1.3. Класифікація фінансових ринків

Через наявність багатьох типів фінансових ринків для осяг­нення їх сутності виникла потреба у їхній класифікації.

Фінансові ринки класифікують за такими основними озна­ками [68]:

1.За умовами передавання фінансових ресурсів у корис­ тування. Розрізняють:

• ринок позикового капіталу, на якому ресурси переда­ються на встановлений термін та під певний відсоток за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів;

• ринок акціонерного капіталу, на якому ресурси пере­даються на невизначений термін за допомогою інстру­ментів власності.

2.За терміном обігу фінансових активів. При цьому фінан­совий ринок поділяють на ринок капіталів та грошовий ринок.

Ринок капіталів — це ринок, на якому обертаються фінан­сові інструменти з терміном обігу більше одного року. На тако­му ринку обертаються середньо- та довгострокові боргові цінні папери й інструменти власності, які не мають визначеного тер­міну обігу, надаються довго- та середньотермінові кредити. Ри­нок капіталів насамперед призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал. Емісія акцій і обліга­цій, залучення кредитів дає змогу суб'єктам підприємницької діяльності формувати на ринку капіталів фінансові ресурси, потрібні для розширення виробництва на базі його технічного переоснащення та модернізації, впровадження нових техноло­гій, освоєння нових видів продукції.

Грошовий ринок оперує фінансовими активами, термін обігу яких не перевищує одного року, тобто охоплює операції з короткострокового інвестування. До фінансових інструментів, які обертаються на грошовому ринку, належать короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій тощо. Коротко­строкові цінні папери мають вищу ліквідність і характеризу­ються меншим коливанням цін, ніж на ринку капіталів, тому інвестування на грошовому ринку менш ризиковане порівняно із ринком капіталів.

3.За характером руху фінансових інструментів. Такий фінансовий ринок поділяють на первинний і вторинний.

Первинним називається ринок нових, уперше емітованих фінансових інструментів, де здійснюється первинне розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Продавцями на первинному ринку є емітенти.

На вторинному ринку вільно обертаються раніше емітовані фінансові активи. Операції на вторинному ринку не збільшу­ють загальної кількості фінансових активів та загального обся­гу інвестицій в економіку. Основну частину на ньому станов­лять операції з перерозподілу капіталу, а також спекулятивні операції.

4.За місцем торгівлі фінансовими активами. Розрізня­ють біржовий і позабіржовий ринки.

Біржовий ринок асоціюють із поняттям біржі як особливим чином організованого ринку, що сприяє мобільності капіталу і виявляє реальний рівень цін на фінансові активи. На біржо­вому ринку здебільшого відбувається торгівля раніше емітова­ними цінними паперами, тобто він переважно є вторинним.

Позабіржовий ринок — це широко розгалужена мережа теле-комунікацій, яка поєднує продавців та покупців цінних паперів.

Біржовий і позабіржовий ринок домінують на різних сег­ментах фінансового ринку. Так, на валютному ринку торгівля в основному зосереджена на позабіржовому міжбанківському ринку, тим часом торгівля акціями здійснюється переважно на біржовому ринку.

5.За терміном виконання угод. Ринки поділяють спотові і строкові.

Спотовий ринок — це ринок негайної поставки реального товару на умовах розрахунків, за якими оплата здійснюється не пізніше другого банківського дня після укладання угоди. Варто зазначити, що в різних країнах кінцевий термін оплати за спотовою угодою залежить від регламентації законодавст­вом і може бути у зв'язку з цим неоднаковим.

На строковому ринку укладаються угоди про майбутні пос­тавки базових активів. В обігу на строковому ринку майбутні поставки базових активів здійснюються здебільшого з викорис­танням похідних фінансових інструментів — опціонів і ф'ючер-сів, які дають змогу мінімізувати цінові ризики.

6.За поняттям глобальності. Фінансові ринки у цьому розрізі поділяють на національні і міжнародні. У свою чергу, національні фінансові ринки можна поділити на ринки рези­дентів і нерезидентів.

Ринок резидентів є ринком емітованих резидентами фінан­сових активів, що перебувають в обігу на національному ринку.

Ринок нерезидентів — це ринок, на якому нерезиденти емі­тують фінансові активи згідно з чинним законодавством тієї чи іншої країни. В окремих країнах ринок нерезидентів має спе­цифічні назви. Так, в Іспанії ринок нерезидентів називають «матадорським», в Японії — «самурайським» тощо.

На міжнародному фінансовому ринку перебувають в обігу фінансові активи, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни. Міжнародний фінансовий ринок надає інвесторові ши­рокий спектр варіантів вкладення капіталу. Зважаючи на те, що на міжнародному фінансовому ринку переважають опера­ції з цінними паперами та їхніми похідними, інвестор при фор­муванні інвестиційного портфеля може діяти таким чином:

1.Включити до портфеля фінансові інструменти, які обер­таються на національному ринку інвестицій:

а) цінні папери національних емітентів, вартість яких вира­жена у національній валюті (державні цінні папери, цін­ні папери місцевих органів влади та національних акціо­нерних товариств, депозити в національній валюті);

б) цінні папери іноземних емітентів, вартість яких вира­жена у національній валюті (іноземні акції та облігації);

в)цінні папери, вартість яких виражена в іноземній валюті.

2.Включити до інвестиційного портфеля цінні папери, які обертаються на міжнародному ринку та євроринку.

7. За ступенем організованості торгівлі. При цьому роз­різняють організований і неорганізований фінансові ринки.

Організований фінансовий ринок передбачає укладання угод з фінансовими активами згідно з установленими правила­ми у межах регламентованих процедур.

На неорганізованому фінансовому ринку не існує єдиних для всіх учасників правил і процедур торгівлі.