Тема 1. Предмет “національні меншини україни”. Історіографія та джерела

ПЛАН

1. Предмет та завдання курсу.

2. Типи етнічних контактів та етнічних меншин.

3. Історіографія проблеми.

4. Основні джерела.

РЕФЕРАТИ

1. Національні меншини України: проблеми історіографії.

2. Етнонаціональний розвиток України.

3. Головні джерела дослідження національних меншин України.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Аборигени, автохтони, етнічні меншини, етнонаціональні спільноти України, етнополітика, колонізовані меншини, мігрантські меншини, національні відносини, національні меншини, регіональні меншини.

1. Предмет та завдання курсу

До складу Української держави входять різні етнічні спільноти. Поряд з українцями, значний відсоток становлять росіяни, а також білоруси, поля­ки, болгари, чехи й представники інших мовних груп.

У наш час, в умовах незалежної України, створюються можливості не лише для відродження і всебічного розвитку різних етнонаціональних груп, а й посилення їхніх соціаль­но-економічних, політичних і культурних зв'язків із своєю нацією, що об'єктивно протидіє процесам примусової асимі­ляції та денаціоналізації, які мали місце в минулому.

Успішному вирішенню проблем регулювання міжетніч­них взаємин сприяє ряд законодавчих актів, проголошених Конституцією України, Декларацією прав національностей (1991 р.), законом “Про національні меншини в Україні” (1992 р.), законом “Про ратифікацію рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин” (1997 р.), Європейською Хартією регіональних мов, законом про мови та ін.

До національних меншин належать групи громадян України неукраїнської національності та їхні нащадки, що традиційно проживають на її території, визнають Конституцію України та закони України, є меншими за чисельністю від загальної кількості громадян української національності у державі, які характеризуються своєю етнічною, культурною, мовною та релігійною самобутністю і готові її зберігати та розвивати.

Предметом курсу “Національні меншини України” є об’єктивні закономірності загальнолюдського процесу з внутрішньонаціональними і міжнаціональними процесами, пам’ятки, явища і події матеріального і духовного життя етносів, які проживають на території України.

Метою і завданням навчальної дисципліни є вміння аналізувати особливості етнічної структури України і характеризувати політику держави в галузі міжнаціональних відносин.

2. Типи етнічних контактів та етнічних меншин

Етнічна структура сучасної України складна. За даними перепису населення 2001 р., на даній території проживають представники понад 130 національностей і народностей. Багатонаціональність є традиційною особливістю України.

Питання національних меншин постало в світі вже з ХVІ ст. Термін “меншина” з’явився в 1947 р., коли Економічна та Соціальна Рада уповноважила Комісію з прав людини ООН розробити рекомендації щодо захисту прав національних меншин. Визначення ж меншини було розроблене Франческо Капоторті в 1971 р.

При великій різноманітності етносів у межах однієї держави виникають контакти між представниками різних національностей. Етнічні контакти можуть бути різних типів:

1. Співіснування, при якому етноси не змішуються і не наслідують один одного, запозичуючи лише технічні нововведення;

2. Асиміляція: поглинення сильнішим етносом іншого слабшого, причому слабший забуває повністю своє походження, мову і звичаї;

3. Злиття обох етносів, при якому обидва забувають своє коріння і утворюють третій абсолютно новий етнос;

4. Метисизація, при якій нащадки зберігають звичаї обох батьків, але метиси існують лише завдяки поповненню новими метисами.

Потрібно зазначити, що національні меншини за характером розселення можуть бути компактними або дисперсними. В Україні переважна більшість національних меншин розселена дисперсно за винятком угорців Закарпаття, кримських татар, молдован і румунів у Чернівецькій області, болгарів на Одещині.

Виділяється п’ять типів етнічних меншин:

1. Національні меншини – це ті меншини, що мають свої національні держави за межами країни проживання даної національної меншини (німці, болгари, греки, росіяни та інші в Україні);

2. Регіональні меншини – ті меншини, які здавна проживали на теренах іншої національної держави, але ніколи не мали своєї власної держави (наприклад, гагаузи, кримські татари, караїми, кримчаки, які живуть в Україні);

3. Мігрантські меншини – тимчасово проживають на теренах тієї чи іншої держави (заробітчани);

4. Колонізовані меншини – нащадки давнього населення завойованих і заселених колоністами територій.

5. Нові національні меншини – результат утворення нових держав переважно “третього світу”, кордони якого колонізатори поділили без врахування етнічної специфіки.