каїр. Та й на Україні іноді навіть селяни називають циган “хвараонами”. Серед селянства такий погляд поширений через те, що майже всі цигани і тепер вважають себе за єгиптян.
Більшість українських циган походить з Бессарабії, Румунії та Балкан. Сусідні, російські цигани, предки яких переселилися з Польщі, називають їх сербами. Багато циган було на Буковині. Частина їх, так званих “робі”, знаходилась в кріпацькій залежності - їх могли продати, виміняти. Лише циркуляром 1783 р. ця залежність була скасована. В минулому цигани вели кочовий спосіб життя, займалися ремеслами - ковальством, різьбярством, ювелірною справою, різними видами прикладного мистецтва. Останнім часом цигани перейшли на осілий спосіб життя (Указ Президії Верховної Ради СРСР (1956 р.).
7. Представники народів алтайської сім’ї, тюркської групи в Україні
В Україні живуть представники народів алтайської сім’ї тюркської групи. До них відносяться татари, караїми і кримчаки.
Татари (самоназва – “татар”) - головним чином поволзькі (в Україні – 73,3 тис. осіб) - живуть переважно в міських поселеннях Донбасу. Етнічну основу їх становлять тюркські племена, які дійшли до середньої Волги і Прикам'я і змішалися з місцевими фінно-угорськими племенами.
Взагалі татари поділяються на такі основні етнографічні групи: 1) поволзькі (казанські) та приуральські; 2) сибірські; 3) астраханські. Перші і другі говорять мовами кипчацької підгрупи, мова ж астраханських татар склалася на основі ногайських діалектів.
Назва народу не завжди пов’язана з його походженням. Зокрема, в етногенезі казанських татар брали участь протоболгари. Тому серед деякої частини татар була поширена самоназва булгари, а сусідні народи (чуваші, удмурти та ін.) називали їх булгарі, тобто болгарами.
В окрему етнічну спільність, враховуючи особливості етногенезу, дослідники виділяють кримських татар. В Україні їх налічується 248 тис. осіб. Живуть вони переважно в Криму, Донецькій, Херсонській і Запорізькій областях. Сформувалися з різних тюркомовних племен (хазарів, половців, татаро-монголів), які проникли в Крим (VII - XIII ст.) і змішалися з місцевими етнічними групами.
Зі скасуванням у 1944 р. Кримської АРСР значні групи населення, передусім кримські татари, були депортовані з півострова під приводом, що вони нібито були посібниками окупантів. Найбільше їх було переселено до Узбецької РСР, у Ташкентську і Самаркандську області. Інші групи депортованих були розселені в Казахстані, Молотовській, Горьківській і Костромській областях, Марійській АРСР, Башкирії. Під час переселення в перші півтора року загинуло 46,2% засланих, у тому числі понад 100 тис. дітей. 1967 р. указом Президії Верховної Ради СРСР звинувачення з кримськотатарського народу були зняті. Кримських татар реабілітували і поновили в конституційних правах. Рішенням урядової комісії СРСР 25 грудня 1989 р. їм було дозволено добровільне повернення на історичну батьківщину. Тепер заселення Криму кримськими татарами, які прибувають з місць заслання (Центральної Азії і Казахстану), триває. Кримські татари живуть також у Туреччині (близько 3 млн. осіб) й інших країнах світу.
Караїми (від арамейського караїм - чтець, самоназва – “карай”) - народ що живе переважно у Криму, Тракайському та Паневезькому районах Литви, їх загальна чисельність була у колишньому СРСР - 2809 чоловік (1989 р.), з них в Україні - 1396. За мовою належать до кипчацької підгрупи тюркської групи. Походження караїмів остаточно не з’ясовано. Одні вважають їх послідовниками секти іудаїзму, яка виникла у VІІ ст. у Месопотамії і не визнавала талмуд, інші етногенез караїмів пов’язують з хазарами, правляча верхівка яких після розгрому Хозарського каганату київськими князями осіла в Криму. З XIV ст. виникають караїмські колонії у західноукраїнських землях (Галичі, Тисмениці, Кукизові), у XV ст. - у Києві, Львові, Луцьку. Зараз найбільш компактно караїми проживають у містах Криму і в зазначених районах Литви.
Більшість кримчаків (самоназва “кримчак”) живе у містах Криму: Сімферополі, Севастополі, Керчі та Феодосії. Походження їх остаточно не з’ясовано. Одні дослідники вважають, що вони сформувалися на базі стародавнього місцевого населення Криму, яке згодом засвоїло іудаїзм, інші відносять кримчаків до нащадків єврейського населення Криму, яке перейняло тюркську мову.