Вступ
За весь період існування незалежної Української держави в сфері азартних ігор була відсутня чітка система правових норм, більше того – всі нормативні акти, що регулювали цю сферу, суперечили один одному, і це при тому, що вона пов’язана з отриманням надприбутків. Безконтрольність азартних ігор впливає на формування тіньового сектора економіки (зокрема, при щорічних податкових надходженнях від такого виду діяльності до бюджету в розмірі 700 млн. грн.. ця галузь мала тіньовий прибуток у $ 3–3,4 млрд.), створює необмежені можливості для вчинення шахрайств, легалізації брудних коштів, ухилення від оподаткування та хабарництва, підриває моральні засади суспільства, сприяє поширенню небезпечних психічних хвороб (ігроманії). Наприклад, за оцінками фахівців станом на 2008 р. постійними клієнтами грального бізнесу було близько 20 % українського населення, які щорічно витрачали на ігри мільярди доларів.
На жаль, зазначені вище негативні властивості азартних ігор зараз широко поширені в Україні. Не зважаючи на ухвалення Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09 (набрав чинності 26.06.09), належний державний контроль за цим сектором економіки відсутній. Наприклад, до вступу в дію цього Закону 70 % залів ігрових автоматів перебувало в “тіні”, а сьогодні 10 % з цієї кількості продовжують працювати. Чимало гральних установ просто змінило форму свого існування (зокрема, перетворилося на “онлайн”-казино та інтернет – клуби) або пішло у “підпілля” та продовжує свою незаконну діяльність (наприклад, лише за червень – жовтень 2009 р. міліцією викрито 493 факти нелегальної діяльності гральних автоматів і вилучено 5169 одиниць грального обладнання). Проте кримінальний кодекс України не має 2001 р. Не мав чіткої норми, яка б забороняла саме зайняття гральним бізнесом. Дещо покращило роботу правоохорнців Закон України від 22.12.2010 №2852-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні», встановивши чітку норму, за якою особи які займаються гральним бізнесом притягуються до кримінальної відповідальності. Тому актуальним буде зробити юридичний аналіз ст. 203-2.
Слід зазначити, що наукову розробку злочинів у сфері господарської діяльності з позиції кримінального права розробляли П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Ю.В. Баулін, Є.Ф. Бобонич, І.Г. Богатирьов, П.А. Воробей, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, М.В. Костицький, О.Г. Кулик, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, М.І. Панов, Петриченко Н.О. , Стрельцов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко та ін.)
Метою дослідження є здійснення кримінально-правової характеристики незаконних азартних ігор.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– розкрити поняття та сутність незаконних азартних ігор, а також обґрунтувати їх суспільну небезпечність;
– дослідити історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та встановити його значення для сучасних тенденцій у правотворчості;
– вивчити зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та можливості його використання в Україні;
дати кримінально - правову характеристику злочину, який забороняє зайняття гральним бізнесом, а також визначити криміналогічно - значимі властивості осіб, котрі їх вчиняють;
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що покликані забезпечувати здійснення кримінально-правового впливу на сферу грального бізнесу.
Предмет дослідження – зайняття гральним бізнесом: кримінально-правове дослідження.
Методи дослідження – історико–правовий , порівняльно-праовий, статистичний
Розділ1. Соціальні передумови та історичний розвиток кримінальної відповідальності за зайняття азартними іграми
1.1. Соціальні передумови
Одними з основних завдань кримінального закону згідно ст. 1 КК є забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки.
Дане положення, очевидно, є наслідком бажання держави убезпечити своїх громадян від тих явищ, які визначаються як шкідливі, негативні і, нарешті, суспільно небезпечні. Необхідно зазначити, що подібну забарвлення ті чи інші феномени отримують поступово, з плином часу. Це означає, що якщо десятиліття тому будь-яке діяння визначалося як суспільно небезпечне і зводилося в ранг злочину, то на сьогоднішній день, у зв'язку з динамікою суспільства і суспільних відносин, воно вже не буде нести ту суспільну небезпеку, що була раніше, і не буде вважатися злочинним. Подібний процес може відбуватися і у зворотному напрямку, коли діяння, в минулому не вважалося суспільно небезпечним, вже сьогодні знаходить своє відображення в об'єктивній стороні злочину, передбаченого постійно оновлюється Кримінальним кодексом. Іншими словами, мова йде про криміналізацію і декриміналізацію тих чи інших суспільних відносин.
Одним з останніх прикладів криміналізації є прийняття 22 грудня 2010р. закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні», згідно з яким у КК з'явилася нова 203-2 стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність за заняття гральним бізнесом. Роком раніше, вже була успішно зроблена спроба встановити відповідальність за подібну діяльність. Закон України від 25 червня 2009р. «Про заборону грального бізнесу» дав чітке визначення грального бізнесу і відділив від нього інші види діяльності, які не відносяться до азартних ігор. Однак на час прийняття зазначеного нормативного акта, законодавець обмежився лише заходами адміністративної відповідальності за порушення проголошених приписів.
Таким чином, можна припустити, що, на думку законодавця, азартні ігри і хвороблива пристрасть до них окремих індивідів - це нагальна проблема суспільства, яка з кожним роком набувають все більш значну суспільну небезпеку. Саме це і є наслідком встановлення заходів спочатку адміністративної, а потім і кримінальної відповідальності. І це не безпідставно.
Раніше співробітники міліції нарікали на те, що при оголошенні вироків органи правосуддя не завжди ухвалювали рішення щодо конфіскації. Але з моменту введення в Кримінальний кодекс України ст.203-2, це питання вже не стоїть, оскільки обидві частини передбачають обов'язкову конфіскацію грального обладнання.
Цей закон притягує до відповідальності не тільки організаторів , а й відвідувачів, які у цей момент знаходяться в залі. Відносно них за участь в азартних іграх складається адмінпротокол за ст.181 КУпАП. Неабияка «війна» оголошена працівниками міліції гральному бізнесу. Результати цього протистояння далеко не на користь тіньових бізнесменів, але людей і засоби масової інформації цікавить – реально перемогти це явище, чи мова йде тільки про перманентні успіхи. На це та інші питання відповів начальник відділу по боротьбі з порушеннями у сфері інтелектуальної власності і комп'ютерних технологій УДСБЕЗ ГУМВС України в Донецькій області ДмитроТишлек.http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/721923